Справа № 523/725/25
Провадження №2/523/1788/25
"03" березня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
14 січня 2025 року АТ «ПУМБ» через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернулося до Суворовського районного суду м.Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 200906964701 від 06 листопада 2017 року і № 1001918040901 від 08 липня 2021 року у загальному розмірі 118721,71 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між сторонами укладені кредитні договори, зобов'язання за якими відповідач належним чином не виконував, через що станом на 31 жовтня 2024 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 118721,71 грн, які позивач просив стягнути разом із понесеними судовими витратами.
16 січня 2025 року після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися, були повідомлені про розгляд справи належним чином.
В матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, в якому він також позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «За закінченням терміну зберігання».
Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотаннями до суду не звертався, відзив на позов не надавав.
Оскільки відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України суд з письмової згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 підписав заяву № 200906964701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої отримав кредитну карту з кредитним лімітом у розмірі 1000 грн на споживчі цілі із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 49 % річних строком на 12 місяців з можливістю продовження строку дії договору.
У подальшому кредитний ліміт збільшувався відповідно до умов договору та станом на 03 березня 2022 року остаточно був установлений у розмірі 50180,39 грн.
08 липня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву № 1001918040901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої отримав на картковий рахунок кредит у розмірі 34672 грн на споживчі цілі із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у розмірі 2,99 % строком на 36 місяців. ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно повертати кредит та нараховані відсотки відповідно до графіку платежів.
У своїй заяві відповідач просив відкрити на його ім'я поточний рахунок у гривні та надати кредитну картку. Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в залежності від типу кредитної картки. Також підписанням заяви відповідач підтвердив, що ним отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також він ознайомлений із правилами користування платіжною карткою, з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Тарифами Банку.
У паспорті споживчого кредиту від 08 липня 2021 року, підписаного відповідачем, зафіксовані усі умови кредитування, а саме валюти кредиту, строку кредитування, відсоткової ставки та інші істотні умови Договору.
Позивач свої зобов'язання за умовами кредитних договорів виконав у повному обсязі: відкрив на ім'я відповідача поточні рахунки, видав кредитні картки з кредитними лімітами відповідно до умов договорів.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо внесення грошових коштів для погашення заборгованості за кредитними договором та з урахуванням внесених коштів на погашення боргу, відповідно до розрахунку станом на 31 жовтня 2024 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 118721,71 грн, з яких:
заборгованість за договором від 06 листопада 2017 року № 200906964701 - 73771,35 грн, з яких: 50180,39 грн - заборгованість за кредитом та 23590,96 грн - заборгованість за відсотками;
заборгованість за договором від 08 липня 2021 року № 1001918040901- 44950,36 грн, з яких: 27630,65 грн - заборгованість за кредитом, 7,12 грн. - заборгованість за відсотками та 17312,59 грн - заборгованість за комісією.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
З виписок за картковими рахунками вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів до 28 травня 2022 року.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши кредитні договори, прийняв на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Законом України від 01 грудня 2005 року № 3161-IV Закон України «Про захист прав споживачів» був викладений в новій редакції, яка запровадила законодавче регулювання права споживача в разі придбання ним продукції у кредит (стаття 11) та визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача внаслідок їх несправедливості (стаття 18). Натомість, в частині першій статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору) передбачалося, що умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними. Тобто була закріплена інша правова конструкція недійсності умов договору.
Аналізуючи викладене, п.1.5 кредитного договору № 1001918040901 від 08 липня 2021 року, який встановлює обов'язок позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99 % від суми кредиту, є несправедливим, тому вимога про стягнення комісії не підлягає задоволенню .
Отже, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, вказує на обґрунтованість пред'явлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками за користування грошима, за договором від 06 листопада 2017 року № 200906964701 - 73771,35 грн, з яких: 50180,39 грн - заборгованість за кредитом та 23590,96 грн - заборгованість за відсотками; за договором від 08 липня 2021 року № 1001918040901- 27637,77 грн, з яких: 27630,65 грн - заборгованість за кредитом та 7,12 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним і документально підтверджений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за кредитним договором від 06 листопада 2017 року № 200906964701 у розмірі 73771,35 грн, з яких: 50180,39 грн - заборгованість за кредитом та 23590,96 грн - заборгованість за відсотками; заборгованість за договором від 08 липня 2021 року № 1001918040901 у розмірі 27637,77 грн, з яких: 27630,65 грн - заборгованість за кредитом та 7,12 грн. - заборгованість за відсотками, всього на загальну суму 101409,12 грн, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
У іншій частині вимог - відмовити.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення складено 03 березня2025 року.
Суддя