Номер провадження: 22-ц/813/2163/25
Справа № 523/12250/24
Головуючий у першій інстанції Мурманова І.М.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 57
14.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальності «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в інтересах якого діє адвокат Літвінов Євген Володимирович, на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26 липня 2024 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» про визнання неправомірним нарахування та зобов'язання перерахувати заборгованість і встановити її у розмірі: 31 911, 64 грн,
19.07.2024 представник ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із позовною заявою до Акціонерного товариства «Одесагаз» Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» про визнання неправомірним нарахування та зобов'язання перерахувати заборгованість і встановити її у розмірі: 31 911, 64 грн (а.в.м. 1-11).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26.07.2024 було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Василець Віталія Вікторовича про забезпечення позову. Вирішено заборонити АТ «ОДЕСАГАЗ» та ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо припинення/відключення газопостачання та послуг розподілення/постачання природного газу до об'єкта газопостачання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (а.в.м. 37-38).
22.08.2024 представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - адвокат Літвінов Є.В. за допомогою підсистеми «Електронний Суд» звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд оскаржувану ухвалу скасувати та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову неспівмірний із заявленими позовними вимогами та не відповідає суті порушеного права, при цьому невжиття судом заходів забезпечення позову не матиме наслідком не виконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду, оскільки зміст позовних вимог не передбачає вчинення будь-яких дій відповідачами або створення обов'язку для товариства, тому судом першої інстанції необґрунтовано забезпечено позов у спосіб, визначений в оскаржуваній ухвалі. На думку апелянта суд першої інстанції, постановляючи заборону АТ «Одесагаз», ТОВ «Одесагаз-Постачання» вчиняти дії щодо припинення/відключення газопостачання та послуг розподілу/постачання природного газу до об'єкта газопостачання домоволодіння ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку із наявною заборгованістю, фактично обмежив право Оператора ГРМ, зокрема але не виключно, здійснити відключення від постачання природного газу зазначеного будинку у разі аварійного стану газорозподільної системи, що крім того є ймовірним порушенням прав осіб (власників сусідніх будинків) на відключення від постачання природного газу у разі аварійного стану газорозподільної систем (а.в.м. 39-43).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 9, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Сторони в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
Апеляційний суд зауважує, що апелянт як ініціатор процесу на даній стадії, зобов'язаний добросовісно користуватися процесуальними правами та отримувати інформацію про розгляд справи з відкритих джерел в мережі Інтернет. Крім того, апелянт є юридичною особою, що покладає обов'язок реєстрації в ЄСІТС в порядку ч. 6 ст. 14 ЦПК України, а тому повинен отримувати інформацію щодо розгляду справи, в тому числі про призначену дату судового засідання, в підсистемі Електронний суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір щодо фактичного розміру заборгованості та обсягу спожитого газу, а тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо припинення/відключення газопостачання та послуг розподілення газу позивачу, призведе до порушення прав позивача, як споживача послугу з газопостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ і з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, а саме в п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Приймаючи ухвалу про задоволення вимог заявника та вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд повинен повно та всебічно дослідити матеріали справи, встановити всі обставини, які мають значення для вирішення відповідного питання, навести обґрунтовані мотиви, які можуть свідчити про існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 12.02.2020 в справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом позову в даній справі є матеріально-правові вимоги позивача про визнання неправомірним нарахування та зобов'язання перерахувати заборгованість і встановити її у розмірі 31 911, 64 грн. При цьому, позивач посилається на те, що їй безпідставно нарахована заборгованість в сумі 116 407,38 грн. Тому оскільки в позивача існують обґрунтовані сумніви щодо можливих дій відповідача з відключення послуг газопостачання та послуг розподілення/постачання природного газу в зв'язку з наявністю заборгованості, розмір якої оспорюється позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо припинення/відключення газопостачання та послуг розподілення/постачання природного газу до об'єкта газопостачання. При цьому, апеляційний суд зауважує, що виникнення аварійного стану газорозподільної системи є безумовною причиною для вчинення заходів ліквідації причин аварії у порядку, встановленому законом та відповідними нормативно-правовими актами. В контексті обставин даної справи, відповідні заходи забезпечення позову застосовуються з метою забезпечення прав позивача на використання послуг газопостачання та послуг розподілення/постачання природного газу впродовж розгляду справи, в якій вирішується спір щодо розміру заборгованості позивача за надання відповідних послуг. Крім того, апелянт не довів існування (або ймовірного існування станом на теперішній час) аварійного стану системи газопостачання та належним чином не обґрунтував її виникнення. Обраний спосіб забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідачів та не позбавляє останніх права здійснювати облік спожитих послуг та нарахування оплати споживачу.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку та застосував співмірний захід забезпечення позову. Тому апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги. Вказані висновки узгоджуються з позицією КЦС ВС в постанові від 01.03.2023 в справі № 211/5626/19.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, залишає апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в інтересах якого діє адвокат Літвінов Євген Володимирович - залишити без задоволення.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік