Справа № 462/78/25
13 березня 2025 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря судового засідання Чайко А.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину земельної ділянки, і зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання частки у праві власності на земельну ділянку,
встановив:
ОСОБА_3 через свого представника 06.01.2025 року звернулася в Залізничний районний суд м.Львова з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить визнати за нею право власності на частини земельної ділянки із кадастровим номером №4610165500:01:004:0028, площею 0,0982 га, вид цільового призначення 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка була власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та співвласником земельної ділянки із кадастровим номером №4610165500:01:004:0028, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Після смерті ОСОБА_5 позивач, в порядку спадкування за заповітом, успадкувала 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_2 . Земельна ділянка із кадастровим номером №4610165500:01:004:0028 заповітом охоплена не була і жодних розпоряджень ОСОБА_5 на випадок своєї смерті щодо вказаної земельної ділянки не складала. Враховуючи той факт, що земельна ділянка не була охоплена заповітом, інші спадкоємці не оформили право власності у встановленому законодавством порядку, то її право на володіння половиною земельної ділянки буде відображати принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній будинку. Зазначила, що право володіння частиною даної земельної ділянки надасть їй можливість повною мірою реалізувати своє право володіння, користування та розпорядження житловим будинком, співвласником якого вона вже є у порядку спрадкування. У зв'язку із наведеним, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 08.01.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п?ятнадцятиденний строк з дня вручення такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
23.01.2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про визнання частки у праві власності на земельну ділянку.
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_4 посилається на те, що вона є власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . На підставі рішення Рудненської селищної ради №420 від 24.12.2003 року вона разом із ОСОБА_5 отримали у спільну власність земельну ділянку, площею 0,0982 га, для обслуговування вказаного житлового будинку. Враховуючи, що її частка у праві власності на житловий будинок та частка померлої ОСОБА_5 були рівними, то для забезпечення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель, просить визначити, що її частка у праві власності на зхемельну ділянку із кадастровим номером №4610165500:01:004:0028 становить 1/2.
Ухвалою суду від 07.02.2025 року зустрічний позов прийнято до провадження та об'єднано в одне провадження із первісним.
Представник позивача у підготовчому засіданні позов підтримав, посилаючись на мотиви такого, який просить задовольнити, та не заперечив щодо зустрічного позову.
В підготовчому засіданні представник відповідача позов визнала та просила зустрічний позов задовольнити.
Враховуючи, що представник відповідача позов визнає, а представник позивача не заперечив щодо зустрічного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження згідно ч.3 ст.200 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Виконавчим комітетом Рудненської селищної радиЗалізничного району м.Львова зроблено актовий запис №16 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.23).
За життя ОСОБА_5 22.11.1999 року склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Ленишин У.М., зареєстрований в реєстрі за №1-3717, за яким заповіла своїй племінниці ОСОБА_3 належну їй на праві власності частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 19.09.2006 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Ленишин У.М., зареєстрованого в реєстрі за №4-652, вбачається, що ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину, а саме, частини житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Рудненської селищної ради народних депутатів 20.06.1985 року, номер запису 943, реєстраційний номер 15927227 (а.с.22).
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15029160 від 25.06.2007 року ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 (а.с.14).
Також встановлено, що згідно свідоцтва права власності на житло від 20.06.1985 року ОСОБА_6 на праві приватної власності належить частини житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.55).
Внаслідок укладення шлюбу 18.05.1986 року ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.34).
Як вбачається із державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №729437 від 15.12.2005 року співвласниками земельної ділянки, загальною площею 0,0982 га, кадастровий номер 4610165500:01:004:0028, яка розташована на АДРЕСА_1 , вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.15).
Згідно ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ст. 356 ЦК України).
Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ст.357 ЦК України частки у праві спільної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
За змістом ч.1 ст.86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно ч.4, 5 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки; поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Частиною 1 ст.120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною четвертою вказаної статті визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Таким чином, законодавцем визначено принцип цілісності об?єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об?єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Такого висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) та постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 642/3950/17 (провадження № 61-7008св19).
Разом з тим, положення ст.120 ЗК України мають застосовуватися з врахуванням норм матеріального права, що визначають особливості регулювання права спільної сумісної власності.
Крім того, відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.
Згідно з ч.1 ст.87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, за рішенням суду.
Як встановлено судом, спірна земельна ділянка належала ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Її поділ або виділення з неї окремих часток за життя ОСОБА_5 не проводився, розмір її частки не визначався.
Таким чином, ОСОБА_5 була співвласником спірної земельної ділянки, яка належала двом особам на праві спільної сумісної власності без визначення часток, і це право перейшло до позивача.
Така позиція суду узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №489/2165/19 та від 28.07.2021 року у справі №346/5216/18.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, враховуючи позицію сторони відповідача про визнання відповідачем позову та позицію сторони позивача про визнання позивачем зустрічного позову, суд дійшов висновку, що первісний та зустрічний позови слід задовольнити у повному обсязі.
З огляду на те, що, первісні та зустрічні вимоги сторін судом задоволено, відтак, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне звільнити сторони від обов'язку сплачувати одна одній судові витрати за задоволені вимоги протилежної сторони.
Керуючись ст.3, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 200, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину земельної ділянки - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частки земельної ділянки, загальною площею 0,0982 га, кадастровий номер 4610165500:01:004:0028, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання частки у праві власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати, що частка ОСОБА_4 у праві власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0982 га, кадастровий номер 4610165500:01:004:0028, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/2.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 13.03.2025 року.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний