Миколаївської області
Справа №477/434/25
Провадження №1-кс/477/221/25
про продовження дії запобіжного заходу
13 березня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025150000000202 від 07 березня 2025 року, про продовження дії раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, такої, що народилася в м. Херсон та проживає в АДРЕСА_1 , з вищою освітою, провідного спеціаліста з питань військового обліку та реєстрації місця проживання відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Музиківської сільської ради Херсонської області, незаміжню, не судиму
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 362 КК України
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ,
10 березня 2025 року слідчий відділу СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_7 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42024164690000050 від 01 травня 2024 року з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених в ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2024 року, з урахуванням ухвал слідчого судді від 20 листопада 2024 року та 15 січня 2025 року.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області за фактом вимагання та одержання службовою особою органу місцевого самоврядування у Херсонській області за попередньою змовою групою осіб спільно з військовою службовою особою однієї з військових установ неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища 01 травня 2024 2023 року внесено відомості до ЄРДР за №42024164690000050 та розпочато досудове розслідування за частиною третьою статті 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб, у складі ОСОБА_8 , який перебуває на посаді оператора обліку та бронювання солдатів та сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , яка працює на посаді спеціаліста з питань військового обліку та реєстрації місця проживання «Центра надання адміністративних послуг» Музиківської ОТГ Херсонської області, ОСОБА_9 старшого офіцера відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 - начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , за попередньою змовою між собою вимагають та отримують неправомірну вигоду від військовозобов'язаних осіб за внесення неправдивих відомостей до військово-облікових документів цих осіб, щодо непридатності до військової служби з виключенням їх з військового обліку.
25 вересня 2024 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2024 року до підозрюваної ОСОБА_7 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави у 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який ухвалою слідчого судді від 20 листопада 2024 року було продовжено на 60 днів з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених в ухвалі слідчого судді від 26 вересня 2024 року, зменшивши розмір застави до 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді від 15 січня 2025 року строк дії запобіжного заходу ОСОБА_7 продовжено до 15 березня 2025 року та зменшено розмір застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму.
07 березня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28 частиною першою статті 362, частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362, частиною третьою статті 28 частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 368 КК України.
Цього ж дня матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_7 виділено в окреме провадження за №12025150000000202.
10 березня 2025 року у цьому кримінальному провадженні в порядку статті 290 КПК України відкрито матеріали досудового розслідування та надано доступ стороні захисту до матеріалів провадження, обсяг якого становить понад 13 томів документів, а також значна кількість матеріальних носіїв, що зумовлює досить тривалий час ознайомлення сторони захисту з цими матеріалами. Оскільки строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не входить у строки передбачені статтею 219 КПК України, а ризики, що слугували підставою для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу на даний час не зменшилися, вважає необхідним продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю звільнення підозрюваної під заставу на умовах, визначених в ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2024 року, з урахуванням ухвал слідчого судді від 20 листопада 2024 року та 15 січня 2025 року на 60 днів.
Прокурор групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання слідчого про продовження підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити, указував про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Підозрювана ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого з огляду на відсутність доказів того, що ризики продовжують існувати. Просила застосувати до неї менш тяжкий запобіжний захід.
Захисник підозрюваної ОСОБА_6 , у судовому засіданні подав клопотання про зміну підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у якому посилаючись на не доведеність ризиків належними та достатніми доказами, просив застосувати до ОСОБА_7 менш тяжкий запобіжний захід не пов'язаний з утримуванням її під вартою, яке підтримав у судовому засіданні.
Додатково пояснив, що на даний час між прокурора у цьому кримінальному проваджені та підозрюваною ОСОБА_7 досягнуто домовленості щодо угоди про визнання винуватості, якою узгоджено міру покарання ОСОБА_7 що пов'язане з позбавленням волі, тому вважає, що ризики зазначені слідчим значно послабшали, а підстав для утримання підозрюваної під вартою немає.
Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню, слідчий суддя встановив наступне.
З матеріалів клопотання встановлено, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні №42024164690000050 від 01 травня 2024 року, кваліфіковане за частиною третьою статті 368, частиною першою статті 362, частиною першою статті 263 КК України за фактом, вимагання та одержання службовою особою органу місцевого самоврядування у Херсонській області за попередньою змовою групою осіб спільно з військовою службовою особою однієї з військових установ неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, а також за фактом несанкціонованої зміни та внесення фіктивних даних про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку військовозобов'язаних до автоматизованої системи «Оберіг» та за фактом зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
У цьому кримінальному провадженні 25 вересня 2024 року ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за частиною третьою статті 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2024 року до підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено розмір застави для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК України на підозрювану покладені певні обов'язки.
Ухвалою слідчого судді від 20 листопада 2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024164690000050 від 01 травня 2024 року продовжений до 24 січня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді від цього ж числа, підозрюваній ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 18 січня 2025 року включно з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених в ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2024 року, зменшивши розмір застави до 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді від 15 січня 2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024164690000050 від 01 травня 2024 року продовжений до 24 березня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді від цього ж числа ОСОБА_7 , продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 15 березня 2025 року з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених в ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2024 року, та одночасно зменшено розмір застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок тисяч) гривень
Зі змісту ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та ухвал слідчого судді від 20 листопада 2024 року, 15 січня 2025 року про його продовження вбачається, що обираючи запобіжний захід, слідчим суддею було досліджено надані стороною обвинувачення докази, які свідчили про наявність як і обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчинення інкримінованого їй діяння, так і наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України. Крім того, при вирішення питання визначення розміру застави у розмірі, що виходить за межі розмірів, визначених статтею 182 КПК України, було враховано майновий та сімейний стан підозрюваної. Указані обставини були предметом оцінки слідчим суддею під час вирішення питання про подовження строку дії запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_7 .
07 березня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28 частиною першою статті 362, частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362, частиною третьою статті 28 частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 368 КК України.
Цього ж дня, постановою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізовані прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_8 виділено в окреме провадження за №12025150000000202.
Оскільки строк дії запобіжного заходу визначений слідчим суддею закінчується 15 березня 2025 року, слідчий ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про продовження такого строку на 60 днів.
За приписами частини четвертої статті 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу визначені у статті 194, 199 КПК України, конструкції яких передбачають такі критерії дослідження слідчим суддею обставин (фактів): наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів на підтвердження того, що остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28 частиною першою статті 362, частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362, частиною третьою статті 28 частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 368 КК України
За наданих органом досудового розслідування матеріалів вбачається, що ОСОБА_7 будучи членом організованої ОСОБА_10 злочинної групи, згідно розробленого плану щодо систематичного одержання неправомірної вигоди членами організованої злочинної групи та відведеної ролі, діючи з прямим корисливим умислом, з метою незаконного збагачення, 07 серпня 2024 року, перебуваючи в своєму службовому кабінеті будівлі ЦНАП Музиківської ОТГ одержала для себе та членів організованої групи від ОСОБА_11 , який діяв під контролем правоохоронних органів, в інтересах його товариша ОСОБА_12 , грошові кошти в сумі 7000 доларів США та тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 20 жовтня 2005 року, видане на ім'я ОСОБА_12 . ІНФОРМАЦІЯ_3 за внесення неправдивих відомостей до нього про визнання непридатним до військової служби ОСОБА_12 з виключенням з військового обліку.
Крім того, ОСОБА_7 01 липня 2024 року, діючи повторно у складі організованої групи, з метою особистого та членів організованої групи незаконного збагачення, маючи корисливий мотив, згідно розробленого плану та відведеної ролі, з відома учасників організованої злочинної групи, перебуваючи в невстановленому місці та при невстановлених досудовим слідством обставин, одержала від ОСОБА_13 військовий квиток серія НОМЕР_2 від 22 квітня 2003 року виданого на ім'я ОСОБА_14 та грошові кошти в сумі 7000 доларів США за внесення до нього неправдивих відомостей про визнання непридатним до військової служби ОСОБА_14 з виключенням його з військового обліку.
Крім того, ОСОБА_7 початку травня 2024 року, діючи з прямим умислом у складі організованої групи, з метою особистого та членів організованої групи незаконного збагачення, маючи корисливий мотив, згідно розробленого плану та відведеної ролі, з відома учасників організованої злочинної групи, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , одержала від ОСОБА_15 , яка діяла в інтересах ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 5 500 доларів США за складання та видачу тимчасового посвідчення військовозобов'язаного із внесеними неправдивими відомостями про визнання непридатним до військової служби ОСОБА_16 з виключенням з військового обліку.
Крім того, на початку травня 2024 року, ОСОБА_7 діючи з прямим умислом у складі організованої групи, з метою особистого та членів організованої групи незаконного збагачення, маючи корисливий мотив, згідно розробленого плану та відведеної ролі, з відома учасників організованої злочинної групи, перебуваючи в невстановленому місці та при невстановлених досудовим слідством обставин, одержала від ОСОБА_17 , дві фотокартки ОСОБА_17 та грошові кошти в сумі 7000 доларів США, з метою складання та видачі тимчасового посвідчення військовозобов'язаного із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Крім того, не пізніше 30 серпня 2024 року, ОСОБА_7 діючи з прямим умислом у складі організованої групи, з метою особистого та членів організованої групи незаконного збагачення, маючи корисливий мотив, згідно розробленого плану та відведеної ролі, з відома учасників організованої злочинної групи, перебуваючи в невстановленому місці та при невстановлених досудовим слідством обставин, одержала від ОСОБА_18 , вісім фотокарток ОСОБА_18 та грошові кошти в сумі 8000 доларів США з метою складання та видачі тимчасового посвідчення військовозобов'язаного на його ім'я із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Крім того, не пізніше 30 серпня 2024 року, ОСОБА_7 діючи з прямим умислом у складі організованої групи, з метою особистого та членів організованої групи незаконного збагачення, маючи корисливий мотив, згідно розробленого плану та відведеної ролі, з відома учасників організованої злочинної групи, перебуваючи в невстановленому місці та при невстановлених досудовим слідством обставин, повторно одержала від ОСОБА_17 , тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 15 липня 2019 ркоу виданого на ім'я ОСОБА_19 , копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_19 , копію картки платника податків на ім'я ОСОБА_19 , три фотокартки ОСОБА_19 та грошові кошти в сумі 7000 доларів США за внесення неправдивих відомостей до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Крім того, 24 вересня 2024 року близько 13:40 год. ОСОБА_7 , яка діючи з прямим умислом у складі організованої групи з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , з метою особистого та членів організованої групи незаконного збагачення, маючи корисливий мотив, згідно розробленого плану та відведеної ролі, з відома учасників організованої злочинної групи, перебуваючи в своєму службовому кабінеті адміністративної будівлі ЦНАП Музиківської ОТГ, за раніше попередньою домовленістю, одержала від ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 7000 доларів США та військовий квиток серії НОМЕР_4 , виданий 04 лютого 1998 року на ім'я ОСОБА_11 , з метою внесення в нього завідомо неправдивих відомостей про визнання його непридатним для проходження військової служби під час дії правового режиму військового стану та виключення з військового обліку.
Після одержання ОСОБА_7 зазначеної неправомірної вигоди та військового квитка серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_11 , 24 вересня 2024 року протиправні дії організованої групи були припинені правоохоронними органами.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих їй кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, матеріалами УСБУ в Херсонській області про виявлення кримінального правопорушення; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо скоєних протиправних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 з отримання неправомірної вигоди у сумі 14000 доларів США за вирішення питання про зняття їх з військового обліку, як осіб, що непридатні для подальшого проходження військової служби; матеріалами виконаних доручення з УСБУ в Херсонській області про причетність до вчинення вказаного злочину ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ; протоколами обшуків проведених за місцями роботи, проживання, реєстрації ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в ході яких вилучено предмети неправомірної вигоди одержаної за виключення з військового обліку ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; протоколами затримання ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій та іншими матеріалами кримінального провадження які за їх сукупним аналізом ті підтверджують причетність ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих їм правопорушень, що в силу положень частини третьої статті 132 КПК України, частини другої статті 177 КПК України є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і запобіжного заходу.
Досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про продовження строку дії запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
На даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів, тому заперечення сторони захисту щодо необґрунтованості підозри слідчим суддею відхиляються.
При цьому, з огляду на заперечення захисника, що надані ним слідчому судді під час розгляду клопотання слідчого, слід роз'яснити, що слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Під час розгляду клопотання слідчого ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу слідчим суддею досліджено сукупність об'єктивних даних, які пов'язують особу підозрюваної ОСОБА_7 із вчиненням кримінального правопорушення, пов'язаного із отриманням неправомірної вигоди організованою групою у складі ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не повинні бути достатніми для засудження особи, а повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків.
В світлі обставин даного клопотання, досліджених матеріалів, що долучені слідчим до клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про обрання запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Щодо ризиків кримінального провадження то слідчий у поданому клопотанні зазначає про ризик переховування; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик незаконного впливу на свідків та ризик вчинення іншого криіманльного правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до частини першої статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як свідчить судова практика, яка складалась в Україні, найбільш вагомими факторами при оцінці ризику переховування є дані про особистість підозрюваного, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).
Співставляючи доводи клопотання сторони обвинувачення з долученими до клопотання матеріалами через призму заперечень сторони захисту, на предмет наявності ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про його наявність, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні низки кримінальних правопорушень, пов'язаних з отриманням неправомірної вигоди у складі злочинної групи, санкція якої відносить цей злочин до тяжких, та за нього передбачена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення у разі доведення вини, остання може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Оцінюючи вказаний ризик, через призму положень статті 178 КПК України, та заперечень, що зазначені захистом у судовому засіданні слідчим суддею, також враховується і те, що підозрювана ОСОБА_7 , має постійне місце проживання, раніше не судима, та за поясненням як захисника так і прокурора уклала угоду про визнання винуватості з узгодженою мірою покарання, яка не передбачає позбавлення волі.
Стандарт, за яким ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою, запроваджений і використовується Європейським судом, зокрема, рішення у справах:«Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), § 10; «Мамедова проти Росії»; «Олександр Макаров проти Росії», «Доронін проти України». Як вбачається з практики ЄСПЛ, навіть спроба заявника втекти після затримання через певний час перестає бути достатньою підставою для тримання під вартою.
Тобто ризик передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України хоча і продовжує існувати на даний час, однак за перебігом часу досудового розслідування та встановлених обставин щодо узгодженої міри покарання ОСОБА_7 є значно слабшим ніж під час застосування їй запобіжного заходу.
Ризик, передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України, який полягає у можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення на думку слідчого судді втратив свою актуальність, з огляду на те, що на даний час досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершене, що вказує на закінчення слідчих дій направлених на збір доказів, тому у ризик, який був наявний на час застосування запобіжного заходу втратив свою актуальність.
Крім того за викладених вище обставин, на думку слідчого судді втратив свою актуальність і ризик вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення у якому остання підозрюється.
В решті, доводи клопотання щодо існування ризику передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України мають ґрунтовні підстави, так як ризик впливу на свідків у даному випадку може існувати до безпосереднього їх допиту у судовому засіданні.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженою наявність ризику, передбаченого пунктом 1, 3 статтею 177 КПК України, зокрема.
Відповідно до частини першої та другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Разом з тим частиною четвертою статті 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 низки інкримінованих їй кримінальних правопорушень, слідчим суддею досліджена вище та за встановлених обставин така підозра є вочевидь обґрунтованою.
Вирішуючи питання щодо наявності передбачених частиною першою статті 177 КПК України ризиків, слідчий суддя визнав також доведеними обставинами те, що існує передбачений статтею 177 КПК України ризик, зокрема, того, що підозрювана, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду та ризик впливу на свідків.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.
У справі «Хайредінов проти України» ЄСПЛ вказав, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.
У справах «Лабіта проти Італії» та «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання проте, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду - суворим винятком. При цьому сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Частиною третьою статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість злочину, спосіб його вчинення та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих їй дій, дані про особу підозрюваної, а саме: її вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки, спосіб життя взагалі, зокрема те, що остання має зареєстроване місце проживання, вперше притягається до кримінальної відповідальності, з урахуванням тієї обставини, що вона має похилий вік, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що запобігти існуючим ризикам, окрім як застосуванням такого виняткового запобіжного заходу неможливо.
Тягар доведення ризиків та необхідності застосування тримання під вартою завжди залишається на обвинувачу, оскільки на боці захисту завжди діє презумпція свободи, сформульована в статті 29 Конституції та статті 5 Конвенції.
Будь-яких інших обставин, які б підтвердили доводи клопотання, або виняткових обставин, які б виправдовували подальше обмеження права ОСОБА_7 на свободу та свідчили про недостатність застосування до неї більш м'яких запобіжних заходів, слідчим у клопотанні не вказано.
Обираючи запобіжний захід, що не пов'язаний з триманням під вартою, слідчий суддя враховує і характер інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а також те, що остання офіційно працевлаштована, не має на своєму утриманні інших осіб, проживає одна, з огляду на що дійшов висновку про можливість застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді домашнього арешту протягом певного часу доби.
В силу вимог частини першої та другої статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи вагомість доказів щодо обґрунтованої підозри ОСОБА_7 , наявність постійного місця проживання, обставини, за яких було вчинено злочин, характер та наслідки його вчинення, характеризуючих дані підозрюваної, слідчий суддя вважає, що, не зважаючи на підозру у вчиненні тяжкого злочину та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення підозрюваної від виконання процесуальних обов'язків не є надто високою, у зв'язку з чим до неї може бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
З урахуванням доводів сторони захисту, вважаю за необхідне змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою, на більш м'який, застосувавши до неї запобіжний захід у виді домашнього арешту, із встановленням заборони залишати житло протягом нічного часу доби, що забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та попередить вчинення нею дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу підозрюваної, а також буде пропорційним тим ризикам, які об'єктивно існують.
Вирішуючи питання з приводу строку застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує наступне.
Ухвалою слідчого судді від 15 січня 2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024164690000050 від 01 травня 2024 року продовжений до 24 березня 2025 року
10 березня 2025 року органом досудового розслідування повідомлено стороні захисту про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження відповідно до вимог статті 290 КПК України.
Відповідно до частини першої статті 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Згідно з частиною першою статті 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Абзацом 1 частини п'ятої статті 219 КПК України передбачено, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Як встановлено слідчим суддею, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено, стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування, які налічують 13 томів, електронні носії інформації, мобільну техніку, матеріали негласних слідчих (розшукових) дій з додатками, підозрюваними у цьому кримінальному провадженні є четверо осіб, кожен з яких має захисника, що підтверджує доводи слідчого та прокурора, щодо необхідності досить значного часового проміжку для ознайомлення усіх указаних осіб з матеріалами кримінального провадження.
Вказані обставини з урахуванням продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України надають слідчому судді підстави для визначення строку дії запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_7 на два місяці, оскільки, такий строк має бути достатнім для вчинення усіх необхідних дій та прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених статтею 290 КПК України.
При цьому за змістом частини шостої статті 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Виходячи з положень шостої статті 181 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, припиняє свою дію після закінчення строку її дії.
Частина четверта статті 132 КПК України визначає, що ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями статті 203 КПК України визначено, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завершення чи закінчення досудового розслідування в інших формах, крім закриття кримінального провадження, не є підставою для припинення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу.
Указане підтверджується і тим, що відкриття матеріалів іншій стороні, порядок якого визначений статтею 290 КПК України, регламентовано параграфом 3 глави 24 КПК України, яким визначено одну з форм закінчення досудового розслідування - звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
За змістом статті 290 КПК України вбачається, що повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування здійснюється слідчим чи прокурором виключно у разі складання обвинувального акта та/або клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, що є передумовою для подальшого направлення обвинувального акту до суду для його розгляду по суті.
Частина шоста статті 199 КПК України передбачає, що у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Враховуючи наведені положення у системному взаємозв'язку між собою, вбачається і те, що строк дії запобіжного заходу за настання обставин визначених статтею 290 КПК України може бути продовжений до проведення підготовчого судового засідання.
З огляду на вказане слідчий суддя вважає можливим визначення строк дії запобіжного заходу ОСОБА_7 на два місяці.
За таких обставин, клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу підлягає до часткового задоволення.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану ОСОБА_7 обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Керуючись статтями 176-178, 181, 193, 194, 196, 376 КПК України,
Клопотання задовольнити частково.
Змінити підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, заборонивши з 20.00 години вечора по 07.00 годину ранку залишати будинок АДРЕСА_2 , за виключенням переміщення до найближчого укриття під час оголошення повітряної тривоги та виникнення інших обставин, що не залежать від її волі та пов'язані із врятуванням життя.
Покласти строком на два місяці на підозрювану ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися із Херсонської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, крім випадків участі у проведенні слідчих (розшукових) дій у даному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити підозрювану про наслідки невиконання покладених обов'язків, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_20