05 березня 2025 року
м. Харків
справа № 643/3336/22
провадження № 22-ц/818/291/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов С.Д.,
особа, що подала апеляційну скаргу - Салтівська окружна прокуратура м. Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Салтівської окружної прокуратура м. Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2023 року в складі судді Майстренко О.М.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович про визнання права власності на квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що 04 лютого 2022 року між ОСОБА_2 (продавець) та нею (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що складається з однієї житлової кімнати, житлова площа квартири становить 19,7 кв м, загальна площа - 34,4 кв м.
Від її чоловіка ОСОБА_3 отримано заяву про те, що квартира придбається ОСОБА_1 за її власні кошти в особисту приватну власність, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. від 04 лютого 2022 року, зареєстрованого в реєстрі за № 52, що призначена для зберігання у справах ОСОБА_4 .
Відповідно до пункту 3 договору ця квартира належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Попрас Ю.В., від 14 грудня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1450, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майне, 14 грудня 2018 року Попрас Ю.В. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1722095463101. Номер запису про право власності: 29459969.
Згідно з пунктом 4 договору продаж квартири вчиняється за суму 423 000,00 грн, які покупець зобов'язуються сплатити продавцю в строк до 05 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 5 договору факт повного розрахунку за відчужувану нерухомість буде підтверджений заявою продавця, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.
Згідно з пунктом 10 договору право власності на вказану квартиру у покупця виникає з моменту державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з моменту державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Складені відповідні заяви від ОСОБА_2 на ім'я нотаріуса Клопотова С.Д. щодо виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , а також відсутності матеріальних та інших претензій до покупця, Мосейчук М.А., зареєстрована в реєстрі за № 54, а також спільні заяви від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Зазначила, що у зв'язку із тим, що не працював Державний реєстр прав, приватним нотаріусом Клопотовим С.Д. 04 лютого 2022 року не надалось можливим здійснити державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 від незалежних від нього причин.
Посилалася на те, що вона є добросовісним набувачем, сторони дійшли всіх істотних умов, здійснили розрахунки, нотаріально посвідчили та уклали договір купівлі-продажу квартири від 04 лютого 2022 року з продавцем ОСОБА_2 , проте в незалежності від їх волі та інших обставин вона не отримала права власності на нерухоме майно, за яке сплачено грошові кошти в повному обсязі.
Просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , 04 лютого 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладеним; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 - задоволено,визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який укладено 04 лютого 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з заочним рішенням суду Салтівська окружна прокуратура м. Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій просив судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в обґрунтування судового рішення поклав нічим не підкріплене твердження позивачки про неможливість здійснення державної реєстрації прав на квартиру через те, що начебто не працював реєстр, як позивачці нібито повідомив приватний нотаріус Клопотов С.Д., до кого вона звернулася з метою проведення державної реєстрації. Відсутнє будь-яке підтвердження звернення позивачки до нотаріуса Клопотова С.Д. чи будь-якого державного реєстратора для здійснення реєстрації прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, відсутня будь-яка інформація чи документ щодо отримання відмови нотаріуса чи реєстратора у здійсненні такої реєстрації права власності на квартиру.
Зазначив, що юридично право власності на майно (квартиру) до позивачки мало б перейти лише після проведення у встановленому законом порядку державної реєстрації, що встановлений спеціальним законом. Реєстрація прав на нерухоме майно - не просто формальність, а необхідність, без реєстрації прав власності фізична особа не стає повноправним власником нерухомого майна.
Посилався на те, що дії позивачки свідчать про умисне ухилення від встановленого законом порядку реєстрації права власності на нерухомість та про відсутність будь-яких перешкод у неї для такої реєстрації, будь-яких порушень її прав, оспорювання її прав, їх невизнання, що б змусило ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом своїх прав, а суду відповідно надало б підстави для ухвалення такого рішення.
Вказав, що з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири (04.02.2022) по день звернення ОСОБА_1 до суду із позовною заявою (20.12.2022) минуло 10 місяців. Позивачкою не доведено, а судом не з'ясовано причини недотримання нею порядку проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, що передбачений розділом ІV Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для набуття права власності за законом протягом такого тривалого часу.
Зазначив, що ніхто з учасників процесу не оспорював прав позивачки, як і не оспорював факт укладення договору купівлі-продажу між позивачкою та відповідачем, тому наведене не потребує додаткового засвідчення та визнання судом.
Усупереч встановленій процедурі набуття права власності, в обхід чинних норм матеріального права, зокрема, положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ОСОБА_1 звертається до суду, який у даному випадку не уповноважений на прийняття рішення щодо визнання права власності у зв'язку з відсутністю на те підстав та через відсутність у матеріалах судової справи будь-яких доказів оспорювання будь-якими особами права ОСОБА_1 на вказану спірну квартиру, не визнання будь-ким її права власності та факт втрати нею документів на майно.
Під час встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді окружною прокуратурою виявлено наявність кримінального провадження № 42019221040000007, що розслідувалося Московським ВП ГУ НП в Харківській області за процесуального керівництва прокурорів Харківської місцевої прокуратури № 4, зокрема, за фактом вчинення шахрайських дій стосовно квартири АДРЕСА_1 (у подальшому об'єднано з матеріалами кримінального провадження № 12018220540000866).
У межах даного кримінального провадження під час досудового розслідування з'ясовано, що 24.10.1995 Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду видано розпорядження № 18305П2, яким передано квартиру АДРЕСА_1 , у приватну власність ОСОБА_5 . На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на житло (на зазначену квартиру) від 24.10.1995 № 5-95-63599П2.
За договором купівлі-продажу від 28.10.1995 № Н7-645, зареєстрованим у Харківському міському БТІ 15.11.1995 за реєстровим номером П-5-20671, ОСОБА_5 продав вказану квартиру ОСОБА_6 .
За договором купівлі-продажу від 07.03.1996 № 3-07-01, зареєстрованим на біржі «Право-ріелтор» 07.03.1996 за номером № 3-07-01, ОСОБА_6 продав вказану квартиру ОСОБА_7 .
Відповідно до довідки-характеристики, наданої Третьою Харківською державною нотаріальною конторою від 10.04.1998, після смерті ОСОБА_7 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказану квартиру фактично прийняла у спадщину ОСОБА_8 . Після смерті останньої відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2943 від 06.07.1998, у порядку спадкування вказана квартира перейшла у власність ОСОБА_9 . За договором купівлі-продажу від 17.12.1998, зареєстрованим у реєстрі за реєстровим номером 6232, ОСОБА_9 продав вказану квартиру ОСОБА_10 .
Так, відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 78212 щодо квартири АДРЕСА_1 , останнім власником цієї квартири була ОСОБА_10 . Згідно з актовим записом про смерть № 1020 від 08.04.2005 ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до виданої Третьою Харківською міською державною нотаріальною конторою Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 02.08.2024 за № 64/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_10 спадкова справа не відкривалася.
Вважав, що дана квартира є об'єктом відумерлої спадщини та у разі звернення Харківською міською радою із відповідною заявою стане об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Харкова. Проте, вказане право територіальної громади отримати у власність нерухоме майно як відумерлу спадщину порушено та його реалізація обмежена, зокрема, чинним рішенням суду про визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 , яка набула таке право незаконно у порушення інтересів територіальної громади.
Зазначив, що договір купівлі-продажу квартири від 04.02.2022, за визнанням укладеним якого звернулася до суду ОСОБА_1 , укладено всупереч вимогам чинного законодавства України та взагалі має бути визнано недійсним, оскільки п. 3 цього договору зазначено, що продавцю ОСОБА_2 вказана квартира належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.12.2018, укладеного між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_11 (продавець) та зареєстрованого в реєстрі за № 1450 приватним нотаріусом Попрасом Ю.В. Відповідно до п. 3 цього договору від 14.12.2018 спірна квартира належить продавцю ( ОСОБА_11 ) на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, начебто виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради 13.07.1999 за р. № 5-95-635992. Це право власності Продавця начебто зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 16.07.1999 за р. № П-5-20671.
Однак, відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 01.03.2019 у межах кримінального провадження № 42019222040000007 останній повідомив про те, що уклав вказаний договір, заздалегідь розуміючи, що не має жодного права на вказану квартиру, керуючись бажанням отримати свій паспорт, який у нього попередньо забрали та обіцяли віддати лише після вчинення такого незаконного правочину за його участю.
Тож, ОСОБА_11 не мав жодних прав на квартиру АДРЕСА_1 , та відповідно не мав повноважень на її продаж ОСОБА_2 , який також у подальшому не мав права відчужувати майно ОСОБА_1 , яке не належить останньому. Крім того, факт відсутності повноважень на укладення ОСОБА_11 , а у подальшому і ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу квартири підтверджується також тим, що у період начебто набуття права власності на квартиру ОСОБА_11 (13.07.1999) вказана квартира вже належала ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.1998, зареєстрованим у реєстрі за реєстровим номером 6232.
Вважав, що оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо зачіпає інтереси територіальної громади міста Харкова, яка має право на спірну квартиру АДРЕСА_1 , як на об'єкт відумерлої спадщини. Набуття права власності ОСОБА_1 на вказану спірну квартиру на підставі рішення суду нівелює правову природу законної процедури набуття права власності на нерухоме майно, передбаченої ЦК України, та дотримання прав власності в цілому. Зазначене в свою чергу є порушенням інтересів держави, оскільки спірне майно має бути об'єктом відумерлої спадщини, право комунальної власності на яке не набуто територіальною громадою міста Харкова, зокрема, у зв'язку з укладенням фізичними особами незаконних правочинів щодо вказаного нерухомого майна та наміром ОСОБА_1 обійти процедуру, передбачену спеціальним законодавством, для реєстрації нерухомого майна з метою незаконного набуття на нього права власності.
21 серпня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 подала заперечення щодо відкриття апеляційного провадження та на апеляційну скаргу, в яких зазначила, що вона неодноразово зверталась до приватного нотаріусу Клопотова С.Д., що також підтверджується квитанцією про оплату його послуг, яку він надав після проведення правочину, але останній повідомив, що у зв'язку із здійсненням кримінального провадження всі документи, щодо проведеного правочину, а саме купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 в нього, на даний час відсутні, оскільки вилучені правоохоронними органами, отже він не зміг провести державну реєстрацію, хоча правочин і посвідчив, а тому запропонував йти до суду за захистом своїх прав та інтересів, отже посилання прокуратури на те, що не має спору, неспроможні. Вказала, що вона була вимушена звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, а саме визнання права власності на квартиру за нею, оскільки вона є добросовісним набувачем, сторони дійшли всіх істотних умов, здійснили розрахунки, нотаріально посвідчили та уклали договір купівлі-продажу квартири від 04.02.2022 року з продавцем ОСОБА_2 , проте в незалежності від їх волі та інших обставин, вона не отримала права власності на нерухоме майно за яке було сплачено грошові кошти в повному обсязі, що підтверджується в тому числі заявою продавця ОСОБА_2 , яка посвідчена нотаріусом Клопотовим С.Д. в реєстрі за № 54. А тому належним способом захисту є визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на дану квартиру. Посилалася на те, що апеляційну скаргу підписано не уповноваженим прокурором, подання вказаної апеляційної скарги є в будь-якому випадку передчасною, оскільки прокуратура не підтвердила своїх повноважень, та подала скаргу в порушення вимог ЦПК України та просила повернути апеляційну скаргу.
01 листопада 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 подала клопотання про закриття апеляційного провадження та відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що недійсним спірний договір купівлі-продажу квартири не визнавався, обвинувальний вирок у відношенні ОСОБА_2 , який набрав законної сили по кримінальному провадженню № 42019221040000007 від 31.01.2019 або об'єднаному кримінальному провадженню 12018220540000866 та ОСОБА_11 по кримінальному провадженню № 42019221040000007 від 31.01.2019 або об'єднаному кримінальному провадженню 12018220540000866 відсутні. Досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42019221040000007 від 31.01.2019 в якому начебто допитувався ОСОБА_11 взагалі закрите у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. Також подала заперечення на клопотання про залучення до участі у справі Харківської міської ради, та клопотання про витребування та долучення доказів та виклик та допит свідка.
Клопотання про закриття апеляційного провадження мотивувала тим, що невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 ЦПК України (повернення позовної заяви). Прокурор не є особою, через яку держава або територіальна громада безпосередньо реалізує свої повноваження, визначені законом. Інтерес прокурора має виключно процесуальний характер, тобто прокурор не є особою, права якої порушено.
Зазначила, що апеляційну скаргу підписано не уповноваженим прокурором та судом поновлено строк саме Салтівській окружній прокуратурі міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, яка не залучена до участі у справі як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції в ході підготовки справи до апеляційного розгляду.
Вказала, що право подати апеляційну скаргу в цивільній справі належить заступнику керівника обласної прокуратури, а не обласній прокуратурі. Тому в разі подання апеляційної скарги в цивільній справі питання про поновлення строку має вирішуватися для належного суб'єкта, а не керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Скуратовича Р.Ф.
Посилалася на те, що якщо справу розглянуто без участі прокурора, апеляційну скаргу належить подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників обласних прокуратур, у структурі яких функціонують окружні прокуратури, що пред'явили позов або вступили у справу за позовом інших осіб.
08 листопада 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» Салтівська окружна прокуратура м. Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради подала заяву, яка за змістом є запереченнями проти задоволення клопотання про закриття апеляційного провадження, в якій зазначено, що позивачка помилково вважає, що прокурор і Харківська міська рада довідалися про порушення прав територіальної громади міста Харкова, щодо яких наразі подано апеляційну скаргу, ще 28 травня 2020 року з матеріалів кримінального провадження, проте, з цього провадження вбачається лише те, що вказана квартира є об'єктом відумерлої спадщини, що підтверджує лише наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а не сам факт порушення прав громади Харкова винесеним судом рішенням.
Вказав, що апеляційна скарга стосується не матеріалів кримінального провадження та вчинення неправомірних дій будь-яких осіб щодо вказаної спірної квартири, а саме порушень норм матеріального та процесуального права судом під час ухвалення рішення 07 серпня 2023 року про визнання права власності за позивачкою на квартиру при відсутності на те законних підстав. Про цей факт порушення прав територіальної громади нікому не могло бути відомо раніше дати ухвалення рішення, а саме 07 серпня 2023 року, адже саме таким рішенням судом порушено права громади.
Посилався на те, що вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення від 07 серпня 2023 року опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02 січня 2024 року. Повний текст в Єдиному реєстрі відсутній по теперішній час. У матеріалах судової справи міститься повний текст вказаного судового рішення, проте, без зазначення дати його складання.
Салтівській окружній прокуратурі міста Харкова 30 травня 2024 року за результатами моніторингу актуальної інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо про наявність такого рішення, законність якого викликала сумніви, у зв'язку з чим розпочато процедуру встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді. Після завершення такої процедури окружною прокуратурою прийнято рішення про необхідність захисту прав територіальної громади та наявність підстав для оскарження рішення суду, у зв'язку з чим подано апеляційну скаргу не пізніше 1 року після ухвалення рішення, як це передбачено ч. 2 ст. 358 ЦПК України, тобто у межах присічного строку. Також прокуратурою в апеляційній скарзі заявлено вимогу про поновлення їй строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке повністю задоволено ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року.
Вказав, що прокуратурою ґрунтовно викладено підстави для представництва ним інтересів держави в суді. Зокрема, рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2023 року про визнання укладеним договору купівлі-продажу квартири від 04 лютого 2022 року та про визнання права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 унеможливлює визнання вказаної квартири об'єктом відумерлої спадщини та беззаперечно порушує інтереси територіальної громади в особі Харківської міської ради.
Зазначив, що щодо участі прокурора у справах, порушених в порядку перегляду незаконних судових рішень, виявлених шляхом моніторингу реєстру, в наказі ОГП № 389 міститься спеціальна норма - п. 8.3 цього наказу: «Апеляційні скарги на судові рішення у справах за позовами інших осіб, виявлені в порядку моніторингу, подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників прокуратур, якими виявлено таке судове рішення, та керівникам прокуратур вищого рівня, їх першим заступникам та заступникам з урахуванням визначених процесуальним законодавством присічних строків».
Судова колегія вважає, що підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.
Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень.
З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц вказано, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 362 ЦПК України після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою прокурор навів належне обґрунтування для звернення до суду в інтересах держави саме в особі Харківської міської ради і що саме цей орган є компетентним у спірних правовідносинах та не виконує покладених на нього законом функцій. Зокрема, вказано, що оскаржуване рішення суду унеможливлює визнання спірної квартири об'єктом відумерлої спадщини та беззаперечно порушує інтереси територіальної громади в особі Харківської міської ради.
У відповідності до вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» 07 серпня 2024 року Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова письмово повідомлено Харківську міську раду про намір звернутися до суду з апеляційною скаргою з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурор навів належне обґрунтування для звернення до суду саме в інтересах держави в особі Харківської міської ради, а тому за вказаних підстав апеляційне провадження не підлягає закриттю.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими твердження ОСОБА_1 про те, що якщо справу розглянуто без участі прокурора, апеляційну скаргу подається виключно керівником, першим заступником, заступником керівників обласних прокуратур, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Крім того, відповідно до пункту 8.3 Наказу Офісу генерального прокурора № 389 від 21 серпня 2020 року про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді, апеляційні скарги на судові рішення у справах за позовами інших осіб, виявлені в порядку моніторингу, подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників прокуратур, якими виявлено таке судове рішення, та керівникам прокуратур вищого рівня, їх першим заступникам та заступникам з урахуванням визначених процесуальним законодавством присічних строків.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу підписано керівником Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, який мав на це повноваження.
04 березня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подала пояснення, в яких зазначила, що приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов С.Д. при посвідченні договору купівлі - продажу спірної квартири був зобов'язаний зареєструвати таке право власності на квартиру за позивачем, чого не зробив. А тому вона мала права звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів, що вона і зробила. Зазначила, що в матеріалах справи відсутній супровідний лист нотаріуса про передання оригіналів вказаних документів правоохоронним органам, але вказаний документ в тому числі, в повній мірі, підтверджує законність її звернення до суду, так як її права щодо реєстрації права власності на вказану квартиру нотаріусом ОСОБА_4 були порушені. При цьому Салтівська окружна прокуратура міста Харкова в черговий раз зазначає про обов'язок здійснити державну реєстрацію позивачем, який раз доводить до відома апелянта на є державним реєстратором та не має повноважень здійснити державну реєстрацію, а зробить це тоді коли вважатиме за необхідне. Вказала, що прокуратура посилається на те, що кримінальні провадження не мають ніякого значення до вказаної справи, при цьому він сам відкриває вказані матеріали, приховує прийняті рішення по вказаних кримінальним провадженням щодо його закриття, зняття арештів та посилається на доказ допиту попереднього власника ОСОБА_11 як на підставу звернення до суду, тоді як вона ставить під сумнів такий допит, оскільки він є неналежним в розумінні як ЦПК України так і КПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради необхідно задовольнити, заочне рішення суду - скасувати.
Заочне рішення суду мотивовано тим, що позивачка повністю виконала умови договору купівлі-продажу, а тому спірна квартира була набута в установленому законом порядку та є її власністю.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 лютого 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 . Зазначена квартира складається з однієї житлової кімнати, житлова площа квартири становить 19,7 кв м, загальна площа квартири становить 34,4 кв м.
Відповідно до пункту 2 договору від чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , отримано заяву про те, що квартира придбається ОСОБА_1 за її власні кошти в особисту приватну власність, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. від 04 лютого 2022 року, зареєстрованого в реєстрі за № 52, що призначена для зберігання у справах ОСОБА_4 .
Відповідно до пункту 3 договору ця квартира належить «продавцю» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Попрас Ю.В., від 14 грудня 2018 року, зареєстроване в реєстрі за № 1450, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майне, 14 грудня 2018 року Попрас Ю.В. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1722095463101. Номер запису про право власності: 29459969.
Згідно з пунктами 4,5 договору продаж квартири вчиняється за суму 423 000,00 грн, які покупець зобов'язуються сплатити продавцю в строк до 05 лютого 2022 року. Факт повного розрахунку за відчужувану нерухомість буде потверджений заявою продавця, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.
Пунктом 10 договору передбачено, що право власності на вказану квартиру у покупця виникає відповідно до ст. ст. 182, 334 ЦК України та п.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з моменту державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з моменту державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Вказаний договір купівлі продажу квартири був нотаріально посвідчений та скріплений підписами продавця ОСОБА_2 та покупця ОСОБА_1 , а також посвідчений приватним нотаріусом Клопотовим С.Д. 04 лютого 2022 року зареєстрованим в реєстрі, за № 53 (а.с.8-11).
04 лютого 2022 року ОСОБА_2 написав заяву, в якій повідомив, що зобов'язання покупця за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 виконані ОСОБА_1 повністю, будь-яких матеріальних та інших претензій до покупця ОСОБА_1 , не має. Дана заява посвідчена приватним нотаріусом Клопотовим С.Д. 04 лютого 2022 року зареєстрованим в реєстрі, за № 54 (а.с.15).
04 лютого 2022 року ОСОБА_3 написав заяву, в якій повідомив, що грошові кошти які витрачаються його дружиною ОСОБА_1 на придбання квартири АДРЕСА_1 , є її особистими коштами, таким чином майно буде вважатися особистою приватною власністю покупця ОСОБА_1 , шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрований 29 травня 2015 року, актовий запис № 683, відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Дана заява посвідчена приватним нотаріусом Клопотовим С.Д. 04 лютого 2022 року зареєстрованим в реєстрі, за № 52 (а.с.20).
Разом з апеляційною скаргою надано наступні документи:
копію розпорядження № 18305П2, яке видане 24 жовтня 1995 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду та за яким квартиру АДРЕСА_1 , передано у приватну власність ОСОБА_5 (а.с.93);
копію свідоцтва про право власності на житло, видане 24 жовтня 1995 року реєстраційний номер 5-95-63599П2 Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (а.с.105);
копію договору купівлі-продажу від 28 жовтня 1995 року № Н7-645, зареєстрованого у Харківському міському БТІ 15 листопада 1995 року за реєстровим номером П-5-20671, за яким ОСОБА_5 продав спірну квартиру ОСОБА_6 (а.с.85);
копію договору купівлі-продажу від № 3-07-01 від 07 березня 1996 року, зареєстрованого на біржі «Право-ріелтор» 07 березня 1996 року за номером № 3-07-01, за яким ОСОБА_6 продав спірну квартиру ОСОБА_7 (а.с.83-84);
копію свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2943 від 06 липня 1998 року, у порядку спадкування спірна квартира перейшла у власність ОСОБА_9 (а.с.107);
копію договору купівлі-продажу від 17 грудня 1998 року, зареєстроване у реєстрі за реєстровим номером 6232, за яким ОСОБА_9 продав спірну квартиру ОСОБА_10 (а.с.86-87);
копію актового запису про смерть № 1020 від 08 квітня 2005 року ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.133);
копію витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 02 серпня 2024 року за № 77863264, з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_10 спадкова справа не заводилася (а.с.138);
копію витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 02 серпня 2024 року № 77863333, з якої вбачається чинний заповіт, складений ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.136-137);
копію свідоцтва про право власності на житло від 13 липня 1999 року реєстраційний номер НОМЕР_1 , видане Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та кломунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, відповідно до якого ОСОБА_11 дійсно має на праві приватної власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 13 липня 1999 року № 18305 (а.с.135);
копію договору купівлі-продажу від 14 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Попрас Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1450, за яким ОСОБА_11 продав спірну квартиру ОСОБА_2 (а.с.90-92);
копію протоколу допиту свідка ОСОБА_11 (а.с.100-104).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Частиною 1статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою Салтівська окружна прокуратура м. Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, посилалася на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо зачіпає інтереси територіальної громади міста Харкова, яка має право на спірну квартиру АДРЕСА_1 , як на об'єкт відумерлої спадщини. Набуття права власності ОСОБА_1 на вказану спірну квартиру на підставі рішення суду нівелює правову природу законної процедури набуття права власності на нерухоме майно, передбаченої ЦК України, та дотримання прав власності в цілому. Зазначене в свою чергу є порушенням інтересів держави, оскільки спірне майно має бути об'єктом відумерлої спадщини, право комунальної власності на яке не набуто територіальною громадою міста Харкова, зокрема, у зв'язку з укладенням фізичними особами незаконних правочинів щодо вказаного нерухомого майна та наміром ОСОБА_1 обійти процедуру, передбачену спеціальним законодавством, для реєстрації нерухомого майна з метою незаконного набуття на нього права власності.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається з моменту реєстрації цього права.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За змістом статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) вказано, що: «спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою. При цьому слід зауважити, що якщо спадкоємці повинні заявити про прийняття спадщини у строк шість місяців із часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України), то територіальна громада зобов'язана подати заяву про визнання спадщини відумерлою лише після спливу одного року із часу відкриття спадщини (частина друга статті 1277 ЦК України).
[…] орган місцевого самоврядування не є спадкоємцем у справі та не залучається до спадкування. Однак у зв'язку з відсутністю інших спадкоємців у нього виникає цивільний інтерес на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність територіальної громади. Зазначене надає підстави місцевій раді звертатись до суду як із заявами про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження та у подальшому оформити своє право власності на таке майно, так і з належним позовами в порядку позовного провадження на захист свого інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи квартиру АДРЕСА_1 на підставі розпорядження № 18305П2 від 24 жовтня 1995 року виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду та свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 П2 від 24 жовтня 1995 року, передано у приватну власність ОСОБА_5 .
За договором купівлі-продажу від 28 жовтня 1995 року № Н7-645, зареєстрованим у Харківському міському БТІ 15.11.1995 за реєстровим номером П-5-20671, ОСОБА_5 продав вказану квартиру ОСОБА_6 .
За договором купівлі-продажу від 07 березня 1996 року № 3-07-01, зареєстрованим на біржі «Право-ріелтор» 07 березня 1996 року за номером № 3-07-01, ОСОБА_6 продав вказану квартиру ОСОБА_7 .
Після смерті ОСОБА_7 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_5 , вказану квартиру фактично прийняла у спадщину ОСОБА_8 . Після смерті останньої відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2943 від 06 липня 1998 року, у порядку спадкування вказана квартира перейшла у власність ОСОБА_9 . За договором купівлі-продажу від 17 грудня 1998 року, зареєстрованим у реєстрі за реєстровим номером 6232, ОСОБА_9 продав вказану квартиру ОСОБА_10 .
Як вбачається з матеріалів справи останнім власником спірної квартири була ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_10 спадкова справа не відкривалася.
З огляду на відсутність у ОСОБА_10 спадкоємців за заповітом і за законом, вказана квартира після спливу одного року з часу відкриття спадщини мала бути визнана відумерлою спадщиною.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що подальші дії зі спірним нерухомим майном, а саме: набуття права власності на квартиру спочатку ОСОБА_11 , потім ОСОБА_2 , а потім ОСОБА_1 , за умови відсутності належних документів, які б підтверджували законність набуття права власності на квартиру ОСОБА_11 , не можуть мати юридичних наслідків у формі набуття права власності.
З матеріалів справи встановлено, що станом на 13 липня 1999 року, яке вказується як дата набуття ОСОБА_11 права власності в порядку приватизації на спірну квартиру, вона вже перебувала у власності інших осіб.
Враховуючи відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_10 та те, що свідоцтво про право власності на житло від 13 липня 1999 року реєстраційний номер НОМЕР_1 , видане Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, яке видане згідно з розпорядженням від 13 липня 1999 року № 18305, на підставі якого ОСОБА_11 зареєстрував за собою право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не видавалось, колегія суддів дійшла висновку щодо виникнення у територіальної громади в особі Харківської міської ради цивільного інтересу на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність територіальної громади.
Із наведеного слідує, що заочним рішенням суду першої інстанції було вирішено питання про права та обов'язки територіальної громади в особі Харківської міської ради, яка не була залучена до участі у розгляді справи.
ОСОБА_1 звертала увагу на те, що обвинувальні вироки у відношенні ОСОБА_2 , який набрав законної сили по кримінальному провадженню № 42019221040000007 від 31.01.2019 або об'єднаному кримінальному провадженню 12018220540000866 та ОСОБА_11 по кримінальному провадженню № 42019221040000007 від 31.01.2019 або об'єднаному кримінальному провадженню 12018220540000866 відсутні. Досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42019221040000007 від 31.01.2019, в якому начебто допитувався ОСОБА_11 , взагалі закрите у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, а договір купівлі-продажу квартири у приватного нотаріуса ОСОБА_4 вилучено правоохоронними органами.
Колегія суддів вважає, що дані твердження не спростовують висновків суду про те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та обов'язки Харківської міської ради, оскільки матеріали справи підтверджують, що право власності на спірну квартиру первісно належало ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 24 жовтня 1995 року реєстраційний номер 5-95-63599П2 Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду. В подальшому спірна квартира послідовно переходила від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , від ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , від ОСОБА_7 до ОСОБА_9 , від ОСОБА_9 до ОСОБА_10 , що унеможливлює виникнення права власності на спірну квартиру у ОСОБА_11 в порядку приватизації 13 липня 1999 року. Зворотного позивачка не довела.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а заочне рішення суду підлягає скасуванню із відмовою у задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено, тому судовий збір за її подачу в розмірі 2977,20 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Салтівської окружної прокуратура м. Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради - задовольнити.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович про визнання права власності на квартиру - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2977,20 грн за подачу апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова