Справа № 456/6299/23
Провадження № 2/456/669/2025
іменем України
28 лютого 2025 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Коцур А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Підстава позову (позиція позивача). Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором позики №2921397 від 25.09.2019 у розмірі 50 204,68 грн. та понесені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 2 147,20 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 25.09.2019 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №2921397. Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). 3гідно з пунктом 2 договору позики, позикодавець надав відповідачу грошові кошти (позику) у гривнях на умовах передбачених договором позики №2921397 у розмірі 9 000,00 грн, а відповідач зобов'язалася повернути позику та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановленому кредитним договором. 10.03.2020 між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та позивачем ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 002/100320, яке в свою чергу відступило право вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на підставі договору факторингу №20210622/1 від 22.06.2021, у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) позивачеві ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» за плату належні йому права вимоги, а позивач ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників до договору, в тому числі і до ОСОБА_1 . У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, станом на 08.12.2023, у відповідача виникла заборгованість, що становить 50 204,68 грн., з яких: 9 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 220,00 грн. - залишок заборгованості за відсотками за користування кредитом; 4 500,00 грн. - залишок заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом; 29 160,00 грн. - залишок заборгованості за простроченими відсотками за користування новим кредитором у період з 22.06.2021 по 20.10.2021; 3 324,68 грн. - інфляційне збільшення за період нарахування з 26.10.2019 року по 23.02.2022 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи у відсутності представнику позивача до суду не подав.
Позиція відповідача. 21.01.2025 на електронну адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності. Заява обґрунтована тим, що позивачем пропущено строки позовної давності звернення до суду, 25.10.2022 останній крайній термін вимоги кредитора за позовом. Відповідно до ст. 257-258 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, позивачу слід було звернутись до суду не пізніше 25 жовтня 2022 року, натомість позивач звернувся 08 грудня 2023 року. З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач знав про порушене право з моменту придбання права вимоги до неї. Згідно з ч. 3. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У разі, якщо суд вирішить, що позивач не пропустив строки позовної давності звернення до суду та не застосує відповідні правові наслідки даної заяви, просить суд врахувати, що вона не погоджуюсь з розміром суми, яка підлягає стягненню, наданої позивачем в частині розрахунку суми боргу за відсотками за користування кредитом з таких підстав (при умові незастосування наслідків пропуску строку давності звернення до суду). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі ст. 599 та ч. 4 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом. Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Отже, є безпідставним нарахування до стягнення з відповідача суми відсотків, що передбачені договором після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після 25.10.2019, строк кредитування становив 30 днів.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча повідомлялася про час і місце розгляду справи, зокрема на 31.01.2025, 28.02.2025, про причини неявки суд не повідомила, заяву про розгляд справи у її відсутності до суду не подала.
Представник відповідача - адвокат Мелько В.В. в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді від 02.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Рішенням суду від 02.04.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за Договором позики №2921397 від 25.09.2019 у розмірі 50 204 /п'ятдесят тисяч двісті чотири/ грн. 68 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» 2 147 /дві тисячі сто сорок сім/ грн. 20 коп. судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 /три тисячі п'ятсот/ грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 08.01.2025 задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2024 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2024 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
З договору позики №2921397 від 25.09.2019 вбачається, що такий укладено між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , який полягає у передачі відповідачу ОСОБА_1 у власність грошових коштів у сумі 9 000,00 грн., на погоджений умовами договору строк до 25.10.2019, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, із сплатою відсотків, базова процентна ставка 1,60% /а.с.10/.
З довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» за допомогою одноразового ідентифікатора VmjDp5ksz8, який був надісланий на номер телефону /а.с.11/.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданого ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», станом на 08.12.2023, заборгованість за договором позики №2921397 від 25.09.2019 ОСОБА_1 становить 50 204,68 грн., з яких: 9 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 220,00 грн. - залишок заборгованості за відсотками за користування кредитом; 4 500,00 грн. - залишок заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом; 29 160,00 грн. - залишок заборгованості за простроченими відсотками за користування новим кредитором у період з 22.06.2021 по 20.10.2021; 3 324,68 грн. - інфляційне збільшення за період нарахування з 26.10.2019 року по 23.02.2022 року /а.с.13/.
З повідомлення про відступлення прав вимоги за договором №2921397 від 01.07.2021 за вих. №2921397/01, яке адресоване ОСОБА_1 вбачається, що останню повідомлено про те, що на підставі Договору факторингу №20210622/1 від 22.06.2021 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» відбулося відступлення прав вимог заборгованості відповідачу ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» /а.с.20/.
Згідно з договором факторингу №002-100320 від 10.03.2021, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників до договору /а.с.28-30/.
Згідно з договором факторингу №20210622/1 від 22.06.2021, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» та ТОВ «Сіроко Фінанс», ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) позивачеві ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» за плату належні йому права вимоги, а позивач ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників до договору /а.с.39-42/.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №002-100320 від 10.03.2021, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним № 2921397 становить 17 720,00 грн. /а.с.73-82/.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Оглядом матеріалів справи встановлено, що 25.09.2019 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №2921397, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит у розмірі 9 000,00 грн., терміном на 30 днів, тобто до 25.10.2019, базова процентна ставка - 1,60 % в день.
Згідно з умова договору ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» зобов'язалось передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1 договору).
Пунктом 3 договору позики визначено, що проценти за цим договором нараховуються на залишок позики щоденно, включаючи дати отримання та повернення коштів.
Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін на наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
Відповідно до п. 5 договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Також встановлено, що 10.03.2020 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №002-100320, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» зобов'язується відступити ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату на умовах визначених цим договором.
22.06.2021 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» було укладено договір факторингу №20210622/1, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) позивачеві ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» за плату належні йому права вимоги, а позивач ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників до договору, що підтверджується витягом з такого реєстру.
Листом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» повідомило ОСОБА_1 про зміну кредитора з ТОВ «Сіроко Фінанс» на ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та необхідність негайно сплатити борг за договором позики №2921397 в сумі 17 720,00 грн.
Крім того, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на адресу ОСОБА_1 надіслало досудову вимогу про необхідність сплатити борг за договором позики №2921397.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. У нижньому рядку даного договору наявний електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором VmjDp5ksz8.
За вказаних обставин, суд вважає, що договір позики № 2921397 від 25.09.2019 укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином права вимоги за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 з первісними кредиторами, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф».
Судом встановлено, що відповідач належно не виконувала зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитами, доказів погашення заборгованості як первинним, так і новому кредитору матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
При цьому, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові №444/9519/12 від 28 березня 2018 року зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Оскільки умовами договору визначено, що строк кредитування становить 30 днів, то відповідач вправі вимагати відсотки лише в межах строку кредитування.
Відповідно до ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2 договору передбачено, що відповідачці було надано у кредит грошові кошти в сумі 9 000,00 грн, строком на 30 днів до 25.10.2019, з встановленою процентною ставкою (базова) 1,60% в день.
Тому підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача відсотки за користування кредитом протягом 30 днів за відсотковою ставкою визначеною договором в розмірі 1,60 %, що складає 4 320,00 грн: 9 000,00 грн (борг) х 1,60 % (за один день користування кредитом) х 30 днів.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Отже, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися після спливу визначеного договором строку кредитування - 25.10.2019, тому позовна вимога про стягнення з відповідача, нарахованих позивачем за користування кредитом поза межами строку дії договору прострочених процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає.
Разом з тим, оскільки відповідач порушив зобов'язання з повернення кредиту у нього виник додатковий обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Таким чином, враховуючи дійсний розмір заборгованості, яку необхідно стягнути з відповідача в сумі 9 000,00 грн (тіло кредиту) + 4 320,00 грн (відсотки), що разом становить 13 320,00 грн., водночас підлягають перерахуванню інфляційні витрати: 13 320,00 грн. (розмір заборгованості) х1,18762290 - 13 320,00 грн. = 2 499,14 грн.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, тому необхідно стягнути з відповідача заборгованість за наданим кредитом в розмірі 15 819,14 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 9 000,00 грн, заборгованість по відсотках 4 320,00 грн. та інфляційні витрати 2 499,14 грн. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити з наведених вище мотивів.
Твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, є необґрунтованим та, на думку суду, помилковим з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє на даний час.
Отже, оскільки з 24 лютого 2022 та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви (08.12.2023) про стягнення заборгованості в Україні діяв правовий режим воєнного стану, а 02 квітня 2020 набрав чинності Закон №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020, відповідно до п.п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України.
Правова позиція щодо застосування статті 257 ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі №926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.
А тому суд вважає, що підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності не має.
Розподіл судових витрат.
Вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає до задоволення, такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була сума таких витрат обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2023 між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М. укладено договір про надання правової допомоги № 20231206-1, за умовами якого адвокат зобов'язується надавати правову допомогу, що полягає здійсненні захисту інтересів клієнта у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №2921397 від 25.09.2019.
Згідно з пунктами 42,43 договору про надання правової допомоги № 20231206-1 від 06 грудня 2023 року у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта, клієнт зобов'язаний сплатити адвокату винагороду в розмірі 7 000 грн. У разі ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог клієнта, клієнт зобов'язаний сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що сторонами в договорах про надання професійної правничої допомоги передбачено фіксований розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги, відповідач не зверталася до суду із заявою про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф», з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 170,00 грн.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 665,63 грн (15 819,14 х 100% : 50 204,68 = 31%; 2147,20 : 100% х 31,00% = 665,63).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» /код ЄДРПОУ 42655697, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54/ заборгованість за Договором позики №2921397 від 25.09.2019 у розмірі 15 819 /п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять/ грн. 14 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» /код ЄДРПОУ 42655697, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54/ 665 /шістсот шістдесят п'ять/ грн. 63 коп. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 170 /дві тисячі сто сімдесят/ грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», код ЄДРПОУ 42655697, місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54;
Представник позивача: адвокат Бачинський Остап Михайлович, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Представник відповідача: адвокат Мелько Вадим Володимирович, місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл. Євгена Петрушевича, 3 офіс 229.
Повний текст судового рішення
виготовлено 11 березня 2025 року.
Головуючий суддя В. Л. Бучківська