Номер провадження: 22-ц/813/630/25
Справа № 947/24698/22
Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 27
27.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Петрової Альони Володимирівни на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2023 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання, -
25 жовтня 2022 року до Київського районного суду м. Одеси звернулися ТОВ «Консалт Солюшенс» із позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку грошових коштів у розмірі 156557,73 гривень, з яких інфляційні втрати 113752,51 грн, 3% річних за користування грошовими коштами 42805,22 грн. Позов мотивований тим, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 26 травня 2016 року у цивільній справі №520/5343/15-ц позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» про стягнення заборгованості за договором «Автопакет» №05/07/2007/840-К/417 задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за вказаним договором у розмірі 606282,66 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту 13151,42 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 328209,44 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 10502,41 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ - 262100,22 гривень, неустойка у вигляді пені за прострочення кредиту та штраф за порушення умов кредитного договору у загальній сумі 15973 гривень. Позивач вказував, що є новим кредитором і набув усі права за договором «Автопакет» №05/07/2007/840-К/417 від 20 липня 2007 року. Станом на день звернення до суду з даним позовом рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2016 за №520/5343/15-ц не виконане. Сума заборгованості становить 606282,66 гривень. У зв'язку з невиконанням відповідачами своїх зобов'язань у ТОВ «Консалт Солюшенс», як у правонаступника ПАТ «КБ Надра», виникло право вимагати від відповідачів сплати інфляційних втрат та 3 % річних за користування грошовими коштами (т. 1, а.с. 2-7).
19 грудня 2022 року заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси вирішено позов задовольнити у повному обсязі (т. 1, а.с. 35-38).
28 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вищевказане заочне рішення (т. 1,а.с. 48-54).
17 травня 2023 року ухвалою Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів: головуючого - судді Погорєлової О.С., суддів Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.) апеляційна скарга була повернута апелянтові. Колегія суддів роз'яснила апелянтові, що згідно зі ст. 284 ЦПК України він повинен звернутися до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення (т. 1, а.с. 68-68 зворот).
22 травня 2023 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про скасування заочного рішення (т. 1, а.с. 73-79).
14 червня 2023 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2022 року скасовано, справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (т. 1, а.с. 112-114).
31 серпня 2023 року рішенням Київського районного суду м. Одеси вирішено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» задовольнити; стягнути з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» заборгованість у розмірі 156557,73 гривень, з яких: 113752,51 грн - інфляційні втрати, 42805,22 грн - 3% річних за користування грошовими коштами, а також в рівних частках судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2481,00 гривень, тобто з кожного по 1240,50 гривень (т. 1, а.с. 154-157).
13 жовтня 2023 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Петрова Альона Володимирівна направила до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2023 року. Представник апелянта вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Так, представник апелянта вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що в даній справі ані ПАТ КБ «Надра», ані ТОВ «Консалт Солюшенс» не зверталися із заявою про видачу виконавчого документа протягом строку, який для цього був встановлений, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо звернення та отримання виконавчого листа в даній справі. Крім того, представник апелянта звертає увагу на те, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплинув ще до укладення 26 лютого 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Консалт Солюшенс» договору про відступлення прав вимоги. Крім того, на думку представника апелянта, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання в порядку ст. 625 ЦК України (т. 1, а.с. 159-167).
24.01.2024 від ТОВ «Консалт Солюшенс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги (т. 1, а.с. 195-203).
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 9, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
В судовому засіданні представник ТОВ «Консалт Солюшенс» - Жилко Едуард Олегович заперечував щодо задоволення апеляційної скарги. Апелянт в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішення від 26.05.2016 про стягнення з відповідачів заборгованості за договором «Автопакет» №05/07/2007/840-К/417 від 20.07.2007 не виконане, тому зобов'язання за вказаними правовідносинами є триваючими та стягнення компенсаційних витрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, підлягає стягненню з обмеженням останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Як правильно було встановлено судом першої інстанції 20.07.2007 Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (назву якого було змінено на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра») та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір «Автопакет» № 05/07/2007/840-К/417, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 13 861,00 дол. США в порядку і на умовах визначених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором ОСОБА_1 передав у заставу транспортний засіб марки DaewoNexia, 2007 року випуску,синього кольору д/н НОМЕР_1 . Крім того, наданий ОСОБА_1 кредит забезпечений порукою ОСОБА_2 , яка відповідно до п.п.3.2.4. Кредитного договору відповідає перед банком за виконання зобов'язань у повному обсязі, всім належним на праві власності майном та грошовими коштами.
У зв'язку з невиконанням відповідачами зобов'язань з повернення кредитних коштів ПАТ «КБ Надра» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2016 у справі № 520/5343/15-ц позов ПАТ «КБ Надра» про стягнення заборгованості за договором «Автопакет» №05/07/2007/840-К/417 від 20.07.2007 задоволений, а саме стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» №05/07/2007/840-К/417 від 20.07.2007 у розмірі 606282 гривні 66 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту 13 151,42 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 328209,44 гривень, заборгованість по відсоткам за користування кредитом складає 10502,41 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 262100,22 гривень, неустойка у вигляді пені за прострочення кредиту та штрафу за порушення умов кредитного договору у загальній сумі 15973 грн. Також стягнуто судові витрати. Рішення суду набрало законної сили (т. 1, а.с. 11-12).
26.02.2020 між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір про відступлення права вимоги, тобто до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором «Автопакет».
13.05.2020 ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до Київського районного суду м. Одеси з заявою про заміну сторони її правонаступником у виконавчому провадженні за виконавчими документами у справі № 520/5343/15-ц.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2020 здійснено заміну стягувача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра Банк» (код ЄДРПОУ 20025456) на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ 42251700 м. Одеса, вул. Пушкінська, 36) у № 520/5343/15-ц з виконання рішення від 26.05.2016 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором «Автопакет» №05/07/2007/840-К/417 від 20.07.2007.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08.08.2023 задоволена частково апеляційна скарга ОСОБА_1 - ухвала Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2020 змінена та здійснена заміна сторони стягувача (т. 1,а.с. 13-15, 143-145).
Разом з тим, постановою КЦС ВС від 01.08.2024 касаційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, а ухвала Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2020 року та постанова Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року - скасовані. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про заміну сторони (стягувача) її правонаступником касаційний суд вирішив відмовити.
Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За обставинами даної справи кредитор скористався правом на дострокове погашення кредитної заборгованості за кредитним договором «Автопакет»№ 05/07/2007/840-К/417 від 20.07.2007, звернуся до суду з позовом та рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2016 у справі № 520/5343/15-ц з відповідачів солідарно була стягнута заборгованість за кредитом. Рішення набрало законної сили та в подальшому не оскаржувалось.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Вказане узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду в постановах від 31.10.2018 (справа № 202/4494/16), від 04.07.2018 (справа № 310/11534/13), від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Вказаний висновок підтриманий в постановах ВП ВС: від 19.07.2023 в справі № 910/16820/21, від 03.10.2023 в справі № 366/203/21 та ін.
Отже, обов'язок, встановлений положеннями ст. 625 ЦК України нерозривно пов'язаний з основним грошовим зобов'язанням та залежить від нього.
Виконання обов'язку можливе як у добровільному порядку, так і в примусовому.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Діючим законодавством встановлений механізм захисту прав, свобод та законних інтересів особи, який передбачає право на звернення до суду, процедуру розгляду справи з повним та всебічним встановленням всіх істотних обставин, ухвалення рішення по суті позовних вимог та його примусове виконання.
Відповідно до роз'яснень в постанові ВП ВС від 13.02.2019 в справі № 826/13768/16, а також постанові КЦС ВС від 23.11.2022 в справі № 761/4564/19 та постанові КАС ВС від 10.01.2024 в справі № 640/21339/20:
«Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)».
Інститут позовної давності полягає в наданні особі гарантованого строку на звернення до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу, наприклад, звернення з вимогою про стягнення заборгованості. Сплив такого строку не означає, що право, інтерес, а відповідно обов'язок перестали існувати. Закінчення строку позовної давності означає, що особа втратила можливість захисту її права судом. Разом з тим, особа не позбавлена права задовольнити свої вимоги позасудовим шляхом, зокрема, якщо між сторонами існують договірні правовідносини і сторони передбачили в договорі таку можливість.
Так само встановлені законом строки примусового виконання судового рішення.
Отже, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2016 у справі № 520/5343/15-ц суд вирішив стягнути з відповідачів заборгованість на користь кредитора. Разом з тим, відомості щодо того, що вказане рішення суду було виконане або відкривалось виконавче провадження та, відповідно, здійснювались виконавчі дії, направлені на примусове виконання рішення, в матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не подавались. Більш того, постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01.08.2024 заява ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони (стягувача) її правонаступником була залишена без задоволення.
Тобто, стягувач пропустив встановлений законом строк пред'явлення виконавчих листів до виконання та втратив встановлену законом можливість задовольнити свої вимоги за допомогою механізму примусового виконання рішення.
Особа несе ризик настання відповідних наслідків в результаті вчинення чи не вчинення нею відповідних дій.
При цьому,як роз'яснив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 11.07.2013№ 7-рп/2013 «…з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту».
Тобто, в правовому полі споживач за кредитним договором є більш слабшою стороною в порівнянні з кредитором, та відповідно потребує встановлених законом гарантій захисту її прав. Натомість, кредитор повинен дотримуватися встановлених законодавством положень та добросовісно користуватися своїми правами.
В контексті встановлених обставин справи, оскільки позивач (кредитор) втратив можливість примусового виконання рішення про стягнення заборгованості за допомогою встановленого законодавством механізму, а обов'язок відповідно до ст. 625 ЦК України є акцесорним щодо основного зобов'язання та поділяє його правову долю, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Фактично, обов'язок боржника перед кредитором набув ознак натурального зобов'язання, оскільки в натурі він існує, однак не може бути примусово стягнений.
Натуральним зобов'язанням (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц, а також від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20).
Враховуючи вище наведене, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Оскільки відповідні доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалює нове по суті заявлених вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини справи, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкових висновків по суті позовних вимог, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Петрової Альони Володимирівни - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2023 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання - відмовити.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
Повний текст цієї постанови складений 14 березня 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк