Іменем України
14 березня 2025 року
м. Харків
справа № 644/10138/23
провадження № 22-ц/818/923/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Мальованого Ю.М., Маміної О.В.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2024 року, постановлене суддею Агаповим Р.О.,
У грудні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 30 876,55грн. заборгованості, у тому числі: - 9 947,47грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; - 20 929,08грн. - суми прострочених платежів по процентах.
В обґрунтування позову посилається на те, що 22.06.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем укладено договір №468517-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронним повідомленням, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 грн. Разом з тим, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, не повернув грошові кошти, у зв'язку з чим у останнього наявна заборгованість у розмірі 30 876,55грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 30 876,55грн. заборгованості, у тому числі: 9 947,47грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 20 929,08грн. - суми прострочених платежів по процентах. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 2 147,00грн. - на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що будь-які належні та достовірні докази, які свідчать про те, що вказаний договір підписаний відповідачем і відповідач погодився з його умовами, в тому числі сумою кредиту, строком повернення, розміром процентів, в матеріалах справи відсутні. Фактично Позивачем надано набраний на комп'ютері текст договору, складений ним особисто, без участі та погодження з Відповідачем та не підписаний Відповідачем. Таким чином, наданий Позивачем договір не може бути належним та достовірним доказом укладення кредитного договору. В матеріалах справи наявний документ, виданий позивачем, під назвою «Візуальна форма послідовності дій клієнта» в якому відображено послідовність дій відповідача та позивача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача стосовно укладення кредитного договору. Зазначає, що надана позивачем «Візуальна форма послідовності дій клієнта» складена та підписана ним одноособово, тому в розумінні положень чинного законодавства України не може бути належним та достовірним доказом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) щодо укладення договору про надання кредиту № 468517-КС-001 на умовах, визначених офертою. В матеріалах справи відсутні роздруківки з особистого кабінету Відповідача на сайті Позивача. За викладених обставин не вбачається доведеним факт прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) щодо укладення договору про надання кредиту № 468517- КС-001 на умовах, визначених офертою. у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів за договором № 468517-КС-001. При цьому, суд першої інстанції не надав оцінки тому факту що договір (наявна в справі не підписана роздруківка) не містить реквізитів платіжної банківської картки відповідача, на яку, у відповідності до умов кредитних договорів мали бути перераховані кредитні кошти. Вказує, що відсутність в документах, які були складені під час укладення відповідачем з кредиторами договорів про надання фінансового кредиту реквізитів платіжної банківської картки відповідача ОСОБА_1 унеможливлює виконання взятих кредитором на себе зобов'язань за договором щодо перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів. Таким чином, Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі, а судом винесено рішення та стягнуто з відповідача заборгованість за відсутності належних та допустимих доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним відмовити у її задоволенні з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав в зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом першої інстанації встановлено, що 22.06.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №468517-КС-00 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес позика» 22.06.2023 було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №468517-КС-00 про надання кредиту, і остання прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення вищевказаного договору, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4481 котрий відповідачем було введено/відправлено.
Таким чином, 22.06.2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № №468517-КС-00 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до договору Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.
Пунктом 1 договору про надання кредиту передбачено, що строк кредиту 24 тижні, процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка в день - 1,15288411, фіксована; комісія за надання кредиту 1 500,00грн, загальний розмір наданого кредиту 10 000 грн, термін дії договору до 07.12.2023.
На виконання умов договору, 22.06.2023 позивачем було перераховано 10 000 грн. на банківську карту відповідача, що підтверджується випискою по картці за 22.06.2023 на ім'я ОСОБА_1 .
Разом з тим, в порушення умов договору, у визначені договором строки відповідачем сума кредиту повернута не була, у зв'язку з чим, у останнього, відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 13.12.2023 наявна заборгованість у сумі 30 876,55грн.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Згідно з матеріалами справи 22.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №468517-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4481 (а.с.15-23).
Відповідно до даного кредитного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 10 000 грн, зі сплатою процентів. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на банківську карту позичальника НОМЕР_2 .
Строк кредиту: 24 тижні. Процента ставка: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка: в день 1.15288411, фіксована. Комісія за надання Кредиту: 1500 грн. Строк дії Договору до 07.12.2023 року.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів.
Пунктом 3.1 передбачено, що кредитодавець зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня укладання Договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1 Договору шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок позичальника.
В обґрунтування надання кредитних коштів в розмірі 10 000 грн за кредитним договором №468517-КС-001 від 22.06.2023 року представник позивача послався на інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» про перерахування коштів на банківську карту позичальника НОМЕР_2 , вказавши, що ТОВ «Платежі онлайн» надає послуги ТОВ «Бізнес Позика» на підставі Договору №ПГ-5 від 04.11.2020 року.
Згідно відповіді АТ «Універсал Банк» від 28.08.2024 року підтверджено, що банком було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну картку НОМЕР_3 .
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» та пройшла реєстрацію на веб-сторінці товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створив особистий кабінет та надав всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, дату та рік народження, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації та), чим фактично надав згоду на обробку персональних даних.
Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрав суму кредиту, строк кредитування, самостійно вніс номер банківської/платіжної карти monobank та підтвердив, що ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику.
Після прийняття позичальником умов кредитного договору 22.02.2023 року ТОВ «Бізнес Позика» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір, який підписано останньою відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався на особистий телефонний номер ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписано позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 червня 2021 у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20.
Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти та не сплатила нараховані проценти, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 30876,55 грн.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Бізнес Позика» слід стягнути вказану заборгованість.
Суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості за кредитним договором. Цей розмір відповідачем не спростований.
Посилання ОСОБА_1 на недоведеність укладення сторонами кредитного договору та одержання нею кредитних коштів суперечать фактичним обставинам справи.
В свою чергу, маючи можливість звернутися до банку з відповідним запитом, та будучи ознайомленою із доводами позивача, ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що нею не отримувалася картка з зазначеним номером 4441111151580838, або ж на підтвердження того, що на її рахунки не надходили кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за перегляд цієї справи судом апеляційної інстанції залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді Ю.М. Мальований
О.В. Маміна