Справа № 465/247/25
Провадження 2-а/465/122/25
Іменем України
14.03.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Баран О. І.
з участю секретаря судових засідань Щирби Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач-1: Управління патрульної поліції у Львівській області (місцезнаходження: м. Львів, вул. Перфецького, 19),
відповідач-2: Департамент патрульної поліції України (ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул.Ф.Ернста, 3),
предмет позову: скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
14 січня 2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Яцишин Андрій Володимирович, засобами поштового зв'язку на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшла указана позовна заява.
Предметом позову є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 08.01.2025, серії ЕНА №3812084, відносно ОСОБА_1 та стягнення 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.01.2025 відкрито провадження у справі, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Аргументи позивача
Позивач вважає указане рішення протиправним, а притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним. Факт порушення Правил дорожнього руху 21.11.2024 заперечив, наголосивши на тому, що здійснював керування транспортним засобом, виключно у межах указаних Правил. Графа 7 спірної постанови не містить жодного посилання на наявність будь-якого доказу щодо факту вчинення правопорушення.
Посилаючись на наявність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , указав на те, що з 18.04.2024 він є власником транспортного засобу «Alfa Romeo Gulia», а отже такий автомобіль під час першої реєстрації пройшов усі необхідні процедури, у тому числі перевірку на технічну відповідність державним нормам та стандартам України, сертифікацію.
Крім цього, вказує на неправильність кваліфікації дій позивача, за відсутності у матеріалах справи доказів переобладнання указаного транспортного засобу після його державної реєстрації, а також на те, що покажчики повороту не відносяться до зовнішніх світлових приладів, до яких належать фари ближнього (дальнього) світла, що виключає відповідальність за ст. 121 КУпАП.
Заперечення відповідача
Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, долучивши відеозапис із нагрудної камери поліцейського.
Указав на те, що сигнали, які подаються світловими покажчиками повороту, або рукою, у відповідності до п.п. «а» п. 9.1. ПДР України є попереджувальними сигналами.
У відповідності до п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 кількість, колір та наявність приладу зовнішнього світлового на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1, зокрема: колір покажчику повороту передній, бічний, задній має бути - «Автожовтий».
У свою чергу, частиною першою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).
Згідно з частин першої та четвертої статті 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.
Відтак, транспортні засоби повинні мати зовнішні світлові прилади, які повинні відповідати вимогам конструкції транспортного засобу, у разі переобладнання - вказані зміни повинні бути відображені у реєстраційних документах.
Поліцейський чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний відреагувати та відреагував на факт вчинення правопорушення, із винесенням оскаржуваної постанови.
Судові засідання у справі призначалися неодноразово. Проте учасники справи не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у тому числі з урахуванням довідок про доставку, приписів ч. 10 ст. 126, ст. 268 КАС України, а також наявності раніше неврученого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, із відміткою установи зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Про причини неявки учасники справи суд не повідомили. Однак, у матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за його та позивача відсутності із зазначенням про підтримку позовних вимог у повному обсязі. Представник відповідача також просив про розгляд справи без його участі.
Суд, ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Судовий розгляд здійснювався за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 229 КАС України.
Суд, з'ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Постановою від 08.01.2025, складеною о 03 год. 46 хв. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3812084, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до змісту указаної постанови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання, АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 ) 08.01.2025 о 03 год. 41 хв., за адресою: м. Львів, вул. Трускавецька, 502, керував транспортним засобом «BMW» 5281, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_4 , що має технічні несправності зовнішніх світлових приладів, а саме: встановлено світлові покажчики повороту червоного кольору, чим порушив п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010, 31.1. ПДР - технічний стан транспортного засобу та його обладнання повинні відповідати вимогам стандартів. Указаними діями позивач порушив ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Відтворенням відеозапису нагрудних камер поліцейських встановлено, що у них містяться такі дані.
8 січня 2025 року, у час і місці указаний у спірній постанові, інспектором роти № 1 батальйону № 1 лейтенантом поліції Хоп'яком Р.І зупинено транспортний засіб «BMW» (логотип якого також видно на кермі автомобіля - 03:47:58), за кермом якого був позивач, встановлення анкетних даних якого також відображено на відеозаписі. Інших осіб у салоні автомобіля камерою не зафіксовано.
Також суд звернув увагу на зміст діалогу, що відбувся між інспектором та водієм:
поліцейський - «Водій, у Вас червоні покажчики повороту зміни напрямку руху!» (03:41:29)
водій - «Я в курсі»
поліцейський - «Згідно з ДСТУ, ч. 1 ст. 121 забороняється, тільки жовте, або біле світло. Ви знаєте це?» (30:41:40)
водій - «Так» (03:41:41)
поліцейський - «Ви на продаж ту машину?»
водій - «Так, вона продається»
Далі поліцейським роз'яснено водію встановлену відповідальність за виявлене порушення, а водієм уточнено у поліцейського чи зафіксовано факт здійснення ним повороту з червоним покажчиком. На що поліцейський указав позивачу, що особисто спостерігав на факт допущення позивачем указаного порушення вимог ПДР України, під час здійснення позивачем повороту.
поліцейський - «Ви здійснювали тільки що поворот?» (03:42:47)
водій - «Ну» (03:42:47)
поліцейський - «То я ж тому і бачив» (03:42:49)
При цьому, позивачем не заперечено ні факту здійснення повороту, ні наявності червоних покажчиків повороту.
Далі водій прокоментував про те, що автомобіль пройшов сертифікацію.
Розгляд справи відбувався в присутності особи, за місцем вчинення правопорушення, із роз'ясненням прав та обов'язків особи. Крім цього, водій повідомив про те, що поспішає на завантаження. Відтак, після розгляду справи камерою також зафіксовано як водій рушив з місця події на автомобілі чорного кольору, схожого на «BMW».
При цьому, в ході розгляду справи на місці зупинки поліцейський також запитав водія про те чи мав він на вантажному автомобілі штраф по тому ж (03:46:51), на що водій відповів про те, що «мав за розбите лобове скло. На грузовій там не червоні поворотніки» (03:46:57).
Даних про свідоцтво СТМ 594570 від 18.04.2024 та його дотичність до автомобіля «Alfa Romeo Gulia» чи автомобіля «BMW» 5281, матеріали справи не містять.
До позовної заяви також не додано будь-якого сертифіката щодо належного позивачу транспортного засобу.
Даних щодо належності позивачу іншого автомобіля, ніж «BMW» 5281, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_4 , матеріали справи не містять.
Даних про зв'язок позивача із автомобілем «Alfa Romeo Gulia» матеріали справи не містять.
Даних про дотримання позивачем Правил дорожнього руху України 21.11.2024 матеріали справи не містять. Даних про зв'язок дотримання позивачем Правил дорожнього руху України 21.11.2024, із порушенням цих правил 08.01.2025 матеріали справи також не містять.
Оцінка суду
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
У ст. 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 1,13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Нормами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи у тому числі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121 КУпАП.
Отже, постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, відтак інспектор діяв в межах наданих йому повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі - ПДР України).
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до пункту 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 31.1. ПДР України передбачає, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Статтею 1 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби», «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затвердженими наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 № 630 закріплено, що цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (надалі - КТЗ), в тому числі і на КТЗ категорії М, до яких відносяться самохідні КТЗ (автомобілі або автомобільні транспортні засоби), що мають не менше ніж чотири колеса і призначені для перевезення пасажирів (легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, тролейбуси).
Відповідно до п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010, кількість, колір та наявність приладу зовнішнього світлового на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1, зокрема: колір покажчику повороту передній, бічний, задній має бути - «Автожовтий».
Окремо суд зазначає про те, що відповідно до Віденської Конвенції про дорожній рух укладеної у Відні 08.11.1968 року, можливість використання задніх покажчиків повороту червоного кольору передбачена виключно у разі імплементації відповідних норм до законодавства держави реєстрації автомобіля. Разом з цим, як вже було встановлено законодавство України не допускає використання задніх покажчиків повороту червоного кольору, відтак, такі положення Конвенції, в даному випадку, не можуть застосовуватись.
У свою чергу, частиною першою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).
Згідно з частин 1 та 4 статті 32 Закону України «Про дорожній рух», переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.
Отже, транспортні засоби повинні мати зовнішні світлові прилади, які повинні відповідати вимогам конструкції транспортного засобу, у разі переобладнання - вказані зміни повинні бути відображені у реєстраційних документах.
Щодо доводів позивача про значення факту первинної реєстрації транспортного засобу та внаслідок цього його відповідності за своїми характеристиками обов'язковим вимогам правил та нормативів, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 10 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388, перша державна реєстрація транспортних засобів, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України з метою вільного обігу, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов'язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до сервісного центру МВС.
Згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 року №738 «Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин на обладнання», сертифікат відповідності видається: виробником або його уповноваженим представником - резидентом України на кожний транспортний засіб, тип якого відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу; уповноваженими органами або визначеними Міністерством інфраструктури України органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства, на кожний новий транспортний засіб, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу, а також на той, що був у користуванні.
Пунктом 1.2 наказу Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521 «Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання» передбачено, що на кожен колісний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.
В свою чергу, у відповідності до пункту 1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 №607 (далі - Порядок №607), цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу).
Пунктом 3 Порядку №607 передбачено, що переобладнання транспортного засобу проводиться суб'єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, або власником такого засобу в індивідуальному порядку.
Згідно п. 5 Порядку №607, для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу, в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання.
Пунктом 6 Порядку №607 визначено, що спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до п.7 Порядку №607, за результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що наявність на момент проведення державної реєстрації транспортного засобу сертифіката відповідності конструкції і технічного стану не підтверджує відповідність технічного стану того ж автомобіля на момент винесення оскаржуваної постанови, тобто станом на 08.01.2025.
Також суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності у матеріалах справи доказів переобладнання указаного транспортного засобу після його державної реєстрації.
У даному випадку невідповідність світлових покажчиків повороту вимогам п.п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 є доведеною. Позивач 08.01.2025 о 03 год. 41 хв., за адресою: м. Львів, вул. Трускавецька, 502, керував транспортним засобом «BMW» 5281, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_4 , який мав світлові покажчики повороту червоного кольору.
Також, відеозаписом підтверджується, що при спілкуванні з працівником патрульної поліції позивач словесно підтверджує свою обізнаність із встановленими вимогами щодо кольору покажчиків повороту і фактичну невідповідність покажчиків повороту на керованому ним транспортному засобі, де такі встановлено червоного кольору.
Крім цього, незважаючи на те, що така невідповідність встановлена станом на 08.01.2025, і керований позивачем транспортний засіб, про який йдеться, з доводів позивача, перебуває у його власності з 18.04.2024, що також є датою підтвердження відповідності автомобіля встановленим вимогам, і указані обставини звужують часовий проміжок, у межах якого транспортний засіб міг піддаватись переобладнанню, і обмежують коло його власників однією особою, суд все ж встановлює не факт переобладнання позивачем транспортного засобу (внесення змін в конструкцію), а лише те чи дійсно позивачем здійснено керування транспортним засобом, обладнання якого (покажчики повороту) не відповідають вимогам п.п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010.
Тож вчинення іншого адміністративного правопорушення (переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів) не є предметом перевірки у межах справи, що розглядається, оскільки суд розглядає справи в межах постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, якою позивачу інкримінують лише вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного із керуванням таким переобладнаним транспортним засобом.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що питання правомірності реєстрації та сертифікації вказаного транспортного засобу також не є предметом розгляду даної справи.
Оскільки наявні у справі докази підтверджують порушення позивачем ч. 1 ст. 121 КУпАП України, то підстави для скасування спірної постанови відсутні.
До аналогічних висновків за аналогічних фактичних обставин дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 28.01.2025 у справі № 754/6947/24.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Крім того, суд зауважує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень та КП «Д-3» вбачається, що транспортний засіб «Alfa Romeo Giulia, у сукупності із подією, яка мала місце 21.11.2024 та у поєднанні з участю адвоката Яцишина Андрія Володимировича, згадується у іншій адміністративній справі № 465/9417/24 (провадження 2-а/465/51/25). Однак, указаним транспортним засобом керував ОСОБА_2 , позивач у справі № 465/9417/24. Також там же згадується і Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 і факт первинної реєстрації транспортного засобу 18.04.2024 не за ОСОБА_1 , а за ОСОБА_2 .
Указане повністю ставить під сумнів виклад позивачем тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
При цьому, із положень ч.ч.1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування «поза будь-яким розумним сумнівом» (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей» (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Даний висновок суду повністю корелюється із правовим висновком постанови Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, де вказано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У зв'язку із цим у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 20, 44, 47, 77, 90, 139, 143, 192, 210-211, 229, 241-246, 250, 268, 286 КАС України, -
Позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Баран О.І.