Номер провадження: 22-ц/813/3724/25
Справа № 494/1697/22
Головуючий у першій інстанції Римар І. А.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 30
14.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою адвоката Лабика Руслана Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року про зупинення провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування,
У проваджені Березівського районного суду Одеської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування (а.с. 1-56).
21 листопада 2024 року представник відповідача на адресу суду надіслав клопотання про зупинення провадження по справі та зазначив, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 травня 2024 року по справі №494/632/20 вирок Березівського районного суду Одеської області від 02 травня 2023 року відносно ОСОБА_2 скасовано та передано до суду першої інстанції з мотивів встановлення винуватості останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України. З огляду на це, на думку представника відповідача, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ-2101» ОСОБА_2 наразі не настала. У зв'язку з вказаним та враховуючи ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», представник відповідача вважає, що неможливо розглянути справу до вирішення судом кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 , оскільки у разі ухвалення рішення про стягнення страхового відшкодування даний факт призведе до фактичної відсутності позовних вимог, що є суттєвими обставинами для розгляду цієї справи (а.с. 160-163).
18 грудня 2024 року ухвалою Березівського районного суду Одеської області клопотання представника Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про зупинення провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування було вирішено задовольнити. Провадження по справі зупинити до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 494/632/20 відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 205-206).
03 січня 2025 року адвокат Лабик Руслан Романович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки матеріали даної справи про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, дозволяють встановити та оцінити обставини, котрі є предметом розгляду. А тому, на думку представника апелянта, немає необхідності у зупиненні провадження по справі, так як підставою для зупинення провадження є не тільки фактичне існування іншої справи на розгляді та припущення щодо значення рішення по ній для вирішення іншої цивільної справи, а й безпосередньо неможливість розгляду цієї справи до вирішення питання в іншій справі. Крім того, представник апелянта звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було наведено належного обґрунтування висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи та встановлення певних обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи на підставі наявних доказів. Також, представник апелянта вважає, що зупиняючи провадження у справі, судом було порушено право позивача на розумні строки розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу про зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження за скаргою адвоката Лабика Руслана Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року про зупинення провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування, було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
30 січня 2025 року представник АТ «Страхова компанія «Країна» - адвокат Усенко Анатолій Миколайович через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити повністю в задоволенні апеляційної скарги.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 9, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що на розгляді у Березівському районному суді Одеської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, справа №494/632/20. Рішення суду у кримінальному провадженні станом на 18 грудня 2024 року судом не ухвалено. Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 2101 ОСОБА_2 застрахована за Договором обов'язкового страхування в АТ «СК «Країна». Тому, враховуючи положення п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд першої інстанції погодився із наведеними у клопотанні сторони відповідача доводами про те, що рішення суду у справі №494/632/20 відповідно до ст. 82 ЦПК України матиме суттєве значення для вирішення даної справи (а.с. 206).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд, не погоджуючись із висновками суду першої інстанції та частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України свідчить, що обов'язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов'язаність справ - пов'язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19).
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.
Зупиняючи провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №494/632/20, суд першої інстанції вважав, що встановлення наявності чи відсутності вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України відповідно до ст. 82 ЦПК України матиме суттєве значення для вирішення даної справи (а.с. 206 зворот).
За обставинами даної цивільної справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до АТ «Страхова компанія «Країна» та просила стягнути з останніх на свою користь 56676 грн страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди та 143324 грн страхового відшкодування, у зв'язку зі смертю потерпілого, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є матір'ю ОСОБА_3 , який помер від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, яка відбулася 19 лютого 2020 року за участю автомобіля марки ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого станом на дату настання ДТП була застрахована в АТ «Страхова компанія «Країна» (а.с. 1-1 зворот, 19).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася 20 лютого 2020 року до АТ «СК «Країна» із повідомленням про ДТП та заявами на виплату страхового відшкодування (а.с. 34-37).
Згідно з відповіддю АТ «СК «Країна» №15321/20 від 30 вересня 2020 року позивачу було повідомлено, що строки прийняття рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування призупинено до дати, коли страховику стане відомо про набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду кримінального провадження №12020160000000120 від 19 лютого 2020 року (а.с. 43-44).
Тотожні доводи містяться і в клопотанні представника відповідача про зупинення провадження у справі (а.с. 160 зворот). При цьому, в даному клопотанні представник відповідача зазначив, що встановлення особи (осіб) винної (або встановлення факту відсутності вини) у настанні дорожньо-транспортної пригоди надасть можливість законно та обґрунтовано прийняти рішення щодо виплати (стягнення) саме страхового відшкодування - тобто, специфічного, окремо врегульованого Законом, виду грошової виплати, яка жодним чином не може ототожнюватися із відшкодуванням шкоди в результаті ДТП (а.с. 160 зворот).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завданої шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. При цьому, завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
З огляду на викладене, посилання суду першої інстанції на те, що згідно абз. 4 п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо ДТП розглядається в, зокрема, у кримінальній справі, перебіг строку для виплати страхового відшкодування припиняється до дати, коли страховик дізнався про набрання рішенням суду в зазначеній справі законної сили, є помилковими, оскільки відповідальність заподіювача шкоди в разі її спричинення дією джерела підвищеної небезпеки настає незалежно від наявності вини, яка встановлюється, зокрема, при розгляді відповідної кримінальної справи. Таким чином, встановлення наявності чи відсутності вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, під час розгляду кримінальної справи №494/632/20 не матиме преюдиційного значення при розгляді даної справи, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 379 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує оскаржувану ухвалу та направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Лабика Руслана Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та подальшому оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький