Номер провадження: 22-ц/813/3707/25
Справа № 523/18067/24
Головуючий у першій інстанції Боков О.М.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 48
14.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року про відмову у видачі судового наказу по справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину,
28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину (а.с. 1-8).
06 листопада 2024 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси у видачі судового наказу відмовлено (а.с. 13-13 зворот).
03 січня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 направила до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року. Апелянт не погоджується із оскаржуваного ухвалою та вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невідповідність заяви про видачу судового наказу вимогам закону та безпідставно посилався на п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України. Тому, апелянт просить ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року про відмову у видачі судового наказу по справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину, було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 9, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на одну дитину в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Проте, у поданій заяві про видачу судового наказу заявник просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви та до досягнення дитиною повноліття, що не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України (а.с. 13).
Апеляційний суд не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, згідно з яким мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
Зі змісту прохальної частини заяви про видачу судового наказу вбачається, що ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 1 зворот).
Як вже зазначалося вище, суд першої інстанції, відмовляючи у видачі судового наказу з посиланням на положення п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, вказав, що судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на одну дитину в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, а отже заявлення вимоги про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не відповідає положенням ст. 161 ЦПК України (а.с. 13).
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Отже, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, вимоги ст. 161 ЦПК України ОСОБА_1 були дотримані, а судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, апеляційний суд на підставі ст. 379 ЦПК України, задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує оскаржувану ухвалу та направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та подальшому оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький