Справа № 285/919/25
провадження № 3/0285/712/25
13 березня 2025 року м. Звягель
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О.,
розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов
від Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області
за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення
відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки, жительки та зареєстрованої в АДРЕСА_1 , -
ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, передбачених законодавством щодо виховання та утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наступних обставин.
Так, 05.02.2025 о 12:30 год, під час обстеження працівниками сектору служби у справах дітей спільно з ювенальною превенцією матеріально-побутових умов даної сім'ї по місцю проживання в АДРЕСА_1 , було встановлено, що ОСОБА_1 не створила належних умов проживання дітям: в будинку не прибрано, кімнати завалені сміттям, посуд, дитячий одяг та постільна білизна брудні, спальні місця в неналежному стані, будинок відключено від електроенергії за несплату.
В судове засідання ОСОБА_1 не прибула, причини своєї неявки не повідомила; про час і місце розгляду справи повідомлена в порядку, визначеному ст.277-2 КУпАП. До суду не надходили від неї заяви чи клопотання щодо розгляду справи, належної зацікавленості у розгляді справи вона не виявила, будь-яких доказів на спростування своєї вини у інкримінованому їй правопорушенні не надала, що є її свідомим волевиявленням та дає суду право розглянути справу за її відсутності.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу. Відомості про місце і час розгляду справи знаходяться на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, приходжу наступного висновку.
Невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей за диспозицією ч.1 ст.184 КУпАП трактується як: ухилення ними від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов'язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей. Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України, ст.51 Конституції України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, утримувати її до повноліття.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дітей закріплені в Конституції України, Сімейному кодексі України, Законах України «Про охорону дитинства», «Про освіту». Аналіз приписів останніх дає змогу дійти висновку, що під невиконанням обов'язків щодо виховання та навчання дітей варто розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про них. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення підтверджується:
даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №039072;
копією акту обстеження побутових умов сім'ї ОСОБА_1 по місцю проживання та фото світлинами до нього, з яких вбачається, що житлово-побутові умови для проживання дітей не створені;
рапортом старшого інспектора сектору ювенальної превенції ОСОБА_5 від 05.02.2025, складеному за результатами проведення обстеження побутових умов сім'ї ОСОБА_1 .
Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки вони отримані у передбачений законом спосіб, уповноваженими особами, є об'єктивними, відповідають вимогам ст.251 КУпАП, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.
Згідно свідоцтв про народження малолітніх дітей, матір'ю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є ОСОБА_1 .
Батьки зобов'язані не тільки забезпечувати дитину умовами для проживання, навчання, побуту, дозвілля, а й турбуватися про її фізичне, психологічне і соціальне благополуччя, оскільки найважливішою задачею батьків є здоровий розвиток дитини, який включає добре фізичне самопочуття, енергію, бадьорість; здатність витримувати фізичні навантаження, аналізувати проблеми та приймати зважені рішення, розуміти почуття: свої та інших людей; уміння долати невдачі, керувати стресами, вчитися й отримувати задоволення від навчання; усвідомлення свого призначення і сенсу життя; сприйняття загальнолюдських цінностей; задоволення соціальним статусом і якістю стосунків із оточенням; ефективне спілкування та взаємодія з людьми тощо. Основною умовою розвитку дитини є здатність гармонійно жити у змінних умовах навколишнього середовища.
Оцінюючи надані докази, приходжу висновку, що ОСОБА_1 вчинила діяння, що підпадають під ознаки невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей та її дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.184 КУпАП. За таких обставин, її слід визнати винною у вчиненні вищезазначеного правопорушення. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, беру до уваги: характер вчиненого правопорушення; всі обставини справи в їх сукупності; особу ОСОБА_1 .
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, - а тому приходжу переконання, що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових правопорушень може бути досягнуто при призначенні їй покарання у виді штрафу. Підстави для застосування іншого стягнення, відсутні.
З винної особи також належить стягнути судовий збір відповідно до ст.401 КУпАП.
Керуючись статтями 33-35, 38, 40-1, 184, 280, 283, 284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,
та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягуються витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.? ?
Суддя ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? О. О. Літвин