Номер провадження: 22-ц/813/237/25
Справа № 504/2790/18
Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 46
27.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чіканчі Ольги Іванівни на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 вересня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,
07 вересня 2021 року рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково. Вирішено визнати житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; транспортний засіб Mercedes-Benz 208, державний номер НОМЕР_1 ; транспортний засіб Mercedes-Benz 914, державний номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ;
припинити право приватної власності ОСОБА_2 щодо житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 ; земельної ділянки під АДРЕСА_2 ;
виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;
виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки під АДРЕСА_2 ;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати робіт оцінників щодо визначення ринкової вартості будинку та земельної ділянки у розмірі 4000,00 грн (т.1, а.с. 239-241).
18 лютого 2022 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чіканчі Ольги Іванівни на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 вересня 2021 року. Представник апелянта не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, зазначаючи при цьому, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення, на її думку, не дає правової оцінки усім обставинам, наведеним позивачем та помилково судом першої інстанції не взято до уваги подані позивачем докази по справі. Так, представник апелянта повідомила, що спірне рухоме та нерухоме майно було придбано сторонами в період перебування у шлюбі за спільні кошти позивача та відповідача. Представник апелянта зазначила, що транспортні засоби використовувалися в підприємницькій діяльності відповідача, тому отримані прибутки від підприємницької діяльності відповідача, на думку представника апелянта, також належать до об'єктів спільної власності подружжя. Представник апелянта наголосила на тому, що відсутність згоди одного з подружжя на відчуження спільного майна не в інтересах сім'ї призводить до отримання іншим з подружжя права на компенсацію вартості своєї частки. При цьому, представник апелянта вказала на те, що надані позивачем докази, а також докази, які були витребувані судом першої інстанції під час розгляду справи, відповідачем не спростовані. На думку представника апелянта, судом першої інстанції не надано правової оцінки тому, що після розірвання шлюбу із апелянтом відповідач продовжував використовувати у підприємницькій діяльності спільне майно подружжя, а також половина отриманих доходів мала бути передана апелянту, що зроблено не було. Тому представник апелянта просить скасувати оскаржуване рішення в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити (т. 2, а.с. 1-19).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 9, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
В судове засідання з'явився представник апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, рішення в оскарженій частинні просила скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Інші учасники справи в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи рішення по справі (в частині, яка оскаржена апелянтом) суд першої інстанції виходив з того, що виписки з карткового рахунку не можуть свідчити про розмір чистого оподатковуваного доходу відповідача від зайняття підприємницькою діяльністю у розумінні статті 177 Податкового кодексу України, клопотань про витребування зазначених відомостей з Державної податкової служби України, позивачем не заявлялось. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 03.04.2019 у відповідача витребовувались копії Декларацій по прибуткам, які подавались до податкових органів за 2016 та 2017 роки та відповідачем зазначені копії надані не були, однак зазначене не позбавляло позивача на повторне звернення до суду із клопотанням про витребування вказаних відомостей із Державної податкової служби України. Суд першої інстанції критично сприйняв розрахунок чистого доходу відповідача від підприємницької діяльності наданий позивачем, у зв'язку з тим, що позивачем не зазначена дата зарахування коштів, а тільки дата їх зняття, при цьому розрахунок по картковому рахунку №001086-2019/0828 взагалі наданий за період з 27.11.2017 по 01.04.2019, тобто вже після розірвання шлюбу сторонами (т.1, а.с.124-127). Тому суд першої інстанції вирішив відмовити у задоволенні позову в частині визнання доходу відповідача від підприємницької діяльності спільною сумісною власністю подружжя.
Також, відмовляючи у задоволені позову в частині визнання сумісною власністю подружжя транспортних засобів VOLKSWAGEN Passat та MAN F 2000, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені транспортні засоби були придбані відповідачем після розірвання шлюбу, будь яких доказів, які б свідчили про те, що вказані транспортні засоби були придбані за спільні кошти подружжя чи за кошти, отримані від продажу інших транспортних засобів, як на це вказує позивач - суду першої інстанції надано не було.
Разом з тим, повністю погодитись з судом першої інстанції в оскарженій частині рішення не можна, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони у період з 22.06.2007 по 04.06.2018 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.06.2018 (т.1, а.с.23,26-27). Транспортні засоби MAN F 2000 було набуто 16.10.2018 року, а VOLKSWAGEN Passat - 13.04.2019 (т.1, а.с.63-75), таким чином вони мають режим приватної власності та не можуть бути поділені як спільне набуте майно.
Разом з тим, згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода надання ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч.ч. 2-3 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Змагальність цивільного процесу передбачає активну процесуальну позицію сторін в справі та, відповідно, покладає обов'язки на учасників подавати докази, клопотання, заяви, вчиняти відповідні процесуальні дії з метою доведення власної позиції та спростування позиції опонента. Роль суду за концепцією змагального процесу полягає у балансуванні інтересів сторін, сприянні в реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи тощо. При цьому суд наділяється активною процесуальною позицією лише в деяких виключних випадках з огляду на характер та предмет спору. В інших випадках за загальним правилом саме на сторони покладається обов'язок вчинення процесуальних дій з метою доведення відповідної позиції.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини 6статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
В силу ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи з того, що спільне майно було відчужено без згоди дружини, то позовні вимоги в частині стягнення вартості 1/2 частини вартості відчуженого майна, а саме автомобілів Mercedes-Benz 308 D, державний номер НОМЕР_3 , IVECO 35.С13, державний номер НОМЕР_4 , Mercedes-Benz 310 - D-КА, державний номер НОМЕР_5 , VOLKSWAGEN Transporter, державний номер НОМЕР_6 , VOLKSWAGEN LT 46, державний номер НОМЕР_7 у розмірі 419 115,00 грн підлягають задоволенню.
Аналогічним чином щодо вимог про стягнення 1/2 частини доходу від підприємницької діяльності у розмірі 796 302,00 грн. Апеляційний суд виходить з того, що в матеріалах справи наданий розрахунок позивача (т. 1, а.с. 124-127), який базується на документах, копія яких приєднана до матеріалів справи (т. 1, а.с. 87-100), а обставини пов'язані з набуттям майна (грошей) в результаті діяльності відповідача, за умови відсутності доказів щодо використання цього майна (грошей) саме в підприємницькій діяльності, апеляційний суд вважає доведеними.
Відповідно до п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Таким чином, враховуючи вище наведене, апеляційний суд на підставі п.п. 1,3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України частково скасовує оскаржуване рішення та ухвалює в цій частині нове рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чіканчі Ольги Іванівни - задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 вересня 2021 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1/2 частини вартості відчуженого без згоди дружини спільного майна подружжя та про стягнення 1/2 частини доходу від підприємницької діяльності та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог:
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) 1/2 частину вартості відчуженого без згоди дружини спільного майна подружжя, а саме автомобілів Mercedes-Benz 308 D, державний номер НОМЕР_3 , IVECO 35.С13, державний номер НОМЕР_4 , Mercedes-Benz 310 - D-КА, державний номер НОМЕР_5 , VOLKSWAGEN Transporter, державний номер НОМЕР_6 , VOLKSWAGEN LT 46, державний номер НОМЕР_7 у розмірі 419 115,00 грн
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) 1/2 частину доходу від підприємницької діяльності у розмірі 796 302,00 грн.
В іншій оскаржуваній частині рішення - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
Повний текст постанови складений 14 березня 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк