Справа № 367/1611/23
Провадження №2-з/367/42/2025
Іменем України
10 березня 2025 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гурського М.Ф. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, -
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні. Позивач просить: припинити право власності ОСОБА_2 на 2/9 частини житлового будинку, надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; виплатити грошову компенсацію ОСОБА_2 у вигляді грошових коштів, які будуть внесені ним на депозитний рахунок суду в розмірі 77 600 грн.; визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/9 частини житлового будинку, надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
26 лютого 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гурський М.Ф. подав заяву про забезпечення позову у даній справі, яка передана судді Кравчук Ю.В. 06.03.2025.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 20.02.2025 позивачем ОСОБА_1 одержано рекомендований лист від відповідачки ОСОБА_2 , в якому зазначається, що вона має необхідність користуватися часткою в 2/9 спірного житлового будинку, після декількох спроб потрапити до житла нею було встановлено, що там проживають невідомі їй люди, які вчиняють будь-які дії, щоб завадити їй навіть зайти у двір, просить надати ключі від всього житла та повідомити день та час коли вона може заселитись.
Через декілька після отримання даного листа до спірного домоволодіння з'явилися невідомі позивачу неблагонадійні особи ромської національності та почали стукати у вікна, вимагаючи їх впустити та повідомили, що представниця відповідачки дозволила їм там жити.
Позивачу ОСОБА_1 відомо, що відповідачка ОСОБА_2 вже три роки не проживає в Україні.
Позивач вважає, що такими діями відповідачка по справі ОСОБА_2 та її представниця хочуть унеможливити виконання можливого позитивного рішення суду по цій справі, а саме ввести в справу якихось третіх осіб, які будуть там проживати та пред'являти свої права як зацікавлені особи, що не дасть змогу виконати рішення суду про припинення права власності на частку у спільному майні.
Враховуючи викладене, позивач просить: заборонити відповідачу по даній справі ОСОБА_2 та її представникам, довіреним особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме вселяти будь-яких інших осіб для проживання в спірному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті в суді.
З приводу зустрічного забезпечення, заявник просить не застосовувати зустрічне забезпечення позову, посилаючись на відсутність підстав для його застосування, передбачених ст.154 ЦПК України.
Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши доводи представника позивача, суд приходить до висновку про те, що заява задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктами 2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом: заборони вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини свого звернення із такою заявою.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову у виді заборони вчинення будь-яких дій з майном, суд, на підставі наданих позивачем доказів має дійти висновку про те, що такі дії реально може бути вчинено.
Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення вимоги чи позову до нього, може бути відчужене, зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками на праві спільної часткової власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із: житлового будинку, загальною площею 67, 8 кв.м, надвірних будівель та споруд - літні кухні літери «Б», «б», сараї літери «В», «Д», «Ж», «З», «И», навіси літери «К», «Л», «О», убиральня літера «Г», літній душ літера «Е», колодязь №1, огорожа №2, хвіртка №3, ворота №4, вигрібна яма №5. ОСОБА_1 є власником частки в розмірі 7/9, ОСОБА_2 є власником частки в розмірі 2/9.
Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову, представник позивача вказує, що ОСОБА_2 має намір вселити інших осіб до спірного домоволодіння, що в подальшому може перешкодити виконанню рішення суду у разі задоволення позову, при цьому, долучає докази про те, що ОСОБА_2 звернулася до позивача з листом, в якому зазначила, що вона, як співвласник, має намір самостійно вселитися у спірне домоволодіння.
Заявником не надано доказів на підтвердження наявності обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, та свідчать про необхідність заборони відповідачу вселяти інших осіб для проживання в спірному домоволодінні.
Позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову представником позивача не наведено обґрунтованих та об'єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу по даній справі ОСОБА_2 та її представникам, довіреним особам, вчиняти дії щодо предмета спору, а саме вселяти будь-яких інших осіб для проживання в спірному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті, не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 260-261 ЦПК України, суд -
Відмовити представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Гурському М.Ф. у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів із дня її складення до Київського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.В. Кравчук