Справа № 487/9369/24
Провадження № 2/487/650/25
04 березня 2025 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участі секретаря Радченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про стягнення недоотриманої суми пенсії в порядку спадкування за законом
23.10.2024 року адвокат Кійко Є.А. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивачів по 1/2 недоотриманої суми пенсії померлої матері ОСОБА_3 в порядку спадкування в розмірі 223510,48 грн.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк померла їх мати ОСОБА_3 . Мати була зареєстрована в м. Донецьк і внаслідок тимчасової окупації Донецької області зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа в м. Первомайську Миколаївської області і отримувала пенсію у Первомайському підрозділі пенсійного фонду України, підпорядкованому Головному управлінню пенсійного фонду України в Миколаївській області. Після смерті матері позивачі звернулись до приватного нотаріуса для відкриття спадщини та нотаріусом видано свідоцтво про спадщину згідно якого спадкоємцями померлої ОСОБА_3 є донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , які в рівних частках по 1/2 спадкують пенсійні кошти в сумі 341698,02 грн недоотриманої пенсії. Зазначені пенсійні кошти належать спадкодавцям на підставі довідки № 1400-0401-8/32498 виданої 15.04.2024 року ГУ ПФУ в Миколаївській області на запит приватного нотаріуса Фесик С.В. Згідно листа ГУ ПФУ в Миколаївській області від 20.03.2024 року №1400-0401-8/24521 остання виплата пенсії померлій ОСОБА_3 була здійснена за квітень 2016 року в сумі 7312,15 грн. З травня 2016 року пенсійні виплати було припинено. Таким чином до складу спадщини померлої ОСОБА_3 фактично увійшли лише недоотримані пенсійні виплати за період не більше 3 років з дати звернення нотаріуса з 19.03.2016 по листопад 20-23 року - дату смерті спадкодавця, але згідно закону мають увійти всі недоотримані пенсійні кошти з моменту припинення виплат травня 2016 року по дату смерті в листопаді 2023 року. Вищевказане порушує право позивачів на виплату недоотриманої пенсії як спадщини в повному обсязі з моменту припинення виплат з травня 2016 року по квітень 2021 року - місяць, що передує даті нарахування пенсії, що ввійшла у склад спадщини. Тому позивачі змушені звернутись до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 31.10.2024 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку загального провадження з проведенням підготовчого засідання.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено наступне. 15.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позов із запереченнями проти його задоволення з посиланням на таке. З 01.08.2014 ОСОБА_3 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області та отримувала пенсію у разі втрати годувальника, призначену відповідно до довідки управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області від 24.12.2014 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції по 30.04.2016 року. Знята з обліку 13.04.2016 року у зв'язку з непідтверженням місця фактичного проживання особи. В результаті інформаційного обміну даними по внутрішньо переміщеним особам між органом соціального захисту населення та органом пенсійного фонду України по пенсійній справі автоматично проведено блокування виплати з 01.05.2016 року. ОСОБА_3 за період з травня 2016 року по день смерті, а саме 23.10.2023 року до органів Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії не зверталась.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України № 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. На запит приватного нотаріуса від 20.03.2024 року ГУ ПФУ в Миколаївській області було надано відповідь щодо неодержаної за життя пенсії за період з 13.05.2021 по 31.10.2023, яка визначена відповідно до ст.46 Закону №1058, тобто з урахуванням дати звернення до органу Пенсійного Фонду України. Отже суму недоотриманої пенсії розраховано відповідно до норм статті 46 Закону №1058 з урахуванням частки спадкового майна - 1/2 частки, яка становить 162191,78 грн за період 13.05.2021 по 31.10.2023 та включено до переліку боргів, виплату якої буде проведено у порядку, визначеному Порядком 1165. Звертала увагу суду, що другий спадкоємець станом на дату надання відповіді до органів Пенсійного фонду України з питанням виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_3 не звертався. Недоотримана пенсія за минулий час у зв'язку зі смертю пенсіонера, яка не була нарахована і не була включена у відомості на виплату у місяці смерті виплачується з урахуванням вимог ст.46 Закону №1058, тобто період недоотриманої пенсії визначається з урахуванням дати звернення до територіального органу Пенсійного Фонду України, з усіма необхідними документами, зокрема із свідоцтвом про право на спадщину, але не більше ніж за три роки. Тому розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_3 складає 341698,02 грн., який розраховано за період з 13.05.2021 по 31.10.2023. За період з 01.05.2016 по 18.03.2021 недоотримана пенсія ОСОБА_3 відсутня. Відтак вимога позивачів про стягнення недоотриманої суми пенсії померлої ОСОБА_3 за період з 01.05.2016 року по 18.03.2021 року в сумі 447020,96 грн є необґрунтованою та безпідставною, а отже не підлягає задоволенню, а дії відповідача відповідають нормам чинного законодавства. На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
20.11.2024 надійшла відповідь на відзив представника позивачів адвоката Кійко Є.О., у якій представник зазначив, що протягом всього періоду з 2016 року по 2023 рік відповідач здійснював нарахування пенсійних виплат ОСОБА_3 , що відображено у роздруківках її особового пенсійного рахунку. Звертав увагу на те, що у вкладених роздруківках є розділ «Особливість» в якому міститься один із підрозділів ВПО не зареєстрована навпроти якого зазначено статус «не встановлено». Тому відповідач не може посилатись на припинення виплат пенсії внаслідок непідтвердження місця фактичного проживання особи, оскільки такий статус отримувача пенсії не було зазначено у облікових документах ОСОБА_3 в Пенсійному фонді. Також вказував, що померлій була призначена пенсія не за віком, а в результаті втрати годувальника - чоловіка ОСОБА_4 , який мав інвалідність першої групи внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, яка була призначена в порядку ст.37, 47-50 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким передбачено довічну виплату пенсії в разі втрати годувальника і не передбачено припинення виплати цього виду пенсії. Зазначав, що згідно законодавства України суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Просив відхилити аргументи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 05.02.2025 підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання представник позивача адвокат Кійко Є.А. не з'явився, до суду надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, у якій просила розглядати справу без її участі за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
ВС у постанові від 23.02.2022 у справі № 428/10113/20 вказав таке: «Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями ЗУ «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої ст. 52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину».
Також у вказаній постанові ВС від 23.02.2022 у справі № 428/10113/20 надав оцінку неправомірній відмові відповідача у справі обрахувати розмір пенсії спадкодавця за період, більший ніж 3 роки з дати звернення спадкоємців.
За правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно зі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи неї проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк Донецької області померла мати позивачів ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію в разі втрати годувальника, призначену відповідно до законодавства.
Нарахування та виплата пенсії здійснювалася по 30.04.2016.
Після отримання свідоцтва про смерть, 19 березня 2024 позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фесік С.В. із заявою про прийняття спадщини, яка була зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 12.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 19 березня 2024 заведено спадкову справу № 1/2024, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 72171970.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» п.4.14 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
20.03.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фесік С.В. направлено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо надсилання довідки з відомостями про розмір нарахованої пенсії, що не була отримана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На що отримано повідомлення начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 15.04.2024 року, згідно якого сума недоодержаної за життя пенсії (інших соціальних виплат) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.03.2021 по 31.10.2023 становить 341698,02 грн. яка розрахована відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14 травня 2024 позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фесік С.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їй частку спадкового майна, яка складається з пенсійних коштів у сумі 341698,02 грн, яка була зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 18.
14 травня 2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фесік С.В. спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно пенсійні кошти у сумі 341698,02 грн, які належали до сплати померлій згідно довідки, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 15 квітня 2024 року за № 1400-0401-8/32498.
Отже, позивачі, як спадкоємці за законом, які в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті матері, мають право на отримання нарахованої, але не отриманої ОСОБА_3 за життя пенсії.
Разом з цим, згідно відповіді відповідача на адвокатський запит з 01.05.2016 року, ОСОБА_3 пенсійні виплати були припиненні на підставі листа Первомайського РВ УДМС України в Миколаївській області щодо осіб, які фактично не проживають за місцем перебування в м. Первомайську Миколаївської області на направленого до уповноважених органів для прийняття рішення щодо зняття обліку ОСОБА_3 .
Згідно повідомлення заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.03.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Ворошилівському районі м. Донецька та отримувала пенсію по втраті годувальника. 18.09.2014 пенсійну справу ОСОБА_3 знято з обліку у зв'язку з переведенням до Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області.
Згідно довідки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.10.2024 року за матеріалами електронної пенсійної справи розмір пенсії ОСОБА_3 за період з 01.04.2016 по 31.10.2023 року складає 773818,59 грн.
У зв'язку з тим, що на день смерті ОСОБА_3 виплату пенсії було припинено, пенсія з 01.05.2016 не нараховувалась, тому розмір недоотриманої пенсії визначався відповідачем у відповідності до частини 1 статті 46 Закону України після звернення позивачів з заявою про її отримання. За період з 01.05.2016 по 18.03.2021 року управління їх не нараховувало.
Приватним нотаріусом було подано звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, з проханням надати довідку про розмір недоотриманої пенсії. Проте у своїй відповіді Відповідач надав відомості тільки за період з 19.03.2021 по 31.10.2023 року.
На частку недоотриманої пенсії ОСОБА_3 з 01.03.2016 по 18.03.2021 відповідачем відомостей нотаріусу не надано, і у зв'язку з тим, що сума недоотриманої за життя ОСОБА_3 пенсії є спірною, а тому нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво, оскільки відповідно до п. 4.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 із змінами та доповненнями при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє, крім іншого, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
Оскільки відповідач не визнає наявність у нього заборгованості перед померлою з огляду на вимоги ст. 46 Закону № 1058, спірну заборгованість не включив до наданих нотаріусу відомостей для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, то вказане унеможливлює виконання нотаріусом повноважень по видачі такого свідоцтва.
Проте суд вважає, що право позивачки на отримання недоотриманої пенсії після смерті діда відповідачем порушено і підлягає судовому захисту, і у позивачці відсутня інша можливість захистити порушене право.
Далі, відповідач посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України № 1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, і зазначає, що приватний нотаріус звернулась з відповідним запитом до ГУ ПФУ в Миколаївській області 20.03.2024 року, і розмір недоотриманої пенсії було нараховано з 19.03.2021 по 31.10.2023 у розмірі 341698,02 грн.
Втім, як зазначив відповідач у відзиві, що на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фесик С.В., який надійшов до ГУ ПФУ в Миколаївській області 25.03.2024 щодо суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_3 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) пенсійним фондом було надано довідку, що сума недоотриманої пенсії за період з 19.03.2021 по 31.10.2023 складає 341698,02 грн.
Отже, суд виходить з того, що позивачі не пізніше 19.03.2024 звернулась до вказаного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Також відповідач визнав, що приватним нотаріусом Фесик С.В., було видане свідоцтво про право на спадщину, що складається з нарахованої, але недотриманої ОСОБА_3 пенсії на загальну суму 341698,02 грн. Вказане свідоцтво або його копія є у розпорядженні відповідача.
Відповідач зазначає, що зазначену виплату включено до переліку боргів, виплату якої буде проведено у порядку визначеному порядком 1165.
Проте суд виходить з того, що позивач не пізніше 19.03.2024 звернулась до вказаного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , отже сума недоотриманої пенсії ОСОБА_3 за період з 19.03.2021 по 31.10.2023 складає 341698,02 грн (розмір розрахований за три роки з дня звернення нотаріуса за запитом), тому саме така сума підлягає проведенню в межах відповідного фінансового ресурсу у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання).
Далі, згідно з відзивом відповідача витікає, що ОСОБА_3 з 01.05.2016 по день її смерті виплату пенсії було припинено, оскільки він з 01.05.2016 року не зверталася до відповідача з заявою про поновлення пенсійних виплат, тому підстав для їх нарахування та виплати спадкоємцям померлої немає.
Рішення стосовно припинення виплати пенсії за цей період суду не надано.
Проте встановлено, що ОСОБА_3 за життя перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївській області, як отримувач пенсії.
Посилання відповідача у відзиві, що померла за життя не виявила бажання поновити їй пенсію з травня 2016 року та не звертався з відповідною заявою до відповідача і пенсія не отримана з вини пенсіонера, не заслуговують на увагу, оскільки не засновані на законі.
Вищенаведені судом положення законодавства з урахуванням сталої судової практики у спірних правовідносинах свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя мала право на нарахування та виплату пенсії за вищезазначений період незалежно від звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області та надання чи не надання нової довідки внутрішньо переміщеної особи, чи не підтвердження місця фактичного проживання.
Отже, підстав для припинення нарахування належної померлій ОСОБА_3 пенсії не існувало і припинення виплат не впливає на спадкування, адже до спадкової маси належать суми всієї недоотриманої пенсії ОСОБА_3 з 01.05.2016 по день її смерті.
ОСОБА_3 з 2016 року мала право на нарахування та виплату пенсійних виплат не залежно від звернення до Пенсійного Фонду України на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємці ОСОБА_3 відповідно до положень ст. 1227 ЦК України мають право на отримання пенсійних виплат в порядку спадкування за законом.
Саме позивачам видане нотаріусом свідоцтво про право на спадщину на частину недоотриманої пенсії, а, отже, вони є такими, що прийняли спадщину в цілому (ч. 2 ст. 1268 ЦК України).
Отже спадкоємці відповідно до положень статті 1227 ЦК України мають право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19.
Згідно зі статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера. Рішення стосовно припинення виплати пенсії на інших підставах суду не надано.
Крім того, відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-УИ "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 18.01.2018 № 2268-VIII "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
Жодним нормативно правовим актом та/або законом України не визначено такої підстави для припинення нарахування пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо перемішеної особи, не підтвердження місця Фактичного проживання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, вказав, що «припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі. Встановлення судом незаконності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено».
Тому не може бути припинена пенсія за інших підстав, ніж передбачено законами України, таким чином, відповідач порушив вимоги законодавства щодо соціального захисту в питанні припинення виплати пенсії.
Позовні вимоги не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат. Позивач мотивує позовну заяву порушенням приписів цивільного законодавства та права власності на успадковані кошти. Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача нарахованої, але не отриманої спадкодавцям за життя суми пенсії, що ввійшли до складу спадщини. Вказані вимоги є майновими. Тому спір розглянуто за правилами цивільного судочинства, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18 і від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_3 і не була одержана нею за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом за період з 01.05.2016 по 18.03.2021 у порядку спадкування за законом, а відтак вказані вимоги є обґрунтованими.
Аналізуючи вищенаведені судом норми матеріального права, суд дійшов висновку, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Частиною 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
ОСОБА_1 у встановленому законом порядку подала заяву про вступ у спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , якій за життя за період з 01.05.2016 по день смерті пенсія не нараховувалася і виплата пенсії не проводилась, припинення нарахування пенсії здійснено з 01.05.2016 року.
Саме позивачам видане нотаріусом свідоцтво про право на спадщину на частину недоотриманої пенсії, а, отже, вони є такими, що прийняла спадщину в цілому (ч. 2 ст. 1268 ЦК України).
Позивачі, як спадкоємці за законом, які в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті матері, мають право на отримання нарахованої, але не отриманої ОСОБА_3 за життя пенсії.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Стаття 1219 ЦК України визначає права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, тобто, ті, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже позивачі, як спадкоємці відповідно до положень статті 1227 ЦК України мають право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
З огляду на вищевикладене, беручи до увагу ту обставину, що право позивачів на недоотриману пенсію у встановленому розмірі закріплено законом, але спадкове майно отримано не було, права позивачів підлягають захисту шляхом стягнення за даним судовим рішенням недоотриманих коштів, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, у зв'язку з тим, що представником позивачів у позовній заяві зазначено про подання доказів понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення, на підставі ч. 2 ст. 246 ЦПК України, для вирішення питання про судові витрати слід призначити судове засідання та встановити строк для подання доказів щодо розміру понесених відповідачем судових витрат.
Оскільки позовні вимоги задоволенні у повному обсязі, тому враховуючи приписи ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів слід стягнути судовий збір пропорційно суми задоволених вимог в розмірі 1788,50 грн. на користь кожного з позивачів .
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 268,279 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про стягнення недоотриманої суми пенсії в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 1/2 частку недоотриманої суми пенсії, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 223510,48 грн.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 1/2 частку недоотриманої суми пенсії, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 223510,48 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1788,50 грн. кожному.
Для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання на 14 березня 2025 року на 13:00 год.
Встановити представнику позивачів строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат, який не може перевищувати 5 (п'яти) днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач:Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області, місцезнаходження: 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159.
Повний текст рішення буде складений 14 березня 2025 року.
Суддя: Гаврасієнко В.О.