Справа № 523/6318/24
Провадження №2/523/2520/25
"26" лютого 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді- Аліної С.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,-
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був уточнений позивачкою в прохальній частині. Позивачка просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1\2 частину домоволодіння, яке в цілому складається двох кам'яних житлових будівель, зазначених в схематичному плані літерами «У,ЕЕ1» та надвірних споруд літерами «Б,В» - літні кухні, літерами «Г,Р» - сараї, літерою «М» - навіс, літерою «О» -гараж, №1-7 - огорожа, І,ІІ - мостіння, загальною площею 222,3 кв.м., житловою 143,6 кв.м.; літ. «У» у складі приміщень: 1-1 коридор площею 8,6 кв.м., 1-2 коридор площею 9,7 кв.м., 1-3 санвузол площею 5,1 кв.м., 1-4 житлова площею 22,5 кв.м., 1-5 площею 19,6 кв.м. 2-1 житлова площею 20,5 кв.м., 2-2 житлова площею 26,2 кв.м. 2-3 площею 11,7 кв.м., 2-4 коридор площею 12,5 кв.м., 2-5 санвузол площею 6,6 кв.м., загальною площею 143 кв.м., житловою 100,5 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 488 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що свідчить актовий запис № 7487 відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Після його смерті відкрилась спадщина, що складається з 1/2 частини домоволодіння, яке в цілому складається з двох кам'яних житлових будівель, зазначених в схематичному плані на момент набуття права власності літерами «А,ЕЕ1» з надвірними господарськими спорудами, зазначеними літерами : «Б,Г» - сараї, «б,В,3» - літня кухня, «б1,К» - туалети, №1-4 огородження, I,II - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 488 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Домоволодіння є об'єктом права спільної часткової власності.
Згідно даних КП «БТІ» Одеської міської ради № 29983/04-04 від 23.10.2023 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.04.2024 року співвласниками є ОСОБА_3 (1/5 частка), ОСОБА_4 (3/10 частки).
Об'єкт спадщини набутий ОСОБА_2 у власність 24.02.1997 року на підставі договору купівлі-продажу №97/0088, укладеного та зареєстрованого на Одеській універсальній товарній біржі «GIP», а також в органах БТІ.
В наступному, під час чергової інвентаризації об'єкта нерухомого майна, проведеної за життя, за заявою спадкодавця, житлова будівля, зазначена літерою «А», стала зазначатися у технічній документації літерою «У».
Згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 475 від 19.07.2001 року затверджено акт міської міжвідомчої комісії від 01.06.2000 року про прийняття в експлуатацію споруд, а саме 2-поверхового жилого будинку літерою «У» жилою площею 100,5 кв.м., загальною площею 143 кв.м. та надвірних споруд у вигляді: літня кухня літерою «Б», гараж літерою «О» за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_2 не отримав свідоцтво про право власності на узаконену частину домоволодіння, до технічного паспорта зміни не були внесені.
Єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1 в силу ч.І ст.1266 ЦК України. Спадщина прийнята в установленому законом порядку.
За заявою ОСОБА_1 Приморською державною нотаріальною конторою у м. Одесі відкрита спадкова справа №528с/2023.
Постановою нотаріуса за №647с02-31 від 14.03.2024 року відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , спадкодавцем якого є ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою відмови зазначено невідповідність документа законодавству, який посвідчує права померлого на майно. Дана відмова є підставою для звернення до суду за захистом.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.04.2024 року відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання на 05.06.2024 року на 12год. 40хв.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02.09.2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бикової О.В. про витребування доказів у цивільній справі - задоволено. Витребувано від державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м.Одесі Ворсуляк А.М. копію спадкової справи №528с/2023 відкритої щодо майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02.09.2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката БиковоїО.В. про витребування доказів по цивільній справі - задоволено. Витребувано від управління державної реєстрації юридичного департамента Одеської міської ради копію матеріалів реєстраційної справи щодо об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 29.01.2025 року на 10год. 45хв.
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, від представника позивача - адвоката Бикової О.В. до суду надійшла письмова заява, яка міститься в матеріалах справи, в якій позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, не заперечувала проти розгляду справи у заочному порядку, також просила суд розгляд справи проводити у її відсутність, та у відсутність позивача. (арк.сп.152).
У судове засідання представник відповідача Одеської міської ради не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини не явки суду не повідомив.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, є чатково доказаним, тому підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , актовий запис № 7487, яке видано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ( арк.сп.14).
Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , актовий запис № 159, батьки позивачки: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 ( арк.сп.11).
Батько позивачки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , актовий запис № 17407, яке видано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) ( арк.сп.12).
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , яке видано 27.04.1962 року, актовий запис 148, вбачається що батьками ОСОБА_5 є - батько ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_8 ( арк.сп.13).
Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належалаб за законом іхнім матері,батькові, бабі,дідові,якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Позивачка ОСОБА_1 - є онукою ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 по лінії батька, є спадкоємницею дідуся ОСОБА_7 .
Отже, спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 є його онука позивачка ОСОБА_1 , відповідно до ч.І ст.1266 ЦК України.
В силу ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Із матеріалів спадкової справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , 18.09.2023 року звернулася до Приморської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після померлого ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_4 , на виконання ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 05.06.2024 року, до Суворовського районного суду м. Одеси надійшла копія спадкової справи за № 02-14 , яка заведена Приморською державною нотаріальною конторою у місті Одесі, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 ( арк.сп.66-84).
Постановою Державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м.Одесі Ворсуляк А.М. від 14.03.2024 року за №647с/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки згідно з п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований Одеською спеціалізованою біржею 24.02.1997 року не посвідчений нотаріально, а отже не може бути прийнятий нотаріусом як правовстановлюючий документ на 1\2 частину домоволодіння, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( арк.сп.84).
24.02.1997 року укладено договір № 97/0088 купівлі - продажу нерухомого майна, між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , який укладено на Одеській Універсальній Товарній Біржі GIP, відповідно до договору ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_2 купив: частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( арк.сп.16-18).
Із матеріалів справи вбачається, що при житті ОСОБА_2 24.02.1997року набув право власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок складається в цілому з 2-х кам'яних житлових будівель, позначених в схематичному плані літерами «А,ЕЕ1», з надвірними господарськими прибудовами, позначеними літерами: «Б,Г» - сараї, «б,В,3» - літня кухня, «б1,К» - туалети, №1-4 огорожа, 1,П - мостіння, розташовані на земельній ділянці 488 кв. м.
Договір зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» 26.02.1997 року на ім'я ОСОБА_2 , підстава реєстрації договір купівлі-продажу № 97/0088 від 24.02.1997 року, під.№ 8 доп- стр.179- р- №3789 ( арк.сп.16-18).
Біржовий договір укладений в 1997 році. Отже, на правовідносини щодо його укладення поширюється чинний на той час Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.
Згідно з ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Згідно з ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин.
Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу (ч. 1 ст. 47 цього Кодексу).
Згідно з ч.2 ст.47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно з частиною 1 Закону України "Про товарну біржу" (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Згідно з ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу").
Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч.2 ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу", дозволяло укладати угоди купівлі продажу квартири за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.
Згідно з абз.3 п.2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009, в якому роз'яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.
Оскільки в даних правовідносинах наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу - ст.15 Закону України "Про товарну біржу" та ст.277 ЦК Української РСР 1963 року, Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 році, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування ст.15 Закону України "Про товарну біржу" (як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» визначено, що суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора, вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності, передбачені законом обмеження. Крім того, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. У відповідності до діючого на даний час законодавства - а саме ст. 204 ЦК України «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним».
Судом встановлено, що під час вчинення спірного правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, усі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі - продажу квартири, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1997 році.
Отже, сторони виконали всі умови договору купівлі-продажу, у результаті яких наступили юридичні наслідки, а саме одна сторона передала іншій частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності померлого ОСОБА_2 на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» 26.02.1997 року.
Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна № 97/0088 від 24.02.1997 року,який був укладений 24.02.1997 року на Одеській спеціалізованій біржі нерухомості, без його нотаріального посвідчення є дійсним, суд вважає, що право власності ОСОБА_2 на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 набуто правомірно.
При житті, померлий ОСОБА_2 , здійснив прибудову у належному йому ( частина) житловому будинку, та відповідно до діючого законодавства та у встановленому законом порядку, померлий ОСОБА_2 з цього приводу, у 2001 році, звернувся з письмовою заявою та поданими документами до Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Так, Виконавчий комітет Одеської міської ради розглянувши заяву ОСОБА_2 , та подані документи, матеріали ОМБТІ та РОН, висновки: СЕС, СДПЧ, УАМ, госпрозрахункової дільниці Інспекції Державного архітектурно -будівельного контролю, Акт міської міжвідомчої комісії про прийняття в експлуатацію споруд, встановив, що на підставі договору купівлі - продажу від 24.02.1997 року № 97/0088, зареєстрованого в ОМБТІ та РОН від 26.02.1997 року, гр. ОСОБА_2 належить частина домоволодіння АДРЕСА_2 розташованого на земельній ділянці, площею 0,0488га. Враховуючи вищевикладене та керуючись п.п.1,п.1б,ст.31 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет Одеської міської ради, за результатами розгляду письмової заяви ОСОБА_2 постановив :
Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 475 від 19.07.2001 року « Про прийняття в експлуатацію 2 - поверхового житлового будинку літ. «У» та надвірних споруд, що належить ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 », вирішено: - затвердити акт міської міжвідомчої комісії від 01.06.2000 року про прийняття в експлуатацію споруд. Прийняти в експлуатацію 2-поверховий жилий будинок літ. «У», жилою площею100,5 кв.м., загальною площею 143,0 кв.м.; літню кухню літ. «Б»; гараж літ. «О» за адресою: АДРЕСА_1 ; ОМБТІ та РОН внести зміни до технічного паспорта на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та провести перерахунок ідеальних частин; УЖКГ виконавчого комітету Одеської міської ради видати ОСОБА_2 свідоцтво про право приватної власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; зобовязати ОСОБА_2 оформити, у встановленому законом порядку, докумети на право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 ( арк.сп.19).
Відповідно до письмової довідки від 11.05.2018 року за № 494050.72 яка видана Директором КП «БТІ» ОМР, вбачається, що КП»БТІ»ОМР повідомляє, що згідно поточної інвентаризації від 11.05.2018р., домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , складається з житлового будинку літ.»Е», загальною площею 38.7 кв.м., житловою площею 27.3 кв.м., з житлового будинку літ.»Е1», загальною площею 40,6 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., з житлового будинку літ.»У» (розпорядження на виконання будівельних робіт, від 31.08.1999р., за № 435/98, виданого Інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю м.Одеси, виконкому Одеської міської ради), загальною площею 143.0 кв.м., житловою площею 100.5 кв.м.,- ОСОБА_2 , літ.»Б»,»В»- літ. кухні, літ. “О»-гараж, літ.'Т»,»Р»-сараї, літ.»М»-навіс, І,И-мостіння, №1-7-огорожа. Згідно розпорядження Ленінської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради, від 20.10.2000р., за № 586, літ. “е1'-тамбур, літ.»е2»,»еЗ»-прибудови, загальною площею 24.8 кв.м., літ. “М»-навіс, літ.»Р»-сарай- узаконено. Повідомляємо, що загальна та житлова площа домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , змінені внаслідок виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування, які не передбачають втручання в несучі конструкції, та не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання та відповідно до ст.152 Житлового кодексу Української РСР ( у редакції станом на 12.02.2015р. ) введення об'єкту в експлуатацію не потребується. Станом на технічну інвентаризацію домоволодіння, від 11.05.2018р., слід вважати загальну площу- 79,3 кв.м., житлову площу- 43,1 кв.м. Крім того, житловий будинок літ.»У» побудовано відповідно до Розпорядження на виконання будівельних робіт, від 31.08.1999р., за № 435/98, виданого Інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю м.Одеси, виконкому Одеської міської ради), загальною площею 143.0 кв.м., житловою площею 100.5 кв.м., та не зданий до експлуатації на ім'я ОСОБА_2 . Самовільних будівель та споруд немає.
Таким чином, померлий ОСОБА_2 при житті вжив всіх законних заходів про прийняття в експлуатацію 2-поверхового житлового будинку літ. «У», жилою площею100,5 кв.м., загальною площею 143,0 кв.м.; літню кухню літ. «Б»; гараж літ. «О» за адресою: АДРЕСА_1 , при житті ОСОБА_2 отримав Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 475 від 19.07.2001 року « Про прийняття в експлуатацію 2 - поверхового житлового будинку літ. «У» жилою площею100,5 кв.м., загальною площею 143,0 кв.м.; літню кухню літ. «Б»; гараж літ. «О» за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак , при житті ОСОБА_2 не виконав рішення Виконавчого комітету ОМР від 19.07.2001 року - не отримав свідоцтво про право власності на прийняту в експлуатацію будівлю, не зареєстрував право власності при житті в КП « БТІ » та РОН прийняту в експлуатацію будівлю.
11.05.2018 року КП «БТІ» Одеської міської ради видано технічний паспорт від 11.05.2018 року серія НОМЕР_5 , на домоволодіння АДРЕСА_1 . Відповідно Експлікації приміщень до плану вказаного житлового будинку, літер «УЕЕ1», вбачається що належна частина житлового будинку ОСОБА_2 ( розпорядження від 31.08.1099 року № 435/98) складається з : житлових будинків літ. «У.Е.Е1», загальною площею - 222,3 кв.м.; житловою площею - 143,6. кв.м., надвірних споруд літ. «Б,В» - дві літні кухні, літ. «Г,Р» - сараї літ. «М» - навіс, літ. «О» - гараж, №1-7- огорожа, І,ІІ - мостіння.
Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
На виконання ухвали Суворовського районного суд м.Одеси від 02.09.2024 року до суду надійшли копії документів реєстраційної справи № 1935702651101 на 9-ти аркушах, та копії реєстраційної справи № 1935702651101 на 18 аркушах, на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ( арк.сп.96-128). Домоволодіння є об'єктом права спільної часткової власності. Відповідно до письмової інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.10.2019 року співвласником 3\10 частки домоволодіння є - ОСОБА_4 . Відповідно до письмової довідки з КП «БТІ» Одеської міської ради № 29983/04-04 від 23.10.2023 року співвласником 1/5 частини домоволодіння з 27.07.1981 року є ОСОБА_3 .
Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Згідно з ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.66 Закону України «Про нотаріат" на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
Відповідно ч.1 ст.46 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, які вчиняють нотаріальні дії, мають право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (у подальшому - Порядок вчинення нотаріальних дій) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до п. 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до п. 3.3. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв'язку з їх втратою та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Згідно з ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 570/997/19.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу який би спростував доводи викладені позивачкою по справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частину домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з житлових будинків літери « У,Е,Е1 », загальною площею - 222,3 кв.м., житловою площею - 143,6 кв.м., надвірних споруд літ. « Б,В » - дві літні кухні, літ. « Г,Р » - сараї, літ. « М » - навіс, літ. « О » - гараж, №1-7 - огорожа, І,ІІ - мостіння.
Копію заочного рішення направити сторонам по справі.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2025 року.
Суддя: Аліна С.С.