Номер провадження: 22-ц/813/443/25
Справа № 523/14978/22
Головуючий у першій інстанції Кремер І.О.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 57
20.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» - адвоката Гладиш Ярослави Миколаївни на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до Головного управління національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту,
22 листопада 2022 року Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» звернулися до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 13 листопада 2006 року між АКІІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 у забезпечення наданого кредиту за Договором про надання споживчого кредиту №11075954000 від 13 листопада 2006 року, був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В., об'єктом обтяження за яким є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 кв.м. На вказану вище квартиру накладено обтяження на підставі постанови про накладення арешту, 31/4-2709, 11.08.2010, СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, слідчий Каплі Ю.О. Оскільки зазначений арешт на майно перешкоджає та унеможливлює здійснення АТ «УКРСИББАНК» своїх прав як іпотекодержателя та, зокрема, унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач просив суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким зняти арешт з іпотечного майна, а саме з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 кв.м., накладений на підставі постанови про накладення арешту, 31/4-2709, 11.08.2010, СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, слідчий Каплі Ю.О. (а.с. 1-24).
27 квітня 2023 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про звільнення майна з-під арешту - залишено без задоволення (а.с. 63-66).
02 червня 2023 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» - адвоката Гладиш Ярослави Миколаївни на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2023 року. Представник апелянта не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає, що рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Так, представник апелянта зазначає, що вимоги про звільнення майна з-під арешту є єдиним способом захисту права позивача, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна. При цьому, представник апелянта зауважує, що іпотечне майно підлягає звільненню з-під арешту, так як накладення арешту на іпотечне майно, яке передано в іпотеку АТ «УКРСИББАНК» порушує його право на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки. Порушення норм процесуального права, на думку представника апелянта, полягає в тому, що суд першої інстанції не дослідив належним чином докази, надані до матеріалів справи та не встановив обставин, що мають значення для справи, у результаті чого дійшов передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 70-79).
Ухвалами Одеського апеляційного суду (головуючий суддя - ОСОБА_2 ) від 29 червня 2023 року за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження (а.с. 84) та призначено справу до розгляду (а.с. 85).
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №941/0/15-23 від 28 вересня 2023 року суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у зв'язку із поданням заяви про відставку.
З огляду на це, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 жовтня 2023 року, цивільну справу було розподілено колегії суддів під головуванням судді Дришлюка А.І. (а.с. 91-91 зворот).
Ухвалою Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів: головуючого - судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.) від 29 грудня 2023 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с. 94-95).
22 січня 2024 року від ГУНП в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишив без змін (а.с. 107-118).
У зв'язку зі зміною постійно діючого процесуального складу колегії, 19 лютого 2025 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями здійснено заміну судді Сегеди С.М. на суддю-учасника постійно діючого процесуального складу колегії.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 9, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
У судовому засіданні 20 лютого 2025 року представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом п. 7 ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (№ 1952-IV) станом на день звернення до суду позивача, який за яким 13.11.2006 набув права іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, зареєстрованої за банком 14.11.2006 року, наявність обтяжень речових прав на квартиру, зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після державної реєстрації іпотеки на підставі постанови про арешт майна боржника, не може бути підставою для відмови АТ «УкрСиббанк» у державній реєстрації права власності на квартиру у порядку, встановленому статтями 37, 38 ЗУ «Про іпотеку». Така підстава для відмови існувала до моменту введення в дію 4 лютого 2019 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» (а.с. 65). З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що накладений арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , не порушує зареєстровані права та інтереси іпотекодержателя АТ «УкрСиббанк» на зазначене вище майно, які можуть бути задоволені згідно з їх першочерговим пріоритетом шляхом звернення стягнення в позасудовому порядку, у відповідності до ст.ст. 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» (а.с. 65 зворот).
Апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції та відхиляючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини справи.
13 листопада 2006 року між АКІІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 у забезпечення наданого кредиту за Договором про надання споживчого кредиту № 11075954000 від 13 листопада 2006 року (а.с. 11-20), був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В., об'єктом обтяження за яким є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 кв.м. (а.с. 7-10).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №286427166 від 24 листопада 2021 року, вбачається, що АТ «УкрСиббанк» є іпотекодержателем майна боржника ОСОБА_1 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22).
При цьому, 12 серпня 2010 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано обтяження №10137478, вид обтяження: арешт нерухомого майна, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, 31/4-2709, 11.08.2010, СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, слідчий Каппі Ю.О. (а.с. 22).
Як у позові, так і в апеляційній скарзі, позивач АТ «УкрСиббанк» стверджує, що зазначений арешт на майно перешкоджає та унеможливлює здійснення АТ «УкрСиббанк» своїх прав як Іпотекодержателя, зокрема, унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з умовами Іпотечного договору від 13 листопада 2006 року, оскільки іпотекодержатель має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки і таке право підлягає захисту в тому числі і шляхом зняття арешту з предмету іпотеки, накладеного в забезпечення виконання вимог інших кредиторів, які не є іпотекодержателями, а тому просить звільнити квартиру (предмет іпотеки) з-під арешту (а.с. 1 зворот - 3 зворот, 75 зворот-76).
Оцінка апеляційного суду.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
За ч.ч. 6-7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Однією з підстав для відмови у державній реєстрації прав є, зокрема, наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
03 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» №2478-VIII. Згідно з пунктом 10 розділу І цього Закону частину четверту статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» парламент доповнив пунктом «7» про те, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: «державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем».
У пунктах 1 та 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом (він був опублікований 03 листопада 2018 року, набрав чинності 04 листопада того року та був введений у дію 04 лютого 2019 року). Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
За обставинами даної справи іпотека за договором від 13 листопада 2006 року зареєстрована за АКІІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «Укрсиббанк», 14 листопада 2006 року, після чого 12 серпня 2010 року (тобто, майже через 4 роки) на підставі постанови СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 11 серпня 2010 року накладено арешт на спірну квартиру (а.с. 22), а отже пріоритетне право на задоволення вимог, що забезпечені іпотекою, за рахунок предмета іпотеки має саме позивач, як іпотекодержатель. Тому, з урахуванням положень п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право АТ «Укрсиббанк» (за яким іпотека зареєстрована з 14 листопада 2006 року) на задоволення своїх вимог до боржника переважно перед іншими його кредиторами може бути реалізовано незалежно від наявності обтяження речових прав на спірну квартиру, зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки.
Так, згідно з пунктами 2.1.1 та 2.1.2 договору іпотеки від 13 листопада 2006 року у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с. 8).
Пунктом 4.2 договору іпотеки від 13 листопада 2006 року визначено, що звернення стягнення щодо предмета іпотеки здійснюється: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя між іпотекодавцем та іпотекодержателем, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки; згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов розділу 5 цього договору (а.с. 9).
Однак, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність перешкод у реалізації права іпотекодержателя щодо реєстрації права власності на квартиру як предмета іпотеки, у зв'язку з чим апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Посилання апелянта на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №923/1105/17, від 10 квітня 2018 року у справі №910/4772/17, від 19 листопада 2019 року у справі №137/2080/18-ц, від 16 травня 2018 року у справі №338/1118/16, апеляційний суд відхиляє, оскільки на момент звернення до суду із відповідними позовами у зазначених справах редакція ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачала пункту 7 частини четвертої, яким була доповнена згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» №2478-VIII, а отже обставини вказаних справ є відмінними від тих, що входять до предмету доказування у даній справі.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» - адвоката Гладиш Ярослави Миколаївни - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2023 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
Повний текст постанови складений 14 березня 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк