Справа №487/3870/23
Провадження №2/487/109/25
14.03.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Беспалько А.І., Ященко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, комунальний заклад «Комунальний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, Комунальний заклад «Антонівський мистецький ліцей» Миколаївської обласної ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та встановлення способу стягнення аліментів, -
за участю:
позивача - ОСОБА_3 ,
представника позивача - ОСОБА_4
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - Білова І.В.
Позивач Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи - служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, комунального закладу «Комунальний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та встановлення способу стягнення аліментів.
На обґрунтування заяви зазначав, що він перебував у шлюбі з відповідачкою, який розірвано рішенням суду, в шлюбі у них народилась дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.09.2015 у справі №487/4579/15-ц, яке змінено рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26.11.2015, з нього на користь відповідача стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частки від всіх доходів. Після розірвання шлюбу дитина проживала разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Сплату аліментів він здійснює на особовий рахунок відповідача, заборгованості немає. Дитина не отримувала з боку відповідача належного виховання та піддавалася постійному насильству з боку матері та вітчима. 25.05.2023 ОСОБА_7 знову піддався побиттю з боку відповідача та вітчима, в той же день відповідач написала заяву про передачу дитини батьку ОСОБА_3 та погодилась на позбавлення її батьківських прав. З 30.05.2023 ОСОБА_6 перебуває на утриманні комунального закладу «Комунальний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, категорично відмовляється повертатися до матері. Починаючи з 25.05.2023 відповідачка жодного разу не відвідала сина, тобто фактично не приймає участі у його вихованні та утриманні. Проте, відповідач продовжує отримувати аліменти від позивача, незважаючи, що дитина з нею фактично не проживає, не використовуючи їх за призначенням в інтересах дитини. За таких обставин подальше отримання відповідачем аліментів є неприпустимим та не відповідає інтересам дитини. Вважає, що є підстави для зміни порядку та способу стягнення аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача та вважає, що з відповідача на користь дитини на його рахунок, який буде ним відкритий у Державному ощадбанку, необхідно стягнути аліменти у розмірі 100% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, враховуючи, що відповідач не працює та немає доходів. Позивач є військовослужбовцем, тому не може у повному обсязі брати участь у вихованні дитини, але після закінчення бойових дій бажає щоб ОСОБА_7 проживав разом із ним.
Ухвалою від 04.07.2023 позивачу відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову.
Ухвалою від 05.07.2023 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою від 14.08.2023 відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, витребувані докази.
Ухвалою від 02.10.2023 залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Мішково-Погорілівської селищної ради та витребувані докази.
23.10.2023 до суду надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав Мішково-Погорілівської селищної ради.
24.10.2023 представник відповідача адвокат Білов І.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в позові відмовити. Зазначивши, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у них народилась дитина син ОСОБА_6 , на утримання якого позивач сплачує аліменти на користь відповідача. Проте, позивач приховує той факт, що за домовленістю між сторонами він сплачує аліменти на утримання ОСОБА_8 добровільно, відповідач виконавчий лист на примусове виконання до органів ДВС не подавала, тому у позивача і не існує заборгованості по аліментам. Позивач ніякої участі в вихованні дитини не приймав, інколи періодично зустрічався з сином, а вихованню дитини уваги не надавав, налаштовував сина проти матері. ОСОБА_7 має психічні розлади, які тягнуть за собою невмотивовану агресію через що відповідач неодноразово зверталась до лікарів, до адміністрації школи та органів опіки, позивач допомоги не надавав. 05.01.2021 позивач з поліцією та службою у справах дітей забрав до себе ОСОБА_7 з місця проживання відповідача, коли вони булла вимушена виїхати на заробітки до Києва, проте через 4 місяця повернув дитину. Дійсно відповідач написала заяву, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав через шантаж позивача, який пояснив, що без такої заяви він відмовиться забрати дитину до себе, але насправді вона не відмовляється від дитини. Під час конфлікту 23.05.2023 відповідач мала травму ноги, у дитини почалось чергове загострення, він поводився агресивно, тому відбулась подія. Але одиничний вчинок не свідчить про систематичне жорстке поводження з дитиною. Крім того, ОСОБА_7 з 23.05.2023 перебуває у комунального закладу «Комунальний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», а не у батька. Відповідач має на утриманні третьої дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працює, перебуває у декретній відпустці, станом на 28.09.2023 є вагітною 13 тижнів 2 дні.
31.10.2023 представник відповідача подав до суду заяву про долучення доказів.
14.11.2023 позивач подав до суду заяву про відмову від частини позовних вимог.
Ухвалою від 20.11.2023 закрите провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, комунальний заклад «Комунальний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою від 20.11.2023 закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою від 11.03.2024 залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи Комунальний заклад «Антонівський мистецький ліцей» Миколаївської обласної ради.
04.04.2024 позивач подав до суду заяви про долучення доказів до справи.
08.04.2024 позивач подав до суду заяву про долучення доказів до справи.
09.09.2024 представник третьої особи Органу опіки та піклування подав до суду заяву про розгляд справи за відсутністю їхнього представника, рішення ухвалити на підставі висновку органу опіки та піклування Мішково-Погорілівської селищної ради.
26.09.2024 представник відповідача подав до суду заяву про долучення доказів до справи.
24.02.2024 представник третьої особи - служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, подав заяву про розгляд справи за відсутністю їхнього представника, рішення ухвалити на підставі висновку органу опіки та піклування Мішково-Погорілівської селищної ради.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили про їх задоволення. Зазначивши, що позивач військовий тому не може зараз проживати разом із дитиною, за його заявою йому передали сина з Комунального центру соціально-психологічної реабілітації дітей», після чого він влаштував сина до Антонівського мистецького ліцею, де він знаходиться до теперішнього часу, але він відвідує його, при можливості забирає на вихідні, купує подарунки, одяг, мати жодного разу сина не відвідувала з травня 2023 року. За його заявою він добровільно сплачує аліменти на утримання сина, виконавчий лист на примусовому виконанні не перебуває, але у 2023 року він відкрив картковий рахунок на ім'я ОСОБА_7 куди перераховує гроші, картка знаходиться у нього та він витрачає кошти на ОСОБА_7 . Вважає, оскільки він сплачує аліменти, мати також повинна платити аліменти.
В судовому засіданні відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, просили в позові відмовити з підстав зазначених у відзиві на позов. Зазначивши, що вважають, що ОСОБА_3 не може звертатися до суду з даним позовом, оскільки дитина з ним не проживає. Відповідач з народження виховує дитину, яка потребує лікування у психіатра, є проблеми, але їй ніхто не допомагав у вихованні сина, який не слухався нікого, їй було дуже важко з ним. Родина перебувала на обліку служби у справах дітей на підставі заяви ОСОБА_3 , як начебто не благонадійна родина. Але вона любить сина, не відмовляється від нього, заяву що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав написала через тиск ОСОБА_3 , але хоче повернути дитину в свою родину, влаштувати до школи, відвідувати психолога. Вважає, що позивач не займається вихованням дитини, оскільки дитина з ним не проживає та позивача слід позбавити батьківських прав, позивач забирав до себе дитину у 2021 році, але через 4 місяця повернув їй, але налаштовував дитину проти неї, ОСОБА_7 слухається тільки батька. 25.05.2023 був єдиний раз коли її чоловік побив ОСОБА_7 , який не слухався, з друзями влаштував погром у дворі і на зауваження не реагував. Вона чула крики ОСОБА_7 , але не могла вийти до нього, оскільки була на милицях через проблему з ногою. З 25.05.2023 вона не бачила ОСОБА_7 , не відвідувала його у навчальних закладах, не спілкувалась з ним, не привітала зі святами та днем народження, подарки не дарувала, не цікавилась у вчителів про ОСОБА_7 , оскільки не бажала його травмувати та у неї не має можливості їздити до ОСОБА_7 , оскільки у неї двоє малолітніх дітей, немає грошей, також вона дала сину час щоб він розібрався у своїх відносинах з нею та батьком. З липня 2023 року вона не отримує аліменти від ОСОБА_3 .
Також представник відповідача зазначив, що ОСОБА_12 засуджено за ч.1 ст. 125 КК України щодо спричинення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_6 . На теперішній час ОСОБА_2 вагітна.
В судове засідання представники третіх осіб комунального закладу «Комунальний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради та комунального закладу «Антонівський мистецький ліцей» Миколаївської обласної ради не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, свідка ОСОБА_13 , дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).
Згідно пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ст. 18 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.
Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.
Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
У відповідності до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейський суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Савіни проти України», яке 18 березня 2009 року набуло статусу остаточного, вказав, в тому числі, на необхідності з'ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 6 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За правилами ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували з 2011 року у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.12.2017. В шлюбі у сторін народилась дитина - син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу, дитина залишилась проживати разом із матір'ю ОСОБА_2 , з ОСОБА_3 на утримання дитини стягуються аліменти.
ОСОБА_14 з 2021 року, разом із ОСОБА_15 , проживала за адресою: АДРЕСА_2 , де для дитини були створені належні умови проживання, дитина була забезпечена усім необхідним.
Як встановлено Мішково - Погорілівською сільською радою, як органом опіки та піклування, у висновку про доцільність позбавлення батьківських прав за №1379/02-05 від 23.10.2023, службою у справах дітей з батьками ОСОБА_8 , неодноразово проводились профілактичні бесіди щодо виховання малолітнього ОСОБА_7 , оскільки мати ОСОБА_2 часто приходила до служби з проханням забрати у неї дитину, між батьками були постійні сварки та дитина стала зайвою для матері та батька, у яких були створені нові родині та народились діти. Служба у справах дітей зверталась до батька дитини ОСОБА_3 забрати дитину в свою родину, але останній відмовлявся посилаючись на те, що він військовослужбовцем та у нього інша родина .
25.05.2023 сусідка ОСОБА_2 - ОСОБА_16 звернулась на лінію Мішков-Погорілівської КУ «Центр надання соціальних послуг» та викликала поліцію з приводу нанесення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_6 його вітчимом ОСОБА_12 з яким ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі.
Комісією було підтверджено фізичне насильство над дитиною з боку вітчима та психологічне насилля з боку матері.
Згідно виписки медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2817 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.05.2023 до КНП Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня Миколаївської обласної ради, поступив ОСОБА_6 зі скаргами побиття вітчимом вдома, біль в дільниці верхніх та ніжних кінцівок, грудної клітини та голови, було встановлено діагноз: синдром жорсткого поводження з дитиною, гематома спини, множинні садни, забій м'яких тканей голови.
Будучі допитаної в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показала, що вона сусідка родини ОСОБА_17 по дачі в СВТ «Полюшко» знає їх приблизно 3 роки, ОСОБА_7 допомагав родині по господарству, з маленькою дитиною. ОСОБА_2 не любить сина, в його присутності говорила, що він їй не потрібен, ОСОБА_7 бив його вітчим ОСОБА_18 не один раз, при цьому говорили, що він це заробив, всі сусіді про це знали, ОСОБА_2 ніколи сина не захищала, пояснювала, що ОСОБА_7 неслухняний та у них вдома для нього є плітка, його вихованням ніхто не займався. Вона робила вже зауваження, щоб вітчим та мати не били дитину. 24.05.2023 вона була у дворі коли почула крики ОСОБА_7 , побачила, що він біжить та його схопив вітчим та став бити його. Вона йому сказала припинити побиття, ОСОБА_2 стояла неподалік від них та не захистила дитину. Потім їй телефонував ОСОБА_18 пояснював, що ОСОБА_7 не слухається їх та що йому ОСОБА_2 сказала покарати ОСОБА_7 . Вранці вона викликала службу у справах дітей та зателефонувала на «102». Коли побачила ОСОБА_7 то у нього спина, руки та голова були в гематомах. Після чого дитину забрали з родини.
Згідно загальнодоступної інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27.03.2024, який набрав законної сили 27.04.2024, ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, щодо спричиненні легких тілесних ушкоджень 24.05.2023 малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гумовим шлангом, якому було нанесено не меншу 10 ударів в область спини. Після того, як потерпілий ОСОБА_6 втратив рівновагу та впав на землю, йому ОСОБА_12 гумовим шлангом, було нанесено ще не менше п'яти ударів в область тулуба, верхніх і нижніх кінцівок.
25.05.2023 ОСОБА_2 на ім'я начальника служби у справах дітей написала заяву в якій просила забрати дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати його на виховання батьку ОСОБА_3 , на позбавлення її батьківських прав надала згоду.
ОСОБА_3 відмовився забрати свого сина ОСОБА_6 .
Рішенням комісії з питань захист прав дитини від 25.05.2023 №2 ОСОБА_6 було влаштовано до комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, у зв'язку з фізичним насиллям в сімї та непорозуміння з батьками.
Відповідно до інформації адміністрації комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради за №01-166 від 21.06.2023, 30.05.2023 малолітнього ОСОБА_6 було влаштовано до комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, у зв'язку з фізичним насиллям в сімї. Зі слів дитини було встановлено, що він неодноразово потерпав від фізичного насильства з боку вітчима та матері за будь-які дрібниці, також він зазнавав словесної агресії з боку вітчима. ОСОБА_7 при розмові з психологом повідомив, що не хоче спілкуватися та зустрічатися з матір'ю та вітчимом, спогади про життя разом із матір'ю та вітчимом викликають у нього негативні відчуття, своєю сімєю він вважає батька, за період перебування з закладі дитина не виявляла бажання повернутися до матері.
Відповідно до інформації адміністрації комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради за №01-95 від 03.04.2024, 04.02.2024 згідно висновку служби у справах дітей Мішково-Погорілівської сільської ради №41/01-11 від 30.01.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повернено батьку ОСОБА_3 .
Згідно довідки комунального закладу «Антонівський мистецький ліцей» Миколаївської обласної ради від 22.01.2024 за №6, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з вересня 2023 року навчається у даному закладі тимчасово, батько звернувся із заявою щодо перебування його сина в ліцеї, відповідно до чинних вимог. Батько ОСОБА_3 часто відвідує сина, цікавиться його навчанням і перебуванням, матеріально утримує.
Згідно довідки комунального закладу «Антонівський мистецький ліцей» Миколаївської обласної ради від 13.03.2024 за №55, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у даному закладі, де проживає та знаходиться на неповному державному утриманні на підставі заяви батька, який часто відвідує сина, цікавиться його навчанням, успіхами і розвитком, підтримує тісний зв'язок із класним керівником, забезпечує сина необхідними речами та навчальним приладдям, бере сина на вихідні.
Відповідно до Акту від 02.04.2024 комунального закладу «Антонівський мистецький ліцей» Миколаївської обласної ради складеного заступником директора з виховної роботи Беліченко Н.В. , класного керівника Чуйко Л.О. і вчителя хімії Білої О.А. , за період навчання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у закладі (з вересня 2023 року), мати дитини жодного разу сина не відвідувала, не забирала його на канікули та вихідні, не телефонувала, не забезпечувала одягом, взуттям та канцтоварами, не цікавилась його життям, здоров'ям та навчанням.
Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав за №1379/02-05 від 23.10.2023, Мішково - Погорілівська сільська рада як органом опіки та піклування, вважає за доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Викладені обставини свідчать про свідоме ухилення відповідача від виховання, утримання неповнолітнього сина небажання виконувати свої батьківські обов'язки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачка, тривалий час свідомо не піклується про свого малолітнього сина, не забезпечує його фізичний та духовний розвиток, не стежить за його здоров'ям та навчанням, не спілкується з дитиною з 25.05.2023, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків, що і не заперечує сама відповідачка, яка в судовому засіданні пояснювала, що не відвідувала сина у навчальних закладах, не спілкувалась з ним, не привітала зі святами та днем народження, не утримує матеріально, пояснюючи це відсутністю грошей та перебування на її утриманні двох малолітніх дітей, при цьому, проживаючи в родині своєї матері, малолітній ОСОБА_6 неодноразово потерпав від фізичного насильства з боку вітчима та матері спогади про життя разом із матір'ю та вітчимом викликають у нього негативні відчуття, службою у справах дітей було встановлено, що малолітня дитина зазнає фізичного та психологічного насилля в сімї матері, через що дитину було передано до комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, у зв'язку з фізичним насиллям в сімї та непорозуміння з батьками, тому, в інтересах дитини, існують правові підстави для задоволення позовних вимог і позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_6 .
Крім того, суд бере до уваги, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини, оскільки мотиви такого заперечення можуть бути різними, аналогічні висновки зроблені в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 КЦС ВС.
З вище викладених обставин суд ставиться критично до посилання відповідача та її представника, що ОСОБА_2 не відмовляється від сина, бажає забрати його в свою сімю та займатися його вихованням та навчанням.
Також суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає частковому задоволенню вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України - особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Згідно ст. ст. 180-182 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На виконання цього обов'язку за рішенням суду можуть стягуватися аліменти, розмір яких визначається з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявності у останнього інших утриманців та інших обставин, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При таких обставинах, ураховуючи, що малолітній ОСОБА_6 потребує матеріальної підтримки, а батьки зобов'язані утримувати свою неповнолітню дитину, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь комунального закладу «Антонівський мистецький ліцей» Миколаївської обласної ради, на утриманні якого перебуває дитина, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, але не працює, доказів матеріального стану відповідачем не надано, в той же час має на утриманні двох малолітніх дітей, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки вважає такий розмір аліментів розумним, який не суперечить чинному законодавству, відповідає інтересам сторін та неповнолітньої дитини, стягнення здійснювати щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви з 29.06.2023 і до повноліття дитини.
Що стосується вимоги ОСОБА_3 про встановлення способу стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_6 на особовий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Так, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.09.2015, яке змінено рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26.11.2015, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/ частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18.06.2013 і до повноліття.
Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на примусове виконання до органів державної виконавчої служби не надходив, відповідно до інформації від 19.06.2023 за №42821 Центрального ВДВС у м. Миколаєві, позивач перерахував аліменти на особистий рахунок ОСОБА_2 до травня 2023, що не заперечували сторони.
Крім того, 14.06.2023 позивач уклав договір №810729615/140623 комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки) отримувач ОСОБА_6 , на який позивач перераховує аліменти, банківською карткою користується сам позивач та витрачає кошти на потреби сина ОСОБА_6 .
Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Розглядаючи такий критерій, як ефективність способу захисту, Верховний Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду у справі № 916/3156/17 від 4 червня 2019 р.).
Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові, при цьому суд керуються принципом процесуальної економії. Згідно з цим принципом слід застосовувати такий спосіб захисту, який приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що обираний позивачем спосіб захисту, а саме про встановлення способу стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_6 на особовий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України, не приведе до відновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду, оскільки аліменти з ОСОБА_3 за рішенням суду стягуються на користь ОСОБА_2 та їх стягнення до теперішнього часу не припинено, у зв'язку з чим в частині цих вимог слід відмовити.
Суд ставиться критично до посилання представника відповідача, що ОСОБА_3 є неналежним позивачем у справі щодо позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки дитини разом з ним не проживає, враховуючи вимоги ст. 165 СК України, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків.
У відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. та на користь держави судовий зборі за вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1073,60 грн.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, комунальний заклад «Комунальний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, Комунальний заклад «Антонівський мистецький ліцей» Миколаївської обласної ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та встановлення способу стягнення аліментів - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь комунального закладу «Антонівський мистецький ліцей» Миколаївської обласної ради аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.06.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць в частині стягнення аліментів на утримання дитини.
Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ;
Третя особа: комунальний заклад «Комунальний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, ЄДРПОУ 23088322, місце знаходження: м. Миколаїв вул. Новобузька, 97;
комунальний заклад «Антонівський мистецький ліцей» Миколаївської обласної ради ЄДРПОУ 04590056, місце знаходження: Миколаївська область Миколаївський район с. Антонівка, вул. Шкільна, 1
служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради,ЄДРПОУ 24060001 , місце знаходження: м. Миколаїв вул. Погранична, 9
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 04056612, місце знаходження: м. Миколаїв вул. Адміральська, 20.
Суддя: С.М. Афоніна