Номер провадження: 22-ц/813/3560/25
Справа № 521/12456/24
Головуючий у першій інстанції Ганошенко С. А.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 48
14.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
05 серпня 2024 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її користь у розмірі 2000 гривень в твердій грошовій сумі щомісячно (а.с. 1-2).
14 листопада 2024 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси вирішено позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 2000 гривень в твердій грошовій сумі щомісячно, починаючи з 05 серпня 2024 року і довічно, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (а.с. 94-95 зворот).
18 грудня 2024 року через суд першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року. Апелянт не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не в повній мірі з'ясував обставини справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, а суд першої інстанції не врахував того, що право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка, крім іншого, не забезпечена прожитковим мінімумом. З огляду на це, апелянт вважає, що оскільки позивач отримує пенсію в розмірі більшому за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, то її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні ст. 202 СК України. Тому, апелянт просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року скасувати, в задоволенні позову відмовити (а.с. 101-107).
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
17 лютого 2025 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_2 просила відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
28 лютого 2025 року апелянт подала заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 9, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду цієї справи позивачка отримує пенсію у розмірі, що забезпечує їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, однак, з урахуванням похилого віку позивачки та того, що вона немає свого помешкання, проживає з непрацездатним сином, суд допускає витрати позивача на ліки та речі, вартість яких перевищує розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків суд першої інстанції врахував, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України. За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції вважав, що оскільки під час судового розгляду, вимоги позивачки знайшли своє підтвердження, то заявлені вимоги підлягають задоволенню (а.с. 95 зворот).
Апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тобто, необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.
Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:
1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення);
2) непрацездатність матері, батька;
3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3), є особою похилого віку. Згідно з медичним висновком про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі від 08 листопада 2023 року позивач має вади зору та слуху, а також частково нездатна до самообслуговування (а.с. 8). За висновком комп'ютерної томографії головного мозку ОСОБА_2 : КТ-картина малярійних змін у правій гемісфері головного мозку з формуванням поренцефалічної кісти. Судинна енцефалопатія, кортикальна атрофія. «Свіжих» вогнищевих змін з боку речовини головного мозку не виявлено, інтракраніальних крововиливів не виявлено, кістково-травматичних ушкоджень не виявлено (а.с. 30). Відповідно до наявних в матеріалах справи медичних направлень (а.с. 31-38) позивач потребує регулярних медичних обстежень.
Враховуючи надані стороною позивача докази, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про доведеність підстав позову, оскільки позивач є особою непрацездатного віку та задля забезпечення динамічного спостереження за станом здоров'я (з огляду на вік - 86 роки, наявність вад зору, слуху, а також часткової нездатності до самообслуговування) потребує матеріальної допомоги.
Як вже зазначалося вище, апелянт вважає, що оскільки позивач отримує пенсію в розмірі більшому за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, то її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні ст. 202 СК України (а.с. 103).
З даного приводу апеляційний суд зауважує, що при встановленні чи батьки потребують матеріальної допомоги повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. Отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. При цьому, положення статті 202 СК України не передбачають врахування лише прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної умови для стягнення чи відмови у стягненні аліментів (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року, справа № 212/1055/18-ц). А тому, апеляційний суд зазначені доводи апеляційної скарги відхиляє.
Апеляційний суд також відхиляє доводи апелянта щодо помилкового незастосування при вирішенні спору по суті положень ст. 206 СК України (щодо стягнення з дитини витрат на догляд та лікування батьків), оскільки за змістом даної статті витрати на догляд та лікування батьків можуть бути стягнуті, у виняткових випадках, з дитини, яка відповідно до ст. 6 СК України не досягла повноліття. Тобто, в даній статті поняття «дитина» пов'язане з її правовим статусом в розумінні закону, а не як учасника сімейних правовідносин матір/батько - донька/син.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та подальшому оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький