Справа № 487/901/25
Провадження № 1-кс/487/1373/25
26.02.2025 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025152030000168 від 07.02.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України про накладення арешту на майно,
11.02.2025 року прокурор Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із клопотанням, у якому просила накласти арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування автомобілем марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на момент ДТП фактично перебував у володінні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та власником якого є ОСОБА_5 , за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, проживає за адресою: АДРЕСА_1 (тел.: НОМЕР_2 ), який у ході проведення огляду місця ДТП виявлено та вилучено.
Клопотання мотивоване тим, що що вищевказаний транспортний засіб необхідний для подальшого проведення слідчих (процесуальних) дій, має істотне та доказове значення, для встановлення всіх необхідних фактів та обставин у даному провадженні, а також займає тривалий час, тому на нього необхідно накласти арешт з відповідними обмеженнями. При цьому, вказаний транспортний засіб має значення речового доказу по кримінальному провадженню, оскільки відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, оскільки має суттєве значення для розслідування справи і в подальших стадіях кримінального провадження буде використано, як доказ. Крім того, враховуючи те, що під час подальшої експлуатації даного транспортного засобу до завершення проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні він може зазнати конструктивних змін, унаслідок капітального та поточного ремонтів в ході обслуговування, в тому числі пов'язаних з амортизаційним зносом частин, вузлів та агрегатів автомобілю внаслідок їх звичайної експлуатації, що може негативно відбитися на ході та результатах слідства.
Прокурор до судового засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд клопотання за її відсутності, клопотання підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.
В судовому засіданні власник майна був відсутній. Його неприбуття, згідно положень частини 1 статті 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання, матеріали, якими прокурор мотивував його доводи, слідчий суддя дійшов наступного.
У провадженні СВ Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12025152030000168 від 07.02.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.02.2025 приблизно 23:20 в м. Миколаєві на перехресті вул. Курортна та вул. Євгенія Логінова, сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення т/з), за участю автомобіля «ЗАЗ 110307», р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та електро-скутера «Yadea E8S», без р/н, під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті ДТП водій електро-скутера «Yadea E8S», без р/н, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, з якими госпіталізований каретою швидкої медичної допомоги до лікарні.
07.02.2025, у ходзі проведення огляду місця ДТП виявлено та вилучено електро-скутер марки «Yadea E8S», без р/н, який на момент ДТП фактично перебував у володінні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та який є власником, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 (тел.: НОМЕР_3 ). 07.02.2025 даний транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Даний транспортний засіб необхідний для подальшого проведення необхідних слідчих (процесуальних) дій та судових експертиз, має значення речового доказу, що має істотне та доказове значення для встановлення всіх необхідних фактів та обставин у даному провадженні, а також займає тривалий час.
Постановою слідчого від 07.02.2025 року вилучене майно визнано речовим доказом у данному кримінальному провадженні.
Частиною 7 статті 237 КПК України передбачено, що вилучені під час огляду речі, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, оскільки використане як засоби, знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завдання арешту майна є запобігання можливості його приховання, пошкодження псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випаду, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Вищевказані речі, вилучені в ході проведення вищевказаного огляду, мають доказове значення у кримінальному провадженні, згідно ч. 7 ст. 237 КПК України, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).
Частиною 5 ст. 171 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, вказане майно є тимчасово вилученим майном.
За приписами ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Як передбачено ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання (ч.ч. 1, 2 ст. 171 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженню; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаних у клопотанні речей.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 131,132,170-172 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 07.02.2025 в ході огляду місця ДТП з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, а саме на електро-скутер марки «Yadea E8S», без р/н, який перебуває у власності та володінні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення відповідно до пункту 9 частини 1 статті 309 Кримінального процесуального кодексу України.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, інший власник майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя ОСОБА_1