Провадження №2/359/107/2025
Справа № 359/5476/22
28 лютого 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Семенюти О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу
за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба у справах дітей та сім'ї Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, обслуговуючий кооператив «Ідея», про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на її утримання, заборону вивезення дитини без згоди батька, а також поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя;
за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя,
встановив:
1. Зміст доводів пред'явлених позовів.
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та обґрунтовував його тим, що 3 травня 2014 року він уклав з відповідачем шлюб, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_4 . Позивач посилається на те, що він не бажає жити однією сім'єю з відповідачем, збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача. ОСОБА_3 виїхала за межі України, а ОСОБА_4 залишилась проживати з батьком. Позивач піклується про дочку, має з дитиною тісний психологічний контакт. Для вирішення багатьох питань щодо життя дитини, потрібна згода матері, відтак виникла потреба у визначенні місця проживання дочки. Позивач самостійно здійснює матеріальне утримання дочки, в той час як ОСОБА_3 ухиляється від виконання обов'язку щодо утримання дочки. 5 листопада 2018 року відповідач уклала з ОК «Ідея» кооперативну угоди про сплату пайового внеску №7/14/10, на підставі якої ОСОБА_3 набула майнові права на квартиру АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. Відповідач умисно не здійснює державну реєстрацію речових прав на вказану квартиру, порушуючи права ОСОБА_1 як співвласника майнових прав.
Тому, з урахуванням декількох заяв про зміну предмета позову (а.с.103-130 т.1, а.с.1-30 т.2) ОСОБА_1 просить суд: розірвати шлюб, укладений 3 травня 2014 року між ним та ОСОБА_3 , зареєстрований у ВДРАЦС Дарницького РУЮ у м. Києві, про що був складений відповідний актовий запис №481; визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком; стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 5000 гривень 00 копійок щомісячно з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину пайового внеску в розмірі 743200 гривень 00 копійок, внесеного на підставі кооперативної угоди №7/14/10 про сплату пайового внеску від 5 листопада 2018 року між ОК «Ідея» та ОСОБА_3 ; визнати за позивачем право власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, а також заборонити ОСОБА_3 вивозити дитину ОСОБА_4 з місця проживання без письмового дозволу батька, а також за межі України.
В ході розгляду цивільної справи ОСОБА_3 пред'явила зустрічний позов (а.с.31-37 т.2), в якому посилалась на те, що під час шлюбу сторони набули не лише майнові права на квартиру АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, а також придбали автомобіль марки «Haval H9», номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіль марки «Volvo XC60», номерний знак НОМЕР_2 . Тому ОСОБА_3 , з урахуванням заяви про часткову зміну предмета позову (а.с.214-215 т.2), просить здійснити поділ спільного майна подружжя в такий спосіб: визнати за ОСОБА_3 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки «Haval H9», номерний знак НОМЕР_1 , виділивши його у власність ОСОБА_1 ; припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки «Volvo XC60», номерний знак НОМЕР_2 , та стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки у вказаному транспортному засобі в розмірі 340500 гривень 00 копійок.
2. Інформація про рух цивільної справи.
Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 серпня 2022 року (а.с.22 т.1) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред'явленим ОСОБА_1 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюті О.Ю.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 2 вересня 2022 року (а.с.27 т.1) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 7 жовтня 2022 року (а.с.68-69 т.1) заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог про розірвання шлюбу, поділ майна та визначення місця проживання дитини від 6 жовтня 2022 року не прийнято до розгляду та повернуто позивачу.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 14 грудня 2022 року (а.с.92-93 т.1) заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог про розірвання шлюбу, поділ майна та визначення місця проживання дитини від 3 листопада 2022 року було залишено без руху.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 26 грудня 2022 року (а.с.187-189 т.1) було прийнято відмову ОСОБА_1 від позовної вимоги щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , та закрито провадження у в цій частині позовних вимог; прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог про розірвання шлюбу, поділ майна, визначення місця проживання дитини та заборону вчинення дій від 3 листопада 2022 року; залучено службу у справах дітей та сім'ї Золочівської сільської ради Бориспільського району та ОК «Ідея» до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 27 березня 2023 року (а.с.42-43 т.2) зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 було залишено без руху.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 27 березня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання (а.с.44-49 т.2), було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову від 27 березня 2023 року.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 2 травня 2023 року (а.с.85-88 т.2) було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про залишення первісного позову без руху, а також об'єднано зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 1 червня 2023 року (а.с.194-196 т.2) було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 10 серпня 2023 року (а.с.238 т.2) було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 25 вересня 2023 року (а.с.32-35 т.3), залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року (а.с.170-175 т.3), було накладено арешт на майнові права на квартиру площею 61,1 кв.м., розташовану на другому поверсі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, що виникли на підставі кооперативної угоди про сплату пайового внеску №7/14/10, укладеної 5 листопада 2018 року між ОК «Ідея» та ОСОБА_3 .
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 17 червня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання (а.с.203 т.3), було залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про часткову зміну предмета позову, подану 18 вересня 2023 року.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 22 липня 2024 року (а.с.219-220 т.3) було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди та продовжено розгляд цивільної справи.
3. Ставлення учасників судового процесу до пред'явлених позовів.
У вересні 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду заяви (а.с.1-11, 94-97 т.4), в яких просить суд здійснити поділ майна подружжя в інший спосіб, ніж вказано у зустрічному позові: припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки «Haval H9», номерний знак НОМЕР_1 , виділивши його у власність ОСОБА_1 ; припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки «Volvo XC60», номерний знак НОМЕР_2 , та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки у вказаному транспортному засобі в розмірі 340500 гривень 00 копійок; припинити право спільної власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району та визнати за ОСОБА_3 майнові права на цю квартиру, - зарахувавши в рахунок 1/2 частки цих майнових прав, що належали ОСОБА_1 , суму грошових коштів, що підлягає стягненню з нього на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації 1/2 частки автомобіля марки «Volvo XC60», номерний знак НОМЕР_2 , зі стягненням з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різниці між вартістю часток нерухомого та рухомого майна в розмірі 31100 гривень 00 копійок, що знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Київській області.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 підтримують первісний позов та визнають зустрічний позов частково: не заперечують проти залишення у власності ОСОБА_1 автомобіля марки «Haval H9», номерний знак НОМЕР_1 , оскільки він придбав його за особисті кошти. Також вважають за можливе визнати за кожною зі сторін право власності на 1/2 частку в майнових правах на квартиру АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. В той же час автомобіль марки «Volvo XC60», номерний знак НОМЕР_2 , був пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди та проданий за 50000 гривень 00 копійок. Відтак запропонована ОСОБА_3 вартість 1/2 частки у вказаному транспортному засобі в розмірі 340500 гривень 00 копійок не відповідає дійсній вартості автомобіля. Крім того, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 категорично заперечують проти припинення права спільної власності сторін на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району шляхом зарахування суми грошових коштів, що підлягатимуть стягненню з ОСОБА_1 .
Представник відповідача ОСОБА_2 визнає первісний позов частково: не заперечує проти розірвання шлюбу та стягнення з його довірителя аліментів у розмірі 5000 гривень. Вважає, що у сторін відсутній спір про визначення місця проживання дочки, адже ОСОБА_3 не заперечує проти проживання дочки з батьком, а тому слід закрити провадження в частині цієї вимоги. Також він наполягає на задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 в редакції заяв, які він подав у вересні 2024 року. Крім того, представник відповідача подав суду клопотання (а.с.203-204 т.4), в якому просив постановити окрему ухвалу щодо проведення оцінки майна ОСОБА_7 зі складання нею звіту про незалежну оцінку майна від 5 лютого 2025 року, оскільки вона не має кваліфікаційного свідоцтва оцінювача.
Представник служби у справах дітей та сім'ї Золочівської сільської ради Бориспільського району Берліна О.В. не з'явився у судове засідання та направив лист (а.с.210 т.1), в якому просив розглянути справу у відсутність представника третьої особи, врахувати висновок органу опіки та піклування та інтереси дитини.
Представник ОК «Ідея» Шапошніков І.Б. також не з'явився у судове засідання та обмежився поданням пояснень (а.с.225-226 т.1), в яких посилався на обрання ОСОБА_1 неправильного способу захисту щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 частину пайового внеску в розмірі 743200 гривень 00 копійок, оскільки пайовий внесок трансформувався у право вимоги (майнове право), яке є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, не може бути задоволена і вимога ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_1 , оскільки такого об'єкта нерухомого майна, зареєстрованого в установленого законом порядку, не існує. Тому представник ОК «Ідея» Шапошніков І.Б. просить відмовити у задоволенні позову, пред'явленого ОСОБА_1 , в частині визнання за ним права власності на 1/2 частину пайового внеску та 1/2 частку в квартирі, в іншій частині вимог - винести рішення на підставі наявних у справі доказів, а також вирішити питання щодо понесених ОК «Ідея» судових витрат.
3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
3 травня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб, зареєстрований ВДРАЦС Дарницького РУЮ у м. Києві, про що був складений відповідний актовий запис №481. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 3 травня 2014 року (а.с.139 т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дочка ОСОБА_4 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 16 вересня 2014 року (а.с.140 т.1).
4 квітня 2018 року ОСОБА_1 придбав автомобіль марки «Haval H9», номерний знак НОМЕР_1 , а 29 липня 2021 року - автомобіль марки «Volvo XC60», номерний знак НОМЕР_2 .Це підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 (а.с.41, 159-160 т.2).
5 листопада 2018 року ОСОБА_3 уклала з ОК «Ідея» кооперативну угоду про сплату пайового внеску №7/14/10 (а.с.167-172 т.1), за якою ОСОБА_3 зобов'язалась сплатити пай в розмірі 743200 гривень 00 копійок, а ОК «Ідея» після 3 кварталу 2019 року зобов'язався повернути пай у натуральній формі - шляхом передання пайовику майна: квартири площею 61,1 кв.м., розташованої на другому поверсі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. З копії технічного паспорта (а.с.158-162 т.4) вбачається, що вказаній квартирі присвоєний №10.
Ці обставини свідчать про те, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються главою 3 «Загальні положення», главою 8 «Право спільної сумісної власності подружжя», главою 11 «Припинення шлюбу» розділу ІІ «Шлюб. Права та обов'язки», главою 13 «Особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей» та главою 15 «Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання» розділу ІІІ «Права та обов'язки матері, батька і дитини» СК України.
4. Норми права та стала судова практика, якими керується суд при вирішенні спору.
а. щодо розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на її утримання.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного з них.
Відповідно до ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самою дитиною.
Згідно з ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджують у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Водночас, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
б. щодо поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як роз'яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 5 жовтня 2020 року у справі №537/78/19 (провадження №61-17347св19), положення ст.60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована тим з подружжя, який оспорює поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 5 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.
Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст.177, ч.1, ч.2 ст.190 ЦК України об'єктами цивільних прав є майнові права. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Згідно з ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду в п.146 постави від 14 вересня 2021 року в справі №359/5719/17 (провадження №14-8цс21) інвестор після виконання ним фінансових зобов'язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об'єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об'єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об'єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об'єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об'єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Згідно з ч.2 ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Як роз'яснив Верховний Суд в постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18), у випадку, якщо особа хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право на стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.
в. норми процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст.76 ЦПК України дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
а. щодо розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на її утримання, заборони вивезення дитини без згоди батька.
Встановлено, що ні ОСОБА_1 , ні відповідач не бажають жити однією сім'єю та не бажають вживати заходи, спрямовані на примирення. Ці обставини свідчать про те, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам обох сторін, примушування їх до шлюбу не допускається.
З огляду на це суд висновує про те, що шлюб, укладений між позивачем та ОСОБА_3 , належить розірвати.
Зі змісту витягів з реєстру територіальної громади №2022/000528132 та №2022/000527570 від 8 вересня 2022 року (а.с.144, 145 т.1) вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані по АДРЕСА_3 . Зі змісту витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2690973 від 29 січня 2004 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно №192 від 28 січня 2004 року (а.с.146, 147 т.1) вбачається, що вказане домоволодіння належить позивачу. Рішенням виконавчого комітету Золочівської сільської ради №8 від 27 січня 2023 року (а.с.211 т.1) був затверджений висновок органу опіки та піклування (а.с.212 т.1) щодо розв'язання спору між батьками щодо визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі змісту вказаного висновку вбачається, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_4 повідомила, що бажає проживати разом з батьком, з яким вона відчуває комфорт, безпечне перебування, постійну турботу та увагу. При спілкуванні з дитиною з'ясовано її прихильність до батька. Тому орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 разом з її батьком. В матеріалах цивільної справи міститься відзив (а.с.214-217 т.1), зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_3 заперечує проти проживання дитини на території України, де ведуться воєнні дії і є загроза для життя дочки. Ці обставини свідчать про відсутність згоди обох батьків щодо місця проживання дитини та необхідність судового врегулювання правовідносин, що виникли між ними. Тому суд критично оцінює посилання представника відповідача ОСОБА_2 на відсутність потреби у вирішенні цієї позовної вимоги та закриття провадження у цивільній справі в частині вказаної вимоги.
З огляду на це суд висновує про те, що з метою захисту особистих немайнових прав дитини, слід визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України позивач та його представник ОСОБА_6 не подали суду жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_3 намагалась вивезти дочку ОСОБА_4 з місця її постійного проживання по АДРЕСА_3 в інше місце на території України або за межі України, тим більше без дозволу позивача.
З огляду на це суд висновує про відсутність підстав для встановлення заборони ОСОБА_3 вивозити дитину з місця її постійного проживання в інше місце на території України або за межі України. Тому у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині цієї позовної вимоги належить відмовити.
Встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 . Ця обставина є достатньою підставою для стягнення з ОСОБА_3 аліментів на її утримання. В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 має поганий стан здоров'я чи на її утриманні перебувають інші діти та непрацездатні особи. Ці обставини свідчать про те, що з відповідача можуть бути стягнуті аліменти на утримання дочки. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 визнав позов ОСОБА_1 (а.с.28 т.4) в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , в розмірі 5000 гривень 00 копійок щомісячно.
З огляду на це суд висновує про те, що з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 5000 гривень 00 копійок, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, а саме з 22 серпня 2022 року, до досягнення дитиною повноліття.
б. щодо поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Встановлено, що на виконання умов кооперативної угоди про сплату пайового внеску №7/14/10 від 5 листопада 2018 року ОСОБА_3 були сплачені грошові кошти в загальному розмірі 743200 гривень 00 копійок. Ця обставина підтверджується копією довідки голови ОК «Ідея» (а.с.175 т.1) та копією квитанції від 9 березня 2023 року (а.с.172 т.2). В такий спосіб ОСОБА_3 набула майнові права на квартиру АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. Майнові права на вказану квартиру , а також автомобіль марки «Haval H9», номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіль марки «Volvo XC60», номерний знак НОМЕР_2 , були придбані в період шлюбу позивача з ОСОБА_3 . Як вбачається з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 5 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц, від 5 жовтня 2020 року у справі №537/78/19, в такому випадку презюмується, що майнові права на квартиру, а також транспортні засоби є спільною сумісною власністю сторін. В матеріалах цивільної справи відсутні докази на спростування означеної презумпції та підтвердження того, що майнові права на квартиру та рухоме майно було придбано виключно за рахунок особистих грошових одного з подружжя. Водночас, представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав ту обставину, що автомобіль марки «Haval H9», номерний знак НОМЕР_1 , був придбаний за особисті кошти ОСОБА_1 і є його особистою власністю (а.с.26 т.4).
Після внесення паю в розмірі 743200 гривень 00 копійок у ОСОБА_3 виникли майнові права на вказану квартиру АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. Водночас, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку зареєструвала право власності на квартиру. В такому випадку належним способом захисту прав ОСОБА_1 як співвласника майнових прав буде визнання права власності на 1/2 частку в майнових правах, а не на частку в пайовому внеску і не на частку в квартирі.
Оскільки майнові права на квартиру АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району є спільною сумісною власністю сторін, розмір частки кожної сторони в майнових правах становить 1/2 частку. Як роз'яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 квітня 2021 року в справі №344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19), аналіз положень ст.365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 січня 2012 року у справі №6-81цс11, від 2 липня 2014 року у справі №6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16. У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що не бажає припинення права власності на належну йому 1/2 частку в майнових правах, оскільки з ним проживає дочка сторін, і таке припинення права завдасть істотної шкоди і йому, і дитині. Тому суд відхиляє запропонований представником відповідача ОСОБА_2 спосіб поділу майна подружжя щодо припинення права власності ОСОБА_1 у спільних майнових правах на квартиру. В такому випадку, в порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, належить визнати за кожною зі сторін право власності на 1/2 частку в майнових правах.
4 жовтня 2022 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу транспортного засобу №3248/2022/3437715 (а.с.57-58 т.4), за яким відповідач відчужив у власність ОСОБА_8 автомобіль марки «Volvo XC60», номерний знак НОМЕР_2 . В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 надавала згоду на відчуження цього транспортного засобу. Як вбачається з правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №299/2587/15-ц, від 3 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц, від 8 лютого 2022 року у справі №209/3085/20, в такому випадку позивач має право на відшкодування йому грошової компенсації вартості 1/2 частки в автомобілі марки «Volvo XC60», номерний знак НОМЕР_2 . З копії звіту про оцінку колісного транспортного засобу (а.с.64-81 т.2) вбачається, що вартість автомобіля марки «Volvo XC60», номерний знак НОМЕР_2 , становить 681000 гривень 00 копійок. Тому грошова компенсація вартості 1/2 частки в цьому транспортному засобі становить 340500 гривень 00 копійок (681000,00 : 2). Суд зазначає, що предметом доказування при розгляді вимоги про стягнення грошової компенсації вартості частки в спільній сумісній власності на майно є дійсна (ринкова) вартість майна на час розгляду цивільної справи, а не ціна майна, за якою воно було відчужено. Тому договір купівлі-продажу транспортного засобу №3248/2022/3437715 від 4 жовтня 2022 року не є належним доказом в розумінні ст.77 ЦПК України для визначення дійсної (ринкової) спірного транспортного засобу. Також суд враховує, що ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надали, не звертались із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надали суду заперечень щодо звіту про оцінку колісного транспортного засобу.
Крім того, ОСОБА_3 , як позивач за зустрічним позовом, не має права вимагати припинення права спільної сумісної власності на автомобіль марки «Haval H9», номерний знак НОМЕР_1 , та виділення вказаного транспортного засобу у власність ОСОБА_1 . Так, за змістом положень п.5 ч.1 ст.3, ч.1 ст.16 ЦК України однією з загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Цей принцип полягає в тому, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В такому випадку ОСОБА_1 , а не ОСОБА_3 , має право звернутись до суду за захистом свого права та вимагати визнання автомобіля марки «Haval H9», номерний знак НОМЕР_1 , особистою власністю.
З огляду на це суд висновує про те, що поділ майнових прав на квартиру та рухомого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , належить здійснити шляхом визнання за кожною стороною права власності на 1/2 частку в майнових правах на квартиру АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; а також шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості 1/2 частки в автомобілі марки «Volvo XC60», номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 340500 гривень 00 копійок. Підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину пайового внеску в розмірі 743200 гривень 00 копійок та на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району відсутні. Тому у задоволенні первісного позову в частині цих вимог слід відмовити. Крім того, відсутні підстави для припинення права спільної сумісної власності сторін на автомобіль марки «Haval H9», номерний знак НОМЕР_1 , та виділення його у власність ОСОБА_1 . Тому у задоволенні зустрічного позову в частині цих вимог належить відмовити також.
У зв'язку з тим, що суд не поклав в основу судового рішення звіт про незалежну оцінку майна, виготовлений ОСОБА_7 (а.с.149-151 т.4), яким визначалась вартість квартири АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського район, та обрав інший спосіб поділу об'єкта, що є спільною сумісною власністю подружжя, підстави для постановлення окремої ухвали відсутні. Тому у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про постановлення окремої ухвали слід відмовити.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 та п.1, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно з ч.12 ст.141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Встановлено, що при пред'явленні первісного позову та подання заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір в загальному розмірі 5329 гривень 20 копійок (992,40 + 3800,00 + 536,80). Ці обставини підтверджуються квитанціями (а.с.1, 102 т.1, а.с.13 т.3). Пред'явлений ОСОБА_1 позов задоволений частково, а саме в частині розірвання шлюбу та визначення місця проживання.
З огляду на це суд висновує про те, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 2531 гривні 60 копійок (992,40 + 992,40 + 536,80).
На підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору в розмірі 992 гривень 40 копійок за позовну вимогу про стягнення аліментів. Вказана позовна вимога задоволена.
З огляду на це суд висновує про те, що з ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 992 гривень 40 копійок.
З квитанції №2 від 4 квітня 2023 року (а.с.57 т.2) вбачається, що при пред'явленні зустрічного позову ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 14426 гривень 20 копійок. Пред'явлений нею позов задоволено частково, а саме в частині позовних вимог про визнання майнових прав на квартиру та стягнення грошової компенсації.
З огляду на це суд висновує про те, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 12279 гривень 00 копійок (7432,00 + 4847,00).
Також встановлено, що ОК «Ідея» витратив грошові кошти в розмірі 6000 гривень 00 копійок на професійну правничу допомогу. Ця обставина підтверджується випискою по особовому рахунку АО «Альва Прайвесі» від 15 березня 2023 року (а.с.238 т.1). ОК «Ідея» заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на 1/2 частину пайового внеску в розмірі 743200 гривень 00 копійок та 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. У задоволенні позову в частині цих вимог ОСОБА_1 відмовлено.
З огляду на це суд висновує про те, що на підставі ч.12 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОК «Ідея» належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень 00 копійок.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд,
вирішив:
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба у справах дітей та сім'ї Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, обслуговуючий кооператив «Ідея», про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на її утримання, заборону вивезення дитини без згоди батька, а також поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, задовольнити частково.
Шлюб, укладений 3 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, про що був складений відповідний актовий запис №481, розірвати.
Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 5000 гривень 00 копійок, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, а саме з 22 серпня 2022 року, до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні первісного позову в частині інших вимог відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку в майнових правах на квартиру АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частку в майнових правах на квартиру АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки в автомобілі марки «Volvo XC60», номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 340500 гривень 00 копійок.
У задоволенні зустрічного позову в частині інших вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 2531 гривні 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 992 гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «Ідея» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору в розмірі 12279 гривень 00 копійок.
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про постановлення окремої ухвали відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Повний текст рішення суду складений 10 березня 2025 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.Ю. Семенюта