Справа № 285/1102/25
провадження № 3/0285/776/25
13 березня 2025 року м. Звягель
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О.,
розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов
від Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області,
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення
відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
реєстраційний номер облікової картки платника податків: не встановлено,
уродженця смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області
який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , -
ОСОБА_1 23.02.2025 близько 15:30 год, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якого висловлювався в її адресу словами нецензурної лайки, висловлював погрози фізичною розправою, пошкодив телевізор, кидався саком, штовхався, хапав за руки, що спричинило фізичного болю потерпілій.
В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, причини своєї неявки не повідомив; про час і місце розгляду справи повідомлений в порядку, визначеному ст.277-2 КУпАП. До суду не надходили від нього заяви чи клопотання щодо розгляду справи, належної зацікавленості у розгляді справи він не виявив, будь-яких доказів на спростування своєї вини у інкримінованому йому правопорушенні не надав, що є його свідомим волевиявленням та дає суду право розглянути справу за його відсутності.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу. Відомості про місце і час розгляду справи знаходяться на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, приходжу наступного висновку.
За приписами ст.173-2 КУпАП, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція) домашнім насильством є умисне діяння (дії або бездіяльність), всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, які відбуваються в сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів (п.1 ст.247 КУпАП України).
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах Володіна проти рф, Левчук проти України зазначив, що домашнє насильство є порушенням ст.ст.3, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема:
даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ 039170 від 23.02.2025;
рапортом про опрацювання заяви від 23.02.2025 про отримання зі служби 102 повідомлення від ОСОБА_2 про вчинення відносно неї домашнього насильства її онуком ОСОБА_1 ;
протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від потерпілої ОСОБА_2 та її письмовими поясненнями, в яких вона повідомила про вчинення відносно неї домашнього насильства її онуком.
Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, вони відповідають вимогам ст.251 КУпАП України, логічно та послідовно доповнюють і не протирічать один одному, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.
Однією з основних засад запобіганню та протидії домашньому насильству є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу.
Постраждала особа має право, в тому числі, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Оцінюючи надані докази, приходжу висновку, що ОСОБА_1 вчинив діяння, що підпадають під ознаки домашнього насильства та його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП. За таких обставин, його слід визнати винним у вчиненні вищезазначеного правопорушення. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.
Звертаю увагу, що постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду №285/627/25 від 12.02.2025 ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст.173-2 КУпАП (домашнє насильство відносно бабусі), що не призвело до його виправлення. Подія мала місце 01.02.2025. Судове рішення набрало законної сили 25.02.2025, однак ОСОБА_1 продовжує вчиняти систематичні дії, внаслідок яких його бабуся похилого віку зазнає погіршення якості життя, психологічних страждань у вигляді словесних образ, погроз, приниження та залякування.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за судовим рішенням до особи, визнаної винною у вчиненні правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод винного. Покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій мають використовуватися не надмірні, а лише необхідні й зумовлені метою заходи. Виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу, це ті певні зміни в особистості винної особи, які утримують її в подальшому від вчинення нових правопорушень. З моральної точки зору, виправлення винної особи і є кінцевою метою покарання.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, беру до уваги: характер вчиненого правопорушення та важливість проблеми домашнього насильства; особу ОСОБА_1 , який не маючи підґрунтя систематично вчиняє домашнє насильство, діє з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім'ї, грубо ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі; всі обставини справи в їх сукупності.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, адміністративне стягнення має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а тому приходжу переконання, що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень може бути досягнуто при призначенні йому адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту в межах санкції статті, яка йому інкримінується.
Саме такий вид адміністративного стягнення є необхідним і достатнім, сприятиме можливій зміні насильницької поведінки винної особи, формування в неї нової неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках у сім'ї, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків.
Підстави для застосування іншого, більш м'якого або суворого стягнення, відсутні.
З винної особи також належить стягнути судовий збір відповідно до ст.401 КУпАП.
Керуючись статтями 33-35, 173-2, 280, 283, 284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту - 5 (п'ять) діб.
Строк адміністративного арешту слід рахувати з часу фактичного затримання.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605,60 гривні.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? О. О. Літвин