Справа № 272/435/23
Провадження № 2-др/288/6/24
14 березня 2025 року смт. Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді -Зайченко Є. О.,
з участю секретаря судових засідань - Корнієнко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,
21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 272/435/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир -Агро- Інвест» до ОСОБА_1 , третя особа: державний реєстратор речових прав на нерухоме майно - Русецький Ігор Васильович про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав.
Заявник зазначає, що рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир - Агро- Інвест» до мене за участі третьої особи - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Русецького Ігоря Васильовича про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав. У відзиві заявлено про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. Судом не вирішено питання про судові витрати, тому просить ухвалити у справі № 272/435/23 додаткове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агро-Інвест на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Відповідно до положень статті 270 ЦПК України, суд розглядає справу за заявою про ухвалення додаткового рішення без повідомлення сторін.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир -Агро- Інвест» надіслав до суду заяву в якій зазначив, що в матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про неможливість ним подання доказів до закінчення судових дебатів. Подані ОСОБА_1 докази на підтвердження витрат на правову допомогу, а саме, договір про надання правової (правничої) допомоги від 03.06.2023, акт наданих послуг від 28.07.2023, квитанція до прибуткового ордеру від 17.06.2023, всі складені (датовані) червнем- липнем 2023 році, тобто більше як рік тому. Таким чином, відсутні підстави вважати наявними поважних причин, чому ці докази не могли бути надані до закінчення дебатів по справі, яка була розглянута в жовтні 2024 році. Просив заяву ОСОБА_1 від 18.10.2024 р. про ухвалення додаткового рішення, залишити без розгляду. /Т. 2 а.с. 106-107/
Суд, вивчивши заяву та матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами другою - п'ятою статті 270 ЦПК України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі № 285/5547/21 зроблений правовий висновок, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
З аналізу вказаної статті слідує, що суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі доказів, які сторона подала до винесення рішення по справі та якщо зробила про це відповідну заяву в порядку, передбаченому ч. 8 ст.141 ЦПК України.
Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 22.03.2018 року у справі № 910/9111/17 та від 14.01.2019 року у справі № 927/26/18.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2024 року в цивільній справі № 272/435/23, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир - Агро- Інвест» до ОСОБА_1 , третя особа: державний реєстратор речових прав на нерухоме майно - Русецький Ігор Васильович про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав - відмовлено. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 червня 2023 року по справі № 272/435/23, а саме, заборонення органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 1820384800:05:000:0190 - скасовано. /Т. 2 а.с.87-95/
На момент ухвалення рішення відомостей про судові витрати у справі не було, та в рішенні суду відсутні застереження про відкладення питання про стягнення витрат відповідача на правничу допомогу за його заявою.
Тобто, для можливості вирішення судом питання про розподіл витрат на правничу допомогу, відповідну заяву про відшкодування витрат на правову допомогу в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України відповідач повинен був зробити до закінчення судових дебатів, а докази щодо витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, повинні були бути подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, тобто не пізніше.
Заяву про ухвалення додаткового рішення з доказами на підтвердження витрат відповідача на правничу допомогу направлено відповідачем до суду через систему «Електронний суд» 18.10.2024.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подавалось до суду заяв до закінчення судових дебатів у справі про наявність витрат на правничу допомогу та про послідуюче надання цих доказів суду в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
В свою чергу, повідомлення відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд про те, що «відповідач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.», не можна вважати заявою, поданою в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Вказане повідомлення не є тотожним заяві про наявність у сторони витрат на правничу допомогу, згаданій в ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Крім того, сам зміст даного повідомлення не вказує на факт наявності у відповідача витрат, докази чого будуть надані суду та які суд має вирішити після ухвалення рішення, а лише ймовірно допускає наявність таких витрат, тобто зміст даного повідомлення не відповідає вимогам до заяви, поданій в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат на правову допомогу у додатковому рішенні, оскільки відповідачем не було дотримано порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141, ст. 246 ЦПК України в частині своєчасного подання заяви про наявність таких витрат.
Враховуючи викладене, оскільки стороною не було зроблено заяви, передбаченої ч. 8 ст. 141 ЦПК України та не наведено причин неподання відповідних доказів на стадії розгляду справи, протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 137, 141, 178, 197, 270 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду Є. О. Зайченко