461/10303/23 2/441/64/2025
03.03.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді Перетятько О.В.,
з участю секретаря Сороки М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий Альянс» про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
представник АТ «СК «Країна» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ПрАТ «Європейський страховий Альянс» про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 17 865 грн. 00 коп., а також понесених у справі судових витрат.
В обґрунтування позову покликається на те, що 12.11.2019 між АТ «СК «Країна» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № УА217622, предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпоряджанням транспортним засобом «Ford», р.н.з. НОМЕР_1 , що 21.08.2020 на пр. Чорновола, 16-Б в м. Львів, з вини ОСОБА_1 , відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «ЗСО ФРА-№2-RMOG», р.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням останнього та автомобіля «Ford», р.н.з. НОМЕР_1 , як наслідок автомобілі пошкоджено. На підставі страхових актів та заяви Страхувальника, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 17 865 грн. 00 коп. З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий Альянс», позивач звернувся до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, однак у виплаті такого позивачу відмовлено на підставі підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», через пропуск однорічного строку на звернення з відповідною заявою. Відтак, оскільки АТ «СК «Країна» втратило право на отримання страхового відшкодування, просив позов задовольнити.
Представник позивача Бутенко М.О. в судове засідання не з'явилася, при зверненні із позовом до суду просила про розгляд справи за її відсутності (а.с. 3).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належно, у тому числі, в порядку ст. 128 ЦПК України, через публікацію оголошення на веб-порталі судової влади, причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача ПрАТ «Європейський страховий Альянс» Чала І.М. у відзиві на позовну заяву від 10.01.2024 позов не визнала, зазначила, що ПрАТ «Європейський страховий Альянс» правомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки останнім пропущено встановлений законом строк для звернення до Страховика з відповідною заявою, при цьому причини поважності такого строку АТ «СК «Країна» не наведено, просила у позові відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, 12.11.2019 між АТ «СК «Країна» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № УА217622, предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпоряджанням транспортним засобом «Ford», р.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 10).
21.08.2020 о 16 год. 09 хв., на пр. Чорновола, 16-Б в м. Львів, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ЗСО ФРА-№ 2-RMOG», р.н.з. НОМЕР_2 , перед початком руху не переконався в безпеці маневру, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Ford Fusion», р.н.з. НОМЕР_1 , чим завдав транспортним засобам технічних пошкоджень та матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_2 (а.с. 13).
Із долучених до позовної заяви копій протоколу огляду транспортного засобу, Акта огляду транспортного засобу, страхового акта № 03/60136/2.1.5.1 від 16.09.2020, інших матеріалів справи видно, що сума завданих ОСОБА_2 внаслідок ДТП 21.08.2020 збитків становить 17 865 грн. 00 коп. (а.с. 12, 14-17).
16.09.2020 позивачем АТ «СК «Країна» на рахунок потерпілого ОСОБА_2 перераховано грошові кошти у розмірі 17 865 грн. 00 коп., в рахунок страхового відшкодування за збитки отримані внаслідок ДТП, що мала місце 21.08.2020, за участі ТЗ «ЗСО ФРА-№ 2-RMOG», р.н.з. НОМЕР_2 та «Ford Fusion», р.н.з. НОМЕР_1 , згідно вищезазначених страховий актів (а.с. 19).
Із матеріалів справи убачається, що 24.01.2020 між ПрАТ «Європейський страховий альянс» та ТзОВ «Галичгруп» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 113885426, забезпеченим ТЗ згідно полісу є автомобіль «ЗСО ФРА-№ 2-RMOG», р.н.з. НОМЕР_2 , страхова сума 130 000 грн. 00 коп., франшиза 0 грн. (а.с. 58).
21.12.2021 відповідачем ПрАТ «Європейський страховий альянс» отримано заяву АТ «СК «Країна» про виплату страхового відшкодування (вих. № 60138/ІНС.ЛОУ від 26.11.2021 з додатками (а.с. 21).
18.01.2022 листом про прийняте рішення № 2/26 ПрАТ «Європейський страховий альянс» у виплаті страхового відшкодування позивачу відмовило на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», через пропуск строку в один рік на звернення до Страховика з відповідною заявою (а.с. 20).
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов'язок.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 1 статті 35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суд від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95 цс 20, зазначено, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з огляду на принцип добросовісності визначає, якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов'язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов'язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відтак, право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104 гс 18)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406 цс 19) дійшла правового висновку про те, що зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає.
Із аналізу положень спеціального Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 цього Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено судом та видно з матеріалів справи ДТП за участі автомобілів «ЗСО ФРА-№ 2-RMOG», р.н.з. НОМЕР_2 та «Ford Fusion», р.н.з. НОМЕР_1 мала місце 24.01.2020 - строк для подачі заяви про виплату страхового відшкодування закінчився 24.01.2021, тоді як заяву про виплату страхового відшкодування АТ «СК «Країна» надіслано ПрАТ «Європейський страховий альянс» - 26.11.2021 (отримано відповідачем 21.12.2021).
Доказів поважності причини пропуску вищезазначеного строку, позивачем не наведено, судом в процесі розгляду справи не здобуто.
Сума збитків завданих автомобілю «Ford Fusion», р.н.з. НОМЕР_1 , яка встановлена позивачем становить 17 865 грн. 00 коп., що не перевищує ліміт страхової суми у 130 000 грн. 00 коп., визначений згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 113885426, яким забезпечено ТЗ «ЗСО ФРА-№ 2-RMOG», р.н.з. НОМЕР_2 , водій якого - відповідач ОСОБА_1 винуватий у вчиненні ДТП.
Враховуючи викладене, встановивши фактичні обставини у справі, те що позивач звернувся до ПрАТ «Європейський страховий альянс» із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб лише 26.11.2021, тобто з пропуском визначеного положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річного строку для такого звернення, а сума страхового відшкодування згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 113885426 не перевищує ліміту встановленого полісом, у разі перевищення якого у відповідача ОСОБА_1 виник би обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, підстав для задоволення позову немає.
Керуючись ст. 12, 89, 141, 258, 259, 265, 354ЦПК України, суд, -
у позові Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий Альянс» про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 17 865 грн. 00 коп. - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13.03.2025.
Головуючий суддя Перетятько О.В.