Справа № 456/5279/23
Провадження № 6/456/23/2025
13 березня 2025 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Яніцькій М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , -
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Ю.А. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання ним своїх зобов'язань. Дане подання приватний виконавець мотивує тим, що на виконанні у приватного виконавця Шелінської Ю.А. знаходиться виконавче провадження ВП №74173317 з примусового виконання виконавчого листа № 456/5279/23, який виданий 18.01.2024 Стрийським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Уніка» шкоди в розмірі 297076 грн. 24 коп. 15.02.2024 виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74173317, яку скеровано рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу на адресу боржника, що підтверджується списком згуртованих поштових відправлень від 15.02.2024. Лист з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №74173317 боржник отримав особисто 21.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 15.02.2024. Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно протягом п'яти робочих днів. 27.02.2024 на адресу виконавця надійшла декларація боржника про доходи та майно. Отже, боржник володіє інформацією про відкрите виконавче провадження ВП №74173317 з примусового виконання виконавчого листа № 456/5279/23, виданого 18.01.2024 Стрийським міськрайонним судом Львівської області. 15.02.2024 виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ВП №74173317, згідно якої накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно. З метою виконання рішення суду виконавцем 15.02.2024, 19.02.2024, 15.01.2025 та 19.02.2025 скеровано запити в реєструючі органи з метою перевірки майнового стану боржника. 15.02.2024 виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №74173317 та скеровано в банківські установи до виконання: АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299; AT «Кредобанк», МФО 325365; АТ «Райффайзен Банк», МФО 300335; АТ «Ощадбанк», МФО 300465; АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346; АТ «Укрексімбанк», МФО 322313; АТ «УкрСиббанк», МЦП 351005; АТ «Універсал Банк», МФО 322001; АБ «Укргазбанк», МФО 320478; АТ «ПУМБ», МФО 334851; АТ «А-Банк», МФО 307770; АТ «Таскомбанк», МФО 339500; АТ «ОКСІ БАНК», МЦП 325990; ПАТ «АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849; ПАТ «Банк Восток», МФО 307123; AT «ПроКредит Банк», МФО 320984; АТ «ОТП Банк», МФО 300528; АТ АКБ «Львів», МФО 325268, АТ «АКБ «Конкорд», МФО 307350; АТ «Ідея Банк», АТ «Агропросперіс Банк», МФО 380548; AT «Креді Агріколь Банк», МФО 300614; AТ «Банк Авангард», МФО 380946; ПАТ «АБ Південний», МФО 328209, AT «БАНК АЛЬЯНС», МЦП 300119; АТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749. Згідно з електронною відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Сенс Банк» від 15.02.2024 арешт накладено. Згідно із відповідей інших банківських установ в боржника відсутні відкриті рахунки. З відповіді Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 27.02.2024, боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 11.11.2019, термін дії до 11.11.2029, органом 4638, статус діючий. В межах виконавчого провадження ВП №74173317 стягнуто грошові кошти в сумі 12 855,88 грн., що в співвідношенні до загальної суми заборгованості, стягнення витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця, що становить 327 673,60 грн., не є достатнім стягненням коштів в розумні строки. 15.01.2025 виконавцем надіслано вимогу-виклик боржнику на адресу: 82428, Львівська обл., Стриський р., с. Ходовичі, вул. Івана Франка, 19 з'явитись 06.02.2025 о 11:00 год або 12:00 год для дачі пояснень з приводу виконавчого документа, який отримано боржником особисто 18.01.2025, проте на вимогу-виклик приватного виконавця боржник не з'явився. За результатами вжитих приватним виконавцем заходів встановлено, що на виявлених рахунках боржника у банківських установах в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувача коштів немає. Боржник офіційно не працює, пенсії не отримує, нерухомого майна у власності, яке підлягатиме реалізації немає. Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, що є підставою для його обмеження у праві виїзду за межі України, до сплати ним заборгованості.
Згідно із ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Приватний виконавець Шелінська Ю.А. в судове засідання не з'явилася, хоча повідомлялася про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, заява про розгляд справи у її відсутності до суду не надходила.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов до висновку, що підстави для задоволення подання відсутні, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Пунктом 2 ст. 6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Судом встановлено, що приватним виконавцем 15.02.2024 було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 18.01.2024 Стрийським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «Уніка» шкоди в розмірі 297 076,24 грн.
Приватним виконавцем проведено ряд виконавчих дій, спрямованих на виконання зазначеного рішення.
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У справі «Soeringvs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства.
Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Окрім того, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд.
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Водночас, згідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Відповідно до ст.13 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Пунктом 5 статті 6 вищевказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України у випадках, зокрема, коли він: ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом,-до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 19 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням має право, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п.1 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.
У разі виконання зведеного виконавчого провадження зазначаються його номер в автоматизованій системі виконавчого провадження, кількість виконавчих проваджень, включених до зведеного виконавчого провадження, загальна сума стягнення з урахуванням суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця тощо; обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань (зобов'язань боржника - юридичної особи) (п.2 розділу ХІІІ Інструкції).
Отже, ухилення боржника від виконання судового рішення є обов'язковою обставиною для вирішення питання про обмеження його у праві виїзду за межі України, при цьому, оскільки державний виконавець ініціює відповідне подання та скеровує його до суду, саме на нього покладається обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу( посадової особи), тому, факт ухилення боржника від виконання рішення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.
Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмеження права особи на виїзд за межі України.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, обов'язковою обставиною, яка підлягає встановленню судом є факт умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань та доведення цього факту заявником в порядку, встановленому законодавством.
Також, у разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до вимог ст. 441 ЦПК України, доказуванню підлягають факти можливості виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.(ст. 76 ЦПК України).
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.
Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».
Сама по собі заборгованість за судовим рішенням не може свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Так, відповідно до висловленої Верховним Судом України позиції щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 в'їзду та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі свідомі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Таким чином обов'язковою умовою обмеження у праві виїзду за кордон можуть бути лише умисні дії боржника, направлені на ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють «необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів» не відповідає вимогам законодавства.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Як вбачається з матеріалів подання, приватний виконавець, заявляючи вимогу про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 не надала до суду жодного доказу, який би свідчив про свідоме злісне ухилення від виконання зобов'язань, а наявність лише самої заборгованості не є свідченням умисного ухилення особи від виконання рішення суду.
Також, при розгляді питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати той факт, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов'язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Судові рішення у зазначеній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих державним виконавцем доказів навмисного ухилення боржника від виконання рішення суду.
З матеріалів подання вбачається, що ОСОБА_1 26.02.2024 подав приватному виконавцю декларацію про доходи та майно, також матеріали справи свідчать про те, що починаючи з квітня 2024 року по грудень 2024 року частково сплачена заборгованість за виконавчим провадженням, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.82-103).
Таким чином, приватним виконавцем не доведено факту умисного ухилення боржника від виконання рішення суду, а також те, що обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон буде сприяти погашенню заборгованості перед стягувачем, у зв'язку з чим таке обмеження буде пропорційним меті його застосування (буде дотримано справедливий баланс між правами людини і публічним інтересом), томусуд не знаходить підстав для задоволення подання.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», статтею 441 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання копії ухвали, шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя В. Л. Бучківська