Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 березня 2025 року Справа №200/770/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Абдукадирова К.Е., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул Італійська, 59, ЄДРПОУ ВП 44070187) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-
03 лютого 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надіслана позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якій позивач просить:
-визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області №0000085-1309-0599 від 22.03.2024 про наявність у ОСОБА_1 податкового боргу станом на 21.03.2024 у сумі 548175,62 грн., нарахований на підставі податкових повідомлень-рішень:
-№8409599-2414-0516-UA14160250000075646 від 25.09.2023 (орендна плата з фізичних осіб, 2023, сума 38519,38 грн.);
-№8409601-2414-0516-UA14160250000075646 від 25.09.2023 (орендна плата з фізичних осіб, 2023, сума 68243,32 грн.);
-№8409603-2414-0516-UA14160250000075646 від 25.09.2023 (орендна плата з фізичних осіб, 2023, сума 53693,73 грн.);
-№8409597-2414-0516-UA14160250000075646 від 25.09.2023 (орендна плата з фізичних осіб, 2023, сума 37476,87 грн.);
-№8409595-2414-0516-UA14160250000075646 від 25.09.2023 (орендна плата з фізичних осіб, 2023, сума 74071,25 грн.);
-№8476701-2414-0516-UA14160210000011148 від 31.10.2023 (орендна плата з фізичних осіб, 2023, сума 9428,62 грн.);
-№8476702-2414-0516-UA14160210000011148 від 31.10.2023 (орендна плата з фізичних осіб, 2023, сума 233289,50 грн.);
-№8476702-2414-0516-UA14160210000011148 від 31.10.2023 (орендна плата з фізичних осіб, 2023, сума 233289,50 грн.);
-№8476700-2414-0516-UA14160210000011148 від 31.10.2023 (орендна плата з фізичних осіб, 2023, сума 44026,56 грн.).
Ухвалою суду від 07.02.2025 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 20.02.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, надіслав суду клопотання, в якому зазначив наступне. Згідно з положеннями статті 89 ПК України, у зв'язку з несплатою суми грошових зобов'язань у строки, встановлені Кодексом, виникає право податкової застави. Право податкової застави поширюється на будь - яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Згідно з пунктом 89.3 ст. 89 ПК України, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Враховуючи зазначене, ГУ ДПС у Донецькій області було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу платника ОСОБА_1 від 22.03.2024 № 22/05-99-13-03- 21/2680609777.
Так, 22.04.2024 на адресу боржника засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення було направлено лист від 18.04.2024 № 4849/6/05-99-13-09 щодо надання майна для опису в податкову заставу, в якому було зазначено про суму податкового боргу та направлення податкової вимоги. Вказане відправлення було отримано позивачем ( ОСОБА_2 - дружина) 26.04.2024, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Враховуючи викладене, ГУ ДПС у Донецькій області зазначає, що лист від 18.04.2024 № 4849/6/05-99-13-09 щодо надання майна для опису в податкову заставу, в якому було зазначено про суму податкового боргу та направлення податкової вимоги позивачу (її існування), належним чином вручений, а отже є належним доказом того, що позивач дізнався (мав дізнатись) про існування податкової вимоги від 22.03.2024 року № 0000085-1309-0599, що наразі є предметом спору та на, думку позивача, порушує його права, ще у квітні 2024 року.
Також, відповідач зазначає, що податкова вимога від 22.03.2024 року № 0000085-1309-0599 також була предметом дослідження по справі № 200/3633/24 за позовом ГУ ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Позовна заява про стягнення податкового боргу була направлена до Донецького окружного адміністративного суду 04.06.2024 та на адресу позивача ( АДРЕСА_1 . Відправлення з копією позовної заяви було вручено ОСОБА_2 - дружині позивача 08.06.2024, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Вважає, що позивач звернувся до суду з даним позовом 31.01.2025, про що свідчить відмітка на поштовому конверті та оскаржує податкову вимогу, що винесена 22.03.2024, тобто з пропуском встановленого законом строку для звернення до суду. Просив позовну заяву залишити без розгляду.
Отже, після відкриття провадження у справі, судом встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог статті 161 КАС України з огляду на наступне.
Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до вимог частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд зазначає, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд також звертає увагу, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 колегія суддів зазначила про те, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
З у рахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Подібні висновки виклав Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 року у справі №420/1782/23, де вказав, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Положеннями статті 42 ПК України закріплено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що податкову вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області №0000085-1309-0599 від 22.03.2024 було направлено податковим органом ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено рекомендованим повідомленням. Вказане відправлення було повернуто 11 квітня 2024 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Листом Головного управління ДПС у Донецькій області від 18.04.2024 № 4849/6/05-99-13-09 «Щодо надання майна для опису в податкову заставу», зокрема, повідомлено ОСОБА_1 , що на підставі ст. 59 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою платником ОСОБА_3 узгоджених податкових зобов'язань, ГУ ДПС було сформовано податкову вимогу від 22.03.2024 №0000085-1309-0599 та направлено на податкову адресу боржника засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 25.03.2024. Вказаний лист направлено ОСОБА_1 та отримано ОСОБА_2 - дружиною позивача 26.04.2024, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Також, відповідачем надано доказ направлення позовної заяви про стягнення податкового боргу, яка була направлена на адресу позивача - АДРЕСА_1 . Відправлення з копією позовної заяви було вручено ОСОБА_2 - дружині позивача 08.06.2024, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Враховуючи надані відповідачем докази, суд приходить до висновку, що позивач був обізнаний про сформовану податкову вимогу від 22.03.2024 №0000085-1309-0599 - 26.04.2024, після отримання листа Головного управління ДПС у Донецькій області від 18.04.2024 № 4849/6/05-99-13-09 «Щодо надання майна для опису в податкову заставу».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України").
У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі "МШ "Голуб" проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
У Рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Згідно з ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, що наявні підстави для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків останньої, шляхом подання до суду нової заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст. 122 КАС України та інші докази поважності причин пропуску, аніж ті, які зазначені у первинній заяві.
Керуючись ст.ст. 169, 171, 241, 248, 256 Кодексу адмыныстративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул Італійська, 59, ЄДРПОУ ВП 44070187) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду нової заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст. 122 КАС України та інші докази поважності причин пропуску, аніж ті, які зазначені у первинній заяві.
Роз'яснити позивачу, що згідно з п. 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Звернути увагу учасників справи на те, що режим роботи суду, на період воєнного стану, передбачає направлення всіх процесуальних документів через особистий кабінет в підсистемі “Електронний суд».
У разі неможливості користування підсистемою “Електронний суд» процесуальні документи необхідно надсилати на офіційну електронну адресу суду:inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).
Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.dn.court.gov.ua/sud0570.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя К.Е. Абдукадирова