154/198/25
2/154/487/25
13 березня 2025 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Лутая А.М.
за участю секретаря судового засідання - Жолоб К.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
Позивач ОСОБА_1 у січні 2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, який обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 в селі Микуличі Володимирського (бувшого Володимир - Волинського) району Волинської області. Після її смерті відкрилась спадщина за законом на все належне їй майно, в тому числі на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Заповіту ОСОБА_3 не залишила.
Вказує, що він належить до першої черги спадкоємців за законом та вважається таким що прийняв спадщину за законом, так як постійно проживав разом із своєю матір'ю до дня її смерті, доглядав за матір'ю, утримував в належному стані та вів домогосподарство, всі правовстановлюючі документи належні покійній матері, зберігав у себе. Крім нього є ще одна спадкоємиця за законом, це онука померлої, його дочка ОСОБА_2 , однак остання на вказану вище спадщину не претендує Інших спадкоємців немає.
Звернувшись до нотаріуса для оформлення спадщини, позивач отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом псля смерті матері, у зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів на спадкове майно. За своє життя мати не виготовила правовстановлюючі документи на вищевказаний житловий будинок.
Зважаючи на викладене позивач просить визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , який він успадкував за законом, після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 22.01.2025 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Позивач у підготовче засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач у підготовче засідання також не з'явилася, подавши суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи те, що учасники справи в підготовче засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Зважаючи на те, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити за результатами підготовчого провадження.
Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
Згідно ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне проживання спадкодавця (ст.ст.525,526 ЦК УРСР).
Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (ст.527 ЦК УРСР).
Відповідно до ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п.23 роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №3, та копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою суду довідкою з погосподарської книги №6 за 1985 рік виданою Зимнівською сільською радою від 29.11.2024 року №2508, копією технічного паспорта на вказаний будинок.
Відповідно до наданої суду довідки від 29.11.2024 року №213 виданої Зимнівською сільською радою Волинської області позивач ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований на день смерті разом з ОСОБА_3 за однією адресою.
За життя ОСОБА_3 не залишила заповіт.
Згідно відповіді завідувача Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області Билень Н.П. від 31.01.2025 № 55/01-16, спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , не заводилася
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги та вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті матері, оскільки проживав та був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою, фактично вступив у володіння спадковим майном.
Відповідач ОСОБА_2 , яка також є спадкоємцем за законом подала до суду заяву в якій не заперечила проти задоволення позову та визнання за позивачем права власності на будинок АДРЕСА_1 , тобто фактично відмовилася від спадщини на користь позивача.
Наявність інших спадкоємців за законом першої черги чи за заповітом, судом не встановлена.
10.12.2024 позивач звернувся до нотаріуса щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері.
Проте, згідно листа державного нотаріуса Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області Ю.Хоми від 16.12.2024 №1432/01-16 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що він не надав правовстановлюючих документів на зазначене вище спадкове майно, та запропоновано звернутися до суду.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
На підставі викладеного, суд вважає, що право позивача на успадкування всіх прав та обов'язківпомерлої ОСОБА_3 , підлягає захисту в судовому порядку, оскільки через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, він не може оформити спадкові права в нотаріальному порядку, тож вимоги про визнання за ним у порядку спадкування за законом після смерті матері права власності на спадкове майно є цілком обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 200, 206, 265 ЦПК України, ст.ст. 524-527,529, 548,549 ЦК УРСР, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , проживає та зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 , проживає та зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Суддя А.М. ЛУТАЙ