Справа № 459/86/25
Провадження № 2/459/20/2025
13 березня 2025 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Горощук А. О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Огорілка Юрія Володимировича, поданим в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності частки будинковолодіння в порядку спадкування
Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просить визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частки будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що 03.02.1976 року батькові сторін ОСОБА_3 згідно з рішенням виконкому Гірницької селищної ради було видано свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , яке у відповідному порядку було зареєстроване у Червоноградському міжміському бюро технічної інвентаризації. Під час отримання права власності на вказаний будинок батько перебував у шлюбі із матір'ю - ОСОБА_4 , а отже спірний будинок перебував у спільній сумісній власності батьків. Мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після своєї смерті своє майно (спірний будинок) заповіла своєму синові ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько сторін ОСОБА_3 . Після смерті батька спадкоємцями були його діти. Відповідно до заповіту від 23.04.1999, посвідченого державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори, батько ОСОБА_3 заповів належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та прибудинковою територією за адресою: АДРЕСА_1 - сину ОСОБА_2 . Після смерті батька усі спадкоємці звернулись із заявами про прийняття спадщини в Червоноградську державну нотаріальну контору, однак державним нотаріусом їм було відмовлено у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності спадкодавця. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської від 24.03.2016 за ОСОБА_2 визнано право власності на 11/12 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька. Представник зауважив, що ОСОБА_1 являється інвалідом ІІІ групи з 11.09.2013 року безтерміново. Частка, яка підлягає спадкуванню після смерті її батька незалежно від наявності заповіту становить половину від 1/6 спадкового майна батька, тобто 1/12. В нотаріальній конторі отримати свідоцтво про право на спадщину позивачка не має змоги через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності спадкодавця. Тому позивачка була змушена звернутися до суду, оскільки не має можливості зареєструвати своє право власності. Таким чином, просить задовольнити позовну заяву.
Ухвалою від 30.01.2025 у даній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
24.02.2025 сторони в підготовче судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява, в якій останній просив проводити розгляд даної справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги визнає повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 13 березня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 24.02.2025 березня 2025 року, датою ухвалення рішення є саме 13 березня 2025 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», … у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Оскільки визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права свободи та інтереси інших осіб, тому суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та про винесення рішення по суті справи у підготовчому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи та копію спадкової справи № 466/2013, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являлись батьками позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження, які містяться у матеріалах спадкової справи.
ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Гірницької селищної ради №99 від 11.12.1975 належало будинковолодіння у АДРЕСА_1 , про що у реєстровій книзі зроблено запис №85, що підтверджується копією свідоцтва про право приватної власності на будівлю від 03.02.1976 (а. с. 23),
Даний факт також встановлено рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24.03.2016 у справі 459/3282/15-ц та підтверджується копією довідки КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» №2116 від 29.04.2014 (а. с.10-11, 15).
ОСОБА_3 23.04.1999 було складено заповіт, відповідно до якого останній на випадок своєї смерті робить таке розпорядження: належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та прибудинковою територією, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також предмети домашньої обстановки та вжитку, що знаходяться в цьому будинку заповідає ОСОБА_2 (а. с. 19).
Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що матір сторін ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 22).
ІНФОРМАЦІЯ_7 помер батько сторін - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Гірницької селищної ради (а. с. 20).
Як вбачається з копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 09.02.2005, виданого Управлінням Пенсійного фонду України в м. Червонограді ОСОБА_1 являється інвалідом ІІІ групи безтерміново (а. с. 6).
Із спадкової справи №466/2013, оглянутої судом, встановлено, що після смерті ОСОБА_3 21.11.2013 відкрито спадкову справу.
Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 3582737375 від 21.11.2013 встановлено, що в Спадковому реєстрі була зареєстрована спадкова справа за № 55349542, номер у нотаріуса: 466/2013.
У спадковій справ наявний заповіт №42511892, складений ОСОБА_3 та який посвідчений 23.04.1999 державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори.
Із заяви про прийняття обов'язкової частки у спадщині від 06.12.2013 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було подано заяву до державного нотаріуса про прийняття обов'язкової частки у спадщині (а. с. 16).
Як убачається із копії заяви про відмову від обов'язкової частки у спадщині від 27.03.2014 донька померлого ОСОБА_7 відмовилась від належної їй обов'язкової частки спадкового майна в користь ОСОБА_2 .
Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №1251-02-31 від 11.09.2015 встановлено, що державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_7 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 оскільки необхідно подати оригінали правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності спадкодавця (а. с. 18).
Згідно копії актового запису про смерть №25 від 07.10.2015 брат сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 21), тому його право на обов'язкову частку у спірному будинковолодінні після смерті його батька припинилось.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24.03.2016 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування було задоволено та визнано за ОСОБА_2 право власності на 11/12 часток будинковолодіння, що по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 (а. с. 10-11).
Відповідно до висновку про вартість майна від 29.01.2025 ринкова вартість об'єкта оцінки, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 станом на 29.01.2025 становить 641 028 грн, а варість 1/12 частини заокруглено становить 53 419 грн (а. с. 34).
Представник позивачки зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства у ОСОБА_1 виникло право 1/12 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , проте у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_3 , позивачка не має можливості реалізувати своє право на спадщину, що слугувало звернення до суду з даним позовом.
При ухваленні рішення суд керується наступним.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Виходячи із змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , на праві приватної власності належав будинок АДРЕСА_1 .
На час отримання права власності на вказаний будинок ОСОБА_3 перебував у шлюбі із - ОСОБА_4 , що пітверджується копією свідоцтва про право приватної власності на будівлю від 03.02.1976.
Як регламентовано ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Аналогічна норма міститься і у ст. 60 СК України.
Із рішення Червоноградського міського суду від 24.03.2016, ухваленого у справі №459/3282/15-ц, вбачається, що спірне будинковолодіння було передане у власність ОСОБА_3 у період перебування у шлюбі із ОСОБА_4 , зазначене майно належало подружжю на праві спільної сумісної власності, де кожному із них належало по частки будинковолодіння.
Мати сторін померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а свою частку (1/2) у спірному майні заповіла ОСОБА_2 , що встановлено із рішення суду від 24.03.2016.
Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на 1\2 вищевказаного будинку.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ст. 1233 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до заповіту, посвідченого 23.04.1999 державним нотаріусом Червоноградської нотаріальної контори, що зареєстрований в реєстрі №1-1413 ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та прибудинковою територією, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також предмети домашньої обстановки та вжитку, що знаходяться в цьому будинку заповів ОСОБА_2 .
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В силу ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З матеріалів спадкової справи, вбачається, що спадкоємцями першої черги померлого були ОСОБА_2 (за заповітом), ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_9 (за законом).
Як вже зазначалося вище, ОСОБА_3 склав заповіт, яким своє майно заповів своєму сину - ОСОБА_2 .
Донька померлого ОСОБА_7 відмовилась від належної їй обов'язкової частки спадкового майна в користь ОСОБА_2 , що встановлено із заяви про відмову від обов'язкової частки у спадщині від 27.03.2014.
Тобто, після смерті ОСОБА_8 спадкоємцями першої черги залишилися троє дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Позивачка ОСОБА_1 має право на обов'язкову частку, оскільки являється інвалідом ІІІ групи загального захворювання безтерміново, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 09.02.2005, виданого Управлінням Пенсійного фонду України в м. Червонограді з 04.01.2007.
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з'ясуванні чи відноситься певний суб'єкт до кола осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб'єктів, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року (справа № 607/24365/19), від 08 грудня 2021 року (справа № 552/3281/20).
У рішенні Конституційного Суду України у справі про право на обов'язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця від 11.02.2014р. №1-рп/2014 вказано, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першої т статті 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов'язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами.
Таким чином, позивачка після смерті батька ОСОБА_3 є спадкоємицею першої черги за законом та має право на обов'язкову частку у спадщині як непрацездатна дитина померлої особи.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частини перша, третя статті 1296 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
З матеріалів спадкової справи судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , у визначений чинним законодавством строк позивачка ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_5 звернулись до Червоноградської державної нотаріальної контори із заявою від 06.12.2013, відповідно до якої останні повідомили про бажання прийняти спадщину після смерті їх батька - ОСОБА_3 . Також цією заявою ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_10 повідомили, що крім них спадкоємцем за заповітом є син померлого - ОСОБА_2 .
Разом з тим, із копії матеріалів спадкової справи вбачається, що син спадкодавця ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , а після його смерті відсутні спадкоємці, які б претендували на спірне майно, тому його право на обов'язкову частку у спірному будинковолодінні після смерті батька припинилось.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24.03.2016 у справі №459/3282/15-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування було задоволено та визнано за ОСОБА_2 право власності на 11/12 часток будинковолодіння, що по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 . Дане рішення набрало законної сили 24.05.2016 (а. с. 10-11).
У вищевказаному рішенні суду зазначено, що оскільки ОСОБА_1 являється інвалідом 3-ї групи, у разі спадкування за законом їй би належала третина частки спірного будинковолодіння, тобто 1/6.
Таким чином, обов'язкова частка позивачки, яка підлягає спадкуванню нею після смерті її батька, незалежно від наявності заповіту, становить половину від 1/6 спадкового майна, тобто 1/12.
Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до матеріалів справи нотаріус відмовив позивачці, яка звернулась в межах строку на прийняття спадщини, у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом через відсутність у оригіналів правовстановлюючих документів на майно, яке вона хотіла успадкувати.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, керуючись положеннями діючого законодавства України, враховуючи те, що відповідач визнав позов, суд дійшов висновку, що спірне майно належало спадкодавцю на праві власності і таке майно входить до складу спадщини, а відповідачка є спадкоємицею за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_3 , вказаного нерухомого майна, вона звернулась в органи нотаріату із заявою про прийняття спадщини, проте реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину не змогла у зв'язку з відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, а тому за нею слід визнати право власності на 1/12 частку вищевказаного будинковолодіння.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частина 1 статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд, у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відтак, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, у відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України необхідно повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно з квитанцією від 03.01.2025, а решту суми судового збору необхідно стягнути з відповідача в користь позивачки.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 49, 77, 78, 80, 81, 82, 137, 141, 206, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов, поданий адвокатом Огорілком Юрієм Володимировичем в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку будинковолодіння в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частки будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13.03.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Суддя: М. В. Мельникович