Справа № 523/10811/22
Провадження №2/523/1404/25
(заочне)
"14" березня 2025 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси
у складі: головуючої - судді Кремер І.О.,
з участю секретаря судового засідання Павлова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 523/10811/22 за позовною заявою представника позивача Торубки Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні шляхом стягнення грошової компенсації вартості частки, виділ якої є неможливим, -
Представник позивача ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні шляхом стягнення грошової компенсації вартості частки, виділ якої є неможливим.
Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрами, яким на праві приватної спільної часткової власності у частці по 1/2 належить житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом останніх чотирьох років між сторонами виник конфлікт з приводу користування спільною квартирою. Зокрема, відповідачка самостійно користується спірною квартирою шляхом здачі її в оренду третім особам без згоди позивачки. ОСОБА_1 не має можливості користуватися даною квартирою, у зв'язку з протиправними діями відповідача, не має доступу до квартири, замки у вхідних дверях замінені. Також ОСОБА_2 відмовляється надати позивачці копію технічного паспорту на квартиру та можливість провести технічну інвентаризацію квартири і зробити новий технічний паспорт та зареєструвати його в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua/). Вказаними діями відповідачка створює перепони для позивачки у реалізації її права щодо розпорядження належною часткою у квартирі. У 2022 році ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 припинити право спільної часткової власності на спірну квартиру будь-яким шляхом: спільним продажем квартири, або сплатою один одному вартості 1/2 частки квартири. Однак відповідачка відмовилася від всіх можливих варіантів вирішення даного спору та продовжує самостійно користуватися всією квартирою шляхом здачі її в оренду третім особам без згоди позивачки. Орієнтована ринкова вартість квартири складає 1400000,00 грн., а відповідно вартість 1/2 частки складає 700000,00 грн.
Оскільки вирішення даного спору між співвласниками житлової квартири в добровільному порядку вирішити не вдається за можливим, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким припинити право власності ОСОБА_1 на належну їй 1/2 частину житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 право належності на 1/2 частину житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості належної позивачки 1/2 частки житлової квартири у розмірі 700000,00 грн., здійснити розподіл судових витрат.
Суд констатує, що в ході розгляду даної справи представник позивача ОСОБА_3 подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд ухвалити рішення, яким припинити право власності ОСОБА_1 на належну їй 1/2 частину житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 право належності на 1/2 частину житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості належної позивачки 1/2 частки житлової квартири у розмірі 505472,00 грн., здійснити розподіл судових витрат
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Кузьміної О.І. про прийняття цивільної справи до свого провадження та відкриття провадження по справі від 12.09.2022 було постановлено проводити розгляд справи у в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.03.2023 року у справі призначено судову будівельно - технічну експертизу, на час проведення якої зупинено провадження у справі.
Наказом № 17-о/с від 06.10.2023 року суддя Кузьміна О.І. була відрахована зі штату суду, у зв'язку із достроковим закінченням відрядження судді.
Згідно протоколу повторного авторозподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 року, розгляд даної справи було розподілено на головуючу - суддю Кремер І.О.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 10.06.2024 року цивільну справу № 523/10811/22 було прийнято до свого провадження та поновлено провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 254 ЦПК України.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03.12.2024 було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивачки ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Однак, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує, та просить суд провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася без поважних причин. Про час та місце розгляду справи направлялось повідомлення за місцем реєстрації відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за місцем своєї реєстрації відсутній, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк відповідачка не подала. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Згідно приписів ч.1, п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності у частці по 1/2 належить житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 . суду), загальною площею 42,4 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м.
Право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказану вище житлову квартиру виникло на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.10.2019 року, посвідчене приватним нотаріусом Одеського МНО Русских С.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 2148.
Вказана обставина підтверджується наявною у матеріалах справ копією Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.10.2019 року, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Інформаційною Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 298155436 від 07.02.2022 року.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила про припинення її права власності на 1/2 частину спірної квартири на користь ОСОБА_2 та стягнення з останньої компенсації вартості вказаної частки з тих міркувань, що не має можливості користуватися своєю часткою з вини відповідачки.
Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За положеннями ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина друга статті 356 ЦК України).
Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об'єкта права спільної часткової власності відповідно до частини першої статті 358 ЦК України повинні здійснювати за взаємною згодою.
Співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.
Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Тлумачення частини третьої статті 358 ЦК України свідчить, що право співвласника на компенсацію може виникати як в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.
Випадки, коли співвласник майна у порядку поділу спільного, часткового майна бажає отримати за належну йому частку в спільному майні, шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно, врегульовані статтею 364 ЦК України.
Висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14 та від 13 січня 2016 року та у справі № 6-2925цс15.
Так, у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року в справі № 6-4цс14 зроблено висновок, що при вирішенні справи слід було враховувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників. При цьому суду слід було ретельно вивчити обставини справи з метою з'ясування, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні, та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки. Суду слід перевірити можливості сплати відповідачами такої компенсації і враховувати, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.
У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року в справі № 6-2925цс15 зроблено висновок, що з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Такі правові висновки Верховного Суду України щодо застосування інституту виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, підтримано КЦС/ВС у постановах від 19.06.2019 у справі № 752/10312/14-ц, від 03.03.2020 року у справі № 748/2803/16-ц, від 29.03.2021 року у справі № 759/2791/17, від 23.05.2022 року у справі № 686/29779/19.
Суд констатує, що на виконання вимог ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 15.03.2023 року, до суду надійшов Висновок експерта судової будівельно - технічної експертизи № 28/23 від 05.06.2024 року, відповідно до якого експертом встановлено наступне:
?Загальна площа квартири за адресою: АДРЕСА_1 не дозволяє провести розподіл (виділ), у відповідності до часток 1/2 та 1/2, з організацією ізольованих квартир в склад житлових та підсобних приміщень кухні, ванної, туалету, які ю відповідали нормативно технічним вимогам ДБН В. 2.2-15-2019 «Будівлі і споруди. Основні положення», що пред'являють до самостійних квартир;
?Дійсна ринкова вартість 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 на день проведення експертизи складає 505472,00 грн.
В рамках розгляду даної справи судом встановлено, що окрім 1/2 частини спірної квартири, відповідачці належить й інше нерухоме майно, а саме:
?Житлова квартира за адресою: АДРЕСА_2 - на праві приватної власності;
?Земельна ділянка, кадастровий номер 5122782600:01:002:3736, площею 0,0592 га - на праві приватної спільної часткової власності із часткою 1/2;
?Нежитлове приміщення № 501 за адресою: АДРЕСА_3 - на праві приватної власності;
?Житлова квартира за адресою: АДРЕСА_4 - на праві приватної власності;
?Житлова квартира за адресою: АДРЕСА_5 - на праві приватної власності;
?Житлова квартира за адресою: АДРЕСА_6 - на праві приватної власності.
Вказані обставини підтверджуються Інформаційною Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 298155436 від 07.02.2022 року.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про задовільний майновий стан відповідачки ОСОБА_2 , який дозволяє їй виплатити позивачці грошову компенсацію в рахунок визнання за нею права власності на спільне майно і це не становитиме для відповідача надмірний тягар.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, що їх регулює, суд приходить до переконання про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, оскільки між сторонами існує спір щодо розпорядження часткою квартири, належної позивачу, виділ в натурі цієї частки квартири, що перебуває у спільній власності сторін, тобто реальний виділ 1/2 частини квартири неможливий, а відтак за ч. 2 статті 364 ЦК України позивачка вправі вимагати стягнення з іншого співвласника на її користь грошової компенсації.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).
Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для задоволення даного позову та захисту порушеного права позивача в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суд констатує, що в матеріалах справи наявний Договір про надання професійної правничої допомоги № 05/2022 від 01.09.2022 року, укладений між адвокатом Торубкою А.М. та ОСОБА_1 щодо надання послуг захисту прав та інтересів Замовника під час розгляду судом справи, у якій замовник є учасником.
Згідно Акту приймання - передачі від 04.03.2025 року вартість послуг адвоката склала 15000,00 грн., які позивакою були сплачені згідно квитанцій від 01.09.2022 року, 17.04.2023 року та 19.08.2024 року.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі та керуючись ст.ст. 319, 358, 364 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву представника позивача Торубки Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні шляхом стягнення грошової компенсації вартості частки, виділ якої є неможливим - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину у праві спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна, а саме житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину на об'єкт нерухомого майна, а саме житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , додатково до її частки у цій квартирі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості належної їй 1/2 частини у квартирі адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 505472 /п'ятсот п'ять тисяч чотириста сімдесят два/ грн. 00 коп.
Право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 припиняється та визнається за ОСОБА_2 із дня отримання ОСОБА_1 грошової компенсації вартості своєї частки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 5054 /п'ять тисяч п'ятдесят чотири/ грн. 72 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 /п'ятнадцять тисяч/ грн. 00 коп.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка: АДРЕСА_7 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка: АДРЕСА_8 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 - 285 ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Дата складення повного тексту судового рішення 14 березня 2025 року.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси І.О. Кремер