Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/1142/25
14.03.2025 року м.Виноградів
Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Леньо В.В. розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з відділу Державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2025 року № ПП002041, ОСОБА_1 19.02.2025 року о 10 год. 20 хв. в м.Виноградів по вул.Копанська на транспортному засобі «Сітроен» д.н.з. НОМЕР_1 надавав послуги з перевезення пасажирів на таксі без одержання ліцензії на перевезення пасажирів, яка передбачена п.24 ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Розгляд справи проведено в порядку ст..268 КУпАП.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суддя прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Згідно з ч.1 ст.164 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст. 58 ГК України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
У ст. 3 Господарського Кодексу України під поняттям господарської діяльності розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Узагальнене поняття підприємницької діяльності дається в ст. 42 Господарського кодексу, згідно якого підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Виходячи з положень ч.ч.1-2 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством, субєктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до п.14.1.36 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Тобто, важливою ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, такі дії мають носити систематичний характер, оскільки підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України) і особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, повинна довести наявність таких випадків, зв'язати їх воєдино, а також довести їх систематичність.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» зазначено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є не тільки надання послуг за винагороду тощо, а й систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Виходячи положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог чинного законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя повинен вирішити наступні питання: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
При цьому при вирішенні зазначених питань суддя повинен керуватися насамперед принципом презумпцією невинуватості, тобто ОСОБА_1 не повинен доводити свою невинуватість, а навпаки, вина останнього повинна бути доведена органом, який склав адміністративний матеріал.
В той же час, з досліджених судом матеріалів справи, судом встановлено, що посадовою особою, яка складала протокол про адміністративне правопрушення не надано жодного доказу того, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, а саме: відсутні чеки, квитанції, ордери, розписки, інші документи фінансового характеру на придбання, відсутні письмові пояснення пасажирів, яких перевозив ОСОБА_1 тощо, а також докази того, що останій не отримував ліцензії на перевезення пасажирів.
До протоколу не надано доказів того, що дії ОСОБА_1 мають ознаки підприємницької діяльності, а так само в матеріалах справи відсутні докази того, що метою здійснення останім перевезення пасажирів було отримання прибутку, яка є обов'язковою умовою здійснення господарської діяльності, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей щодо того, за якою ціною здійснювалося перевезення пасажирів, та чи були від цього перевезення отримані будь-які грошові кошти, чи вилучались такі, тощо.
Також відсутні належні і достатні докази того, що саме ОСОБА_1 систематично, на свій власний ризик здійснював перевезення громадян з метою отримання прибутку, тобто займався господарською діяльністю, оскільки саме такі дії передбачає об'єктивна сторона адміністративного правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП.
Відповідно до вимог діючого законодавства, а саме ст.ст.9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частина 1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що суду не було надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі необхідно закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 164, 247, 283-285 КУпАП, суддя,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через Виноградівський районний суд Закарпатської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СуддяВ. В. Леньо