Постанова
Іменем України
14 березня 2025 року
м. Харків
справа № 632/1488/23
провадження № 22ц/818/745/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів Тичкової О.Ю., Маміної О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 червня 2024 року, ухвалене суддею Библівим С.В., -
У вересні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 58 931,70 грн. та судовий збір у сумі 2 684,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21.08.2010 року ОСОБА_1 уклав з АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № б/н, останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Ліміт кредиту в подальшому збільшився до 50 000,00 грн. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають договір. Позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав ОСОБА_1 кредит. Пунктом 2.1.1.12.7.2 Умов надання банківських послуг, передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань пізніше 25-го числа минулого місяця, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, а відповідно по п.п. 2.1.1.12.7.3 , 2.1.1.12.7.4 сплачуються проценти та штраф, а ОСОБА_1 порушив умови договору, не виконав їх і станом на 17 липня 2023 року, у нього існує заборгованість в розмірі 58 931,70 грн., з яких: 49 026,50 грн. заборгованість за кредитом, 9 905,20 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 червня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.08.2010 року, станом на 17.07.2023 року у сумі 58 931,70 грн. (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. 70 коп. та судові витрати у сумі - 2 684 грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав оцінки тому, що документи, які надані позивачем до позовної заяви не містять підтверджень, що саме ОСОБА_1 був ознайомлений і погодився з умовами кредитного договору запропонованого банком. Підписуючи анкету-заяву про приєданння до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Вказує ,що позивачем не надано жодних доказів погодження умов кредитування з ОСОБА_1 . Анкета-заява містить лише анкетні дані ОСОБА_1 , його контактну інформацію, але не містить дані про умови кредитування.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якму зазначив, що відповідачем було підписано, крім анкети-заяви, заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Ваказує, що згідно виписки по рахунку відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобовязання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобовязання за договором.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позов повністю обґрунтований, законний та підлягає задоволенню.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком суду, виходячи з наступного.
За правилом ч.1 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.59), 21.08.2010 року уклав з АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № б/н., отримавши кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Ліміт кредиту в подальшому збільшився до 50 000,00 грн.
ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписав заяву разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають договір.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав ОСОБА_1 кредит. Пунктом 2.1.1.12.7.2 Умов надання банківських послуг, передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань пізніше 25-го числа минулого місяця, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, а відповідно по п.п. 2.1.1.12.7.3 , 2.1.1.12.7.4 сплачуються проценти та штраф. ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого станом на 17 липня 2023 року існує заборгованість в розмірі 58 931,70 грн., з яких: 49 026,50 грн. заборгованість за кредитом, 9 905,20 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ Приватбанк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, АТ КБ Приватбанк посилалися на те, 21.08.2010 року між АТ КБ Приватбанк та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, згідно умов якого АТ КБ Приватбанк відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку (номер та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримання картки (а.с.24)). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 47500 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с.23).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ним та банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві (а.с.25).
Відповідно до довідки про умови кредитування і використання кредитки Універсальна, яка підписана відповідачем, зазначено розмір базової відсоткової ставки у розмірі 4,5 % на місяць (а.с.28).
Відповідно до довідки про умови кредитування і використання кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду, яка підписана ОСОБА_1 , 21.08.2010 року, зазначено розмір базової відсоткової ставки у розмірі 3,0 % на місяць (а.с.28).
З наданого банком розрахунку заборгованості, виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач станом на 17.07.2023 року має заборгованість за кредитним договором у 58931,70 грн., яка складається із: 49026,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9905,20 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 21.08.2010 року у розмірі 58931,70, яка складається із: 49026,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9905,20 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.
Відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ПАТ КБ Приватбанк, не довів відсутність заборгованості.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ КБ Приватбанк є обґрунтованими в частині стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 21.08.2010 року у розмірі 49026,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по відсоткам слід зазначити наступне.
Матеріали справи містять довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем 21.08.2010 року та яка містить наступні умови договірних відносин між банком та відповідачем (істотні умови договору): тип кредитної лінії - поновлювана, пільговий період (нарахування процентів передбачено за ставкою 0,01% річних) становить 30 днів за кожною витратою, базова процентна ставка - 3,0% на місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів/рік), розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, яка розраховується як пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка по договору)/30 - нараховується за кожен день прострочки кредиту, та пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць - нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочення по кредиту чи відсоткам 5 та більше днів при виникненні прострочки на суму більшу від 50 грн.; штраф при порушенні строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш як на 30 днів у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом; процентна ставка (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 4,5 % (на місяць).
Отже, Банк мав право нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами за ставкою, яка визначена у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
Як вбачається з матеріалів справи строк дії картки - 01/24, з 01.01.2023 року банк не нараховував відсотки за користування кредитом.
Період прострочки з 01.08.2022 року по 31.12.2022 року складає 153 дні.
Отже, враховуючи викладене заборгованість за відсотками за користування кредитом складає 7501,05 грн. (49026,50 (тіло кредиту) х 0,1% (ставка на день) /100 х 153)
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми стягнення.
Враховуючи, що апеляційним судом апеляційну скаргу задоволено частково із визначенням іншої загальної суми до стягнення, тому відповідно до вимог ч. 13 статті 141 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення і щодо визначеного судом судового збору до стягнення з відповідача на користь позивача за подання позовної заяви до суду.
Так, за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2684 грн. (а.с. 101), вимоги позивача задоволені на 95,9%. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2573,95 грн.
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в сумі 4026 грн., отже з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 165,06 грн. (4,1%).
На підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України, шляхом взаємозаліку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2408,89 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 червня 2024 року - змінити в частині суми стягнення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.08.2010 року у сумі 56 527,55 грн.
Перерозподілити судові витрати.
Стгянути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2408,89 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
О.В. Маміна