Справа № 487/913/24
Провадження № 2/487/180/25
(ЗАОЧНЕ)
25 лютого 2025 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участі секретаря Радченко К.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей адміністрації Заводського району м. Миколаєва Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав
30.01.2024 адвокат Абакумов Станіслав Миколайович звернувся до суду в із позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей адміністрації Заводського району м. Миколаєва Миколаївської міської ради, у якій просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами було розірвано до народження сина, сторони проживали без реєстрації шлюбу. З 2017 року фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені, ОСОБА_4 залишився проживати разом із батьком у м. Миколаєві. Позивач самостійно утримує та належним чином піклується про здоров'я сина, його освіту, фізичний, духовний та моральний розвиток. Мати дитини жодної участі у вихованні та розвитку сина не бере. Утримання дитини відбувається за рахунок позивача. Всі ці обставини суперечать інтересам дитини та перешкоджає її всебічному та гармонійному розвитку, порушує право дитини на повний та гармонійний розвиток її особистості. Після розірвання стосунків відповідач не виконує свої обов'язки щодо виховання сина, не піклується про його здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, чим порушує вимоги статті 150 Сімейного кодексу України. Матеріальної допомоги на утримання сина, в добровільному порядку відповідач не надає. Фактично мати самоусунулася від будь-якої участі в житті дитини. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача, відповідач не бере участі у вихованні дитини, жодним чином не цікавиться її життям, не бере ніякої участі в її розвитку та вихованні. Тому позивач вважає, що відповідач має бути позбавлена батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 05.04.2024 року за вказаним позовом відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
01.10.2024 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Суду пояснив, що відповідач не доглядала за дітьми, залишала їх без нагляду, він працював далекобійним і часто не бував вдома, діти пропускали школу та згодом він відвіз сина до бабусі, де він ходив у садочок з 2014 до 2017 року. У 2008 році вони із відповідачем розлучилися після чого він звертався до служби у справах дітей, але ніяких дій не прийнято. Якось відповідач побила дітей, він про це дізнався від сусідів і вже після цього діти були із ним. Іноді відповідач телефонує старшій доньці, але діти не дуже хочуть із нею спілкуватися. Йому відомо, що відповідач виїхала на початку війни до Європи, де і перебуває на теперішній час. Відповідач каже, що діти заважають їй будувати своє життя. Буває телефонує дітям вночі знаходячись у стані алкогольного сп'яніння. Відповідач один раз надіслала гроші доньці на день народження, а так матеріально дітям не допомагає.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду пояснила, що позивач її батько, відповідач мати. Їй відомо, що мати перебуває за кордоном, їм не допомагає, влаштовує своє життя. Мати постійно пиячила та застосовувала до них з братом силу, просила її купляти для неї алкогольні напої. Відповідач надсилає повідомлення рідко. приблизно раз в два місяці, а потім пропадає. Брата також била, давала йому алкоголь. На початку війни надіслала їм на двох 10000 грн.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що сторони є його батьками. Пояснив, що раніше спілкувалися із мамою погано, мама їх з сестрою ображала, могла побити, вживала алкогольні напої. Зазначив, що не бажає проживати із мамою, вона інколи пише йому. У 2022 році вислала йому приблизно 10000 грн.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до підготовчого судового засідання не з'явилася, надала до суду заяву, у якій просила справу розглянути без участі представника органу опіки. Думка органу опіки викладена у висновку органу опіки та піклування ВК ММР, який наявний у матеріалах справи.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила.
Суд вважає, за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 21 лютого 2008 року.
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом п народження серії НОМЕР_1 .
Дитина ОСОБА_3 проживає із батьком та знаходиться на його утриманні та вихованні.
Як зазначає позивач, після розірвання стосунків у 2017 році відповідач не виконує свої обов'язки щодо виховання сина, не піклується про його здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, матеріальної допомоги на утримання сина, в добровільному порядку відповідач не надає. На початку 2022 року відповідач виїхала за межі України, проживає за кордоном, життям дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
Згідно наявних у матеріалах справи копій договорів дарування від 1 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_2 передала безоплатно у власність ОСОБА_1 та малолітньому ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв батько ОСОБА_1 по 1/4 частки належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 .
Із повідомлення Державної прикордонної служби від 29.11.2024 року вбачається, що ОСОБА_5 перетнула державний кордон України (виїхала) 17.03.2022 року у пункті пропуску Маяки-Удобне. Іншої інформації про перетин державного кордону України зазначеною особою в період з 01.01.2022 по 29.11.2024 немає.
З висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що з матеріалів цивільної справи встановлено таке.
Шлюб між батьками дитини було розірвано 21.02.2008, але, як зазначено у позовній заяві, сторони продовжували спільно проживати до 2017 року. Після припинення шлюбних відносин, дитина залишилася проживати з батьком.
Батько зазначає, що самостійно утримує дитину, з матері аліменти в примусовому порядку не стягував, посилаючись на те, що не потребує матеріальної допомоги від неї. Зі слів позивача, відповідачка перебуває за кордоном, інформацією про її точне місцеперебування не володіє.
На підтвердження позовних вимог позивач надав копії договорів від 01.11.2017 про дарування часток квартири за адресою: АДРЕСА_2 , від імені відповідачки, ОСОБА_2 - позивачу, ОСОБА_1 .
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Акту про проживання за певною адресою, затвердженого об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Погранична, 150», відповідачка, ОСОБА_2 , не проживає по АДРЕСА_2 , з 2017 року.
В межах підготовки висновку органу опіки та піклування, служба у справах дітей адміністрації Заводського району направила запит до Миколаївської гімназії № 36. Відповідно до характеристики, ОСОБА_6 , зарекомендував себе як старанний та уважний учень. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Члени родини приділяють увагу вихованню дитини. Батько цікавиться навчанням сина, спілкується з вчителями, реагує на їх зауваження та поради. Велику увагу ОСОБА_4 приділяє старша сестра ОСОБА_7 , яка допомагає з виконанням домашнього завдання та підтримує у навчанні. Мати навчанням та дозвіллям сина не цікавиться.
Згідно відповіді КНП «ЦМПСД № 3» від 25.07.2024 № 461/01-12 на запит служби у справах дітей адміністрації Заводського району, протягом 2022-2023 років дитина з батьком проживала в м. Кам'янець-Подільському, оглядалася лікарями за місцем проживання. На момент обстеження дитина здорова, батько рекомендації лікарів виконує. Мати дитини на телефонні дзвінки не відповідає.
В ході підготовки висновку органу опіки та піклування, з'ясовано, що батько, ОСОБА_1 , не проживає за місцем реєстрації по АДРЕСА_2 , як зазначає позивач - у зв'язку з проведенням ремонту. Деякий час батько з дитиною винаймали житло у знайомих по АДРЕСА_3 , а пізніше переїхали за адресою: АДРЕСА_4 , де і на цей час проживають у власному житлі.
Згідно акту обстеження умов проживання дитини, складеного службою у справах дітей адміністрації Інгульського району від 15.08.2024, житло складається з трьох кімнат, умови проживання відповідають інтересам дитини. ОСОБА_4 має окрему кімнату, де розташовано ліжко, стіл для навчання, шафа з сезонними речами, забезпечений комп'ютером та різними видами спортивних ігор.
З метою з'ясування ставлення дитини до матері організовано проведення з ним психодіагностичного дослідження. Відповідно до листа Миколаївського міського центру соціальних служб від 11.09.2024 № 35545/74.01-16/24-2, стосунки дитини з матір'ю є невизначеними, оскільки дитина досить тривалий час з нею не спілкується, по відношенню до неї відчуває образу та неприязнь через те, що вона не бере участі у його вихованні та не піклується про нього. Дитина з боку матері не відчуває любові, захисту, підтримки та зацікавленості його життям. ОСОБА_4 має прив'язаність до батька.
Відповідно до письмових пояснень дитини, ОСОБА_3 , наданих до Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району, він підтримує позбавлення батьківських прав матері, оскільки боїться, що мати його забере, що буде бити за те, що він чогось не зрозумів.
Питання позбавлення батьківських прав матері, ОСОБА_2 , було розглянуто на комісії з питань захисту прав дитини від 12.09.2024 та 26.09.2024.
Враховуючи відсутність достатніх та вагомих доказів свідомого ухилення матері від виконання батьківських обов'язків, керуючись інтересами дитини, відповідно до ст.ст. 19, 150, 164 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , про відносно дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідності до ст.164 СК України підставою для позбавлення особи батьківських прав є встановлення факту того, що батько чи мати ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно з ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків.
Згідно з роз'ясненнями пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку батьків, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини.
Оскільки згідно з чинним законодавством України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов'язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.
Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно до ч.4, 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема позбавлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Тобто висновок органу опіки і піклування в будь-якому разі не повинен носити формальний і однобічний характер, оскільки вирішуються питання про права та обов'язки батька і дитини.
Згідно з ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17).
Судом під час розгляду справи у суді не було встановлено, що відповідачу чинилися перешкоди належним чином виконувати свої батьківські обов'язки, або, що відповідач не виконує батьківські обов'язки з поважних причин, тому, з урахуванням інтересів дитини суд вважає, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до ч.4 зазначеної статті суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Відповідно до ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно з ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Суд не може погодитися з висновком органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування відносно недоцільності позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на таке.
Згідно з ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розглядати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 та набула чинності для України 27 вересня 1991 (Конвенція), батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.
Вимогами ст.27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.
Статтею 3 Конвенції встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків…, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
За таких обставин, врахувавши характер поведінки відповідача, який не навідується до сина, його відношення до виконання своїх батьківських обов'язків, що свідчить про те, що змінити його поведінку відносно сина у кращу сторону неможливо, оскільки відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, у той же час, як позивач повністю забезпечила розвиток дитини у безпечному та спокійному середовищі, суд прийшов до висновку, що відповідач повинний бути позбавлений батьківських прав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 1211,20 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що суд задовольняє позовні вимоги повністю, на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.
Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Конвенцією про права дитини від 20.11.89 року, ст. 150, 155, 164, 166, 167 Сімейного кодексу України, ст.2, 19, 81, 141, 263, 265, 280, 281, 282, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей адміністрації Заводського району м. Миколаєва Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа:
Служба у справах дітей адміністрації Заводського району м. Миколаєва Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9, ЄДРПОУ 24060001.
Повний текст рішення виготовлений 14 березня 2025 року.
Суддя: Гаврасієнко В.О.