Справа № 301/3703/24
2/301/289/25
"11" березня 2025 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Бобик О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Іршава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості,
Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог зазначили, що 27.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75167216 відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до п.2 вищевказаного Договору сума позики становить 8 000 грн., процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою.
ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої зобов'язання за вищевказаним договором виконав належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. відповідачу.
У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 03.10.2024 загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку становить 27250,41 грн, з яких: 8 000,00 грн., заборгованість за тілом кредиту; 19 104,00 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 18,41 грн, 3% річних та 128,00 грн. інфляційні витрати.
27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 75167216.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір №10-01/2023 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача.
На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача 27250,41 грн, з яких: 8 000,00 грн., заборгованість за тілом кредиту; 19 104,00 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 18,41 грн, 3% річних та 128,00 грн. інфляційні витрати, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Ухвалою суду від 05.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заочним рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 04.12.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було задоволено.
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 27.01.2025 заяву ОСОБА_1 було задоволено, заочне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 04.12.2024 було скасовано та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 27.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75167216 відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до п.2 вищевказаного Договору сума позики становить 8000,00 грн.; строк позики 30 днів, процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою (а.с. 25).
ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов'язання за вищевказаним договором виконав належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. відповідачу (а.с.39).
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором станом на 03.10.2024 утворилась заборгованість у розмірі 27250,41 грн, з яких: 8 000,00 грн., заборгованість за тілом кредиту; 19 104,00 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 18,41 грн, 3% річних та 128,00 грн. інфляційні витрати (а.с.50).
27.01.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у т.ч. за Договором позики № 75167216 від 27.08.2021, що укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 (а.с.51-59).
Згідно з реєстром боржників до договору №27-01/2023 про відступлення права вимоги від 27.01.2022 загальна сума заборгованості відповідача складає 27104,00 гривень (а.с.60).
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір №10-01/2023 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача (а.с.61-68).
Згідно з реєстром боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення права вимоги від 27.01.2022 року загальна сума заборгованості відповідача складає 27104,00 гривень (а.с.10).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч.7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Судом встановлено, що умови зазначеного договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано. Таким чином доведено факт невиконання вимог закону, з боку відповідача.
Що стосується посилання представника відповідача на застосування до спірних правовідносин строки позовної давності, суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: загальний та спеціальний. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 263 ЦКУ перебіг позовної давності зупиняється:
1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);
2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;
3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ,під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У той же час пунктом 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України № 691-ІХ від 16 червня 2020 року «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).
Також, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, пунктами 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України строки позовної давності, установлені статтею 257 ЦК України, продовжено на строк дії карантину та на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.
Аналогічна правові позиції викладені зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21, Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 25 серпня 2021 року у справі №914/1560/20.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Оскільки, карантин в Україні встановлений постановами Уряду тривав протягом 1193дні , а отже строки позовної давності, установлені статтею 257 ЦК України, продовжено на таку саму кількість днів, тобто на 1193 дні.
Отже, суд приходить до висновку, що строки позовної давності, в межах якої позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, не пропущені.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №75167216 від 27.08.2021 у розмірі - 27250,41 грн.
Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.
Стороною позивача був укладений договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 між ТОВ «Коллект центр» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» відповідно якого клієнт доручив адвокатському об'єднанню надавати юридичну допомогу.(а.с. 18-20).
Стосовно прайс-листа адвокатського об'єднанням «Лігал Ассістанс» оголошена вартість виконання робіт.(а.с.21-22).
З заявки про надання юридичної допомоги № 427 від 14.08.2024 було погоджена вартість виконаних робіт, яка склала 9000 гривень.(а.с.23).
З акту №1 про надання юридичної допомоги від 02.10.2024 послуга була оцінена у сумі 9000,00 гривень.(а.с.24).
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В цілому, зміст наведених стороною позивача послуг адвоката відповідає предмету спору, а тому визнається судом обґрунтованим.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості.
Враховуючи наведене, а також положення ч.2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає вимоги позивача щодо розподілу судових витрат такими, що підлягають до задоволення, а тому слід стягнути з відповідача в користь позивача 9 000 грн. 00 коп. витрат за надання правничої допомоги.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. 512, 514, 526, 530, 546, 1048-1050, 1082 ЦК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження:01133, місто Київ, вул. Мечнікова, 3 оф. 306) заборгованість за договором позики № 75167216 від 27.08.2021 у розмірі 27250 (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят) гривень 41 копійку.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження:01133, місто Київ, вул. Мечнікова, 3 оф. 306) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 00 копійок та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000 ( дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13.03.2025.
Суддя Іршавського
районного суду: О. І. Бобик