Справа № 354/1382/23
Провадження № 22-ц/4808/264/25
Головуючий у 1 інстанції Остап'юк М. В.
Суддя-доповідач Максюта
11 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,
секретаря Петріва Д.Б.,
з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_1 адвоката Тоцької А.О., представника позивача ОСОБА_2 адвоката Бойчука В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, поділ спільного майна, визнання права власності,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Тоцька Алла Олександрівна, на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області про забезпечення доказів, постановлену суддею Остап'юк М.В. 02 грудня 2024 року в м. Яремче Івано-Франківської області, повний текст якої складено 07 грудня 2024 року,
Короткий зміст заяви
У вересні 2023 року ОСОБА_2 подано позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, поділ спільного майна, визнання права власності.
02.12.2024 року на адресу суду від представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Бойчука В.П. надійшла заява про забезпечення доказів.
В обґрунтування заяви зазначив, що під час розгляду справи з'ясувалося, що частина нерухомого майна, яка є предметом спору в даній справі, відчужена відповідачкою ОСОБА_3 третім особам.
Зокрема, як вбачається з інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на майно,
- житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 відчужений 30.05.2022 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу;
- земельна ділянка з кадастровим номером 2611091501:12:006:0076, площею 0,0918 га, розташована на участку АДРЕСА_1 відчужена 30.05.2022 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу;
- житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 відчужений 30.05.2022 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу.
З Інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно також вбачається, що майно, яке є предметом спору у цій справі, 05 лютого 2021 року обтяжене іпотекою за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бабенко В.В., права іпотекодержателя за вказаним договором іпотеки набула ОСОБА_6 як позикодавець за договором позики, укладеним із позичальником ОСОБА_3 на суму 4 000 000,00 гривень. Строк виконання зобов'язання за договором позики - 05.02.2024 року.
Крім того, відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:12:006:0075, площею 0,0919 га, що розташована на уч. Мала Голиця у АДРЕСА_1 , яка була подарована ОСОБА_2 його матері ОСОБА_3 згідно договору дарування від 22.10.2020 року, як у Реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і в Державному земельному кадастрі відсутні.
Оскільки на час звернення до суду у зв'язку з оголошеним воєнним станом в Україні Реєстри речових прав на нерухоме майно були недоступні, позивачка не мала можливості отримати таку інформацію. В той час як відповідачі наявні у них докази щодо зміни власників майна, що є предметом спору, суду не надали.
Таким чином, оскільки власниками частини нерухомого майна, що є предметом спору у цій справі, є особи, що не являються учасниками справи, мають бути притягнуті до участі в справі, оскільки рішення суду прямо стосуватиметься їх прав та обов'язків.
Для притягнення вказаних осіб до участі у справі необхідним є з'ясування відомостей щодо адреси їх реєстрації, індивідуальних податкових номерів, а також є необхідним витребування належним чином засвідчених копій договорів купівлі-продажу та іпотеки щодо спірного нерухомого майна.
Зазначив, що отримати самостійно ці документи неможливо, а такі підтвердять обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
За наведених підстав просив забезпечити докази шляхом витребування від приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюка Тараса Васильовича належним чином засвідчені копії договорів та документів, а саме: договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 ; договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровим номером 2611091501:12:006:0076В; договору купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 166,7 кв.м., житловою площею 54,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бабенко Вікторії Вікторівни копію договору Іпотеки, укладеного між ОСОБА_6 (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець), посвідченого нотаріусом 05.02.2021 року, реєстр №288 (а.с.192-194, том 3).
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2024 року заяву представника позивачки адвоката Бойчука В.П. про забезпечення доказів шляхом витребування задоволено (а.с.191, том 3).
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Тоцька А.О., подано апеляційну скаргу на ухвалу суду з мотивів невідповідності висновків, викладених у судовому рішенні обставинам справи, чим було допущено порушення норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Вказує, що суд задовольнив зазначене клопотання, не встановивши наявність підстав для такого задоволення.
Так, статтею 116 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому.
Тобто, ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Наголошує, що відносно доказів, які зберігаються у приватних нотаріусів та які позивач просить забезпечити, відсутні будь-які ризики щодо їх знищення чи втрати, а отже потреби саме в їх забезпеченні не існує, а позивач такі підстави жодним чином не навела.
Окрім зазначеного, докази, які позивач просить забезпечити, остання могла отримати самостійно.
Функціонування Державного реєстру прав, а також отримання/надання інформації з Реєстру, здійснюється на підставі положень Закону, Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141.
Так, у відповідності до вищевказаних нормативно-правових актів на сьогодні передбачено можливість отримання, зокрема, адвокатами, шляхом безпосереднього доступу до Реєстру інформації про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, про об'єкти та суб'єктів таких прав (обтяжень), тобто про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяження як за параметрами об'єкта, так і за параметрами суб'єкта.
При цьому, отримувати можна як відомості, що є актуальними на момент формування документа, так і відомості про реєстраційні дії, проведені з відповідними записами у хронологічному порядку, зокрема, операції «реєстрація», «припинення», «погашення», «скасування».
Також є можливість отримання документів реєстраційної справи, тобто, електронні копії документів, виготовлені та долучені до заяв/записів в процесі вчинення реєстраційної дії з певним об'єктом нерухомого майна (розділом), а також документи, що були сформовані в процесі проведення таких дій (друковані форми заяв, витяги тощо) .
Оскільки предметом спору даної справи не є і не може бути питання визнання витребуваних договорів недійсними чи неукладеними з підстав підробки підпису сторін договору, то забезпечення доказів шляхом витребування оригіналів документів у приватних нотаріусів є необґрунтованим способом забезпечення доказів, який не співвідноситься з предметом спору, а витребування належним чином засвідчених копій не є суттю забезпечення доказів у розуміння ст. 116 ЦПК України.
Окремо варто зазначити, що про наявність іпотек та заборон на об'єктах нерухомого майна, які є предметом спору, позивач була обізнана починаючи з березня 2021 року, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав, які долучені безпосередньо самою позивачкою до позовної заяви.
При цьому, протягом трьох років позивач не здійснювала жодних дій, в тому числі в рамках даного судового спору, з метою отримання копій та/або оригіналів Договорів іпотеки, про забезпечення яких, як доказів, вирішила попросити суд, не обґрунтувавши, що загрожує таким доказам, ким та за яких обставин вони можуть бути знищені чи втрачені, а, відповідно, не обґрунтувала наявності підстав для їх забезпечення.
Акцентують увагу і на тому факті, що справа, в рамках якої позивач просить забезпечити докази, слухається з вересня 2023 року, і лише зараз заявляється відповідне клопотання.
І що саме основне, витребувано оскаржуваною ухвалою належним чином засвідчені копії, а не оригінали Договорів, що прямо нівелює суть забезпечення доказів, яка полягає не в отриманні документів, даних або відомостей, які сторона не може отримати самостійно, а в забезпеченні доказів з метою їх збереження від можливого знищення або втрати.
Таким чином, ухвала про забезпечення доказів прийнята з порушенням вимог ст. 116 ЦПК України без належного дослідження та встановлення наявності ризиків знищення або втрати документів.
По суті позивач пропустила строки для надання доказів та/або подання клопотання про їх витребування, тому через підміну понять ввела суд в оману, подавши клопотання про забезпечення доказів, яке по строкам подачі не обмежене, але по факту відбулось саме витребування, а не забезпечення доказів, що, в свою чергу, порушує права сторони відповідача на справедливий суд та рівність прав сторін.
За наведених підстав просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні клопотання позивача про забезпечення доказів відмовити у повному обсязі (а.с.3-5, том 4).
Позиція інших учасників справи
Позивачкою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бойчук В.П., подано відзив на апеляційну скаргу. Вважають ухвалу суду законною та обґрунтованою та просять залишити апеляційну скаргу без задоволення (а.с.27-29, том 4).
Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що, відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
У судове засідання сторони не з'явилася відповідачка ОСОБА_3 , про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за її відсутності.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Вислухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_2 адвоката Тоцької А.О., представника позивача ОСОБА_2 адвоката Бойчука В.П., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Застосовані норми права
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України основою цивільного процесу є принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених Цивільним процесуальним кодексом.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Вказаною статтею врегульовано порядок подання та вирішення клопотань про витребування доказів.
Інститут забезпечення доказів врегульований приписами статей 116-119 ЦПК України.
Так, відповідно до частин першої, другої, третьої статті 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та(або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Відповідно до статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Статтею 118 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Із аналізу даних норм слідує, що процесуальний механізм забезпечення доказів, в тому числі шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто це не тільки спосіб здобути докази (що можливо в порядку статті 84 ЦПК України), які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі N 367/6751/18-ц (провадження N 61-23322св19) викладено наступну правову позицію: «Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом».
Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові 11.03.2020 року у справі N 9901/608/19, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі N 9901/845/18.
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Ухвалюючи рішення про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не має змоги одержати зазначені докази (інформацію) шляхом звернення до нотаріуса, оскільки згідно ч. ч. 1, 7 ст. 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо. Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.
Необхідність забезпечення належних доказів, які заявник не має можливості отримати самостійно, є підставою для задоволення заяви з метою визначення належного кола відповідачів, як того вимагає законодавство. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача адвокат Бойчук В.П., обґрунтовуючи заяву про забезпечення доказів шляхом витребування договорів купівлі-продажу та договору Іпотеки, посилався на наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Аналізуючи зміст поданого заявником клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що таке містить обґрунтування підстав забезпечення доказів, передбачених ч 1 ст. 116 ЦПК України, наявність підстав припускати, що договори купівлі-продажу житлового будинку, земельної ділянки та договору Іпотеки та документи, на підставі яких посвідчувалися ці договори, можуть бути втрачені або збирання або подання цих доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, адже матеріали нотаріального діловодства мають визначені строки зберігання.
Отже, метою вказаної заяви є забезпечення доказів у цій справі в порядку статті 116 ЦПК України у спосіб витребування відповідних доказів з метою повноти та об'єктивності розгляду справи.
Відтак, заява представника заявника ОСОБА_2 адвоката Бойчука В.П. про забезпечення доказів шляхом витребування у приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюка Тараса Васильовича належним чином засвідчені копії договорів та документів, а саме: договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 ; договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровим номером 2611091501:12:006:0076В; договору купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 166,7 кв.м., житловою площею 54,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бабенко Вікторії Вікторівни копію договору Іпотеки, укладеного між ОСОБА_6 (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець), посвідченого нотаріусом 05.02.2021 року, реєстр №288, містить обставини, для доказування яких вони необхідні, що і є належним обґрунтуванням необхідності забезпечення доказів.
Вирішуючи питання про забезпечення доказів, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення доказів з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
У справі, що переглядається апеляційним судом, необхідність застосування заходів забезпечення доказів випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Тобто, невжиття заходів щодо забезпечення доказів занижує поріг легітимного сподівання позивачки ОСОБА_2 на захист свого порушеного права, а тому її заява про забезпечення доказів є законною, необхідною та збалансованою із правами усіх сторін спору.
Спосіб забезпечення доказів не порушує права відповідачів, відповідає критерію співмірності із заявленими позовними вимогами.
Щодо посилань апелянта на те, що позивач не здійснювала жодних дій, в тому числі в рамках даного судового спору, з метою отримання копій та/або оригіналів Договорів, то у заяві зазначено, що оскільки на час звернення до суду у зв'язку з оголошеним воєнним станом в Україні Реєстри речових прав на нерухоме майно були недоступні, позивачка не мала можливості отримати таку інформацію.
Крім того, оскільки власниками частини нерухомого майна, що є предметом спору у цій справі, є особи, що не являються учасниками справи та мають бути притягнуті до участі в справі, оскільки рішення суду прямо стосуватиметься їх прав та обов'язків, необхідним є з'ясування відомостей щодо їх персональних даних, а іншим чином ці дані отримати неможливо.
Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що процесуальне питання щодо забезпечення доказів судом першої інстанції вирішено з дотриманням вимог закону, у зв'язку з чим слід дійти висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги - без задоволення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374,375,381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Тоцька Алла Олександрівна, залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області про забезпечення доказів від 02 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач І.О. Максюта
Судді: І.В. Бойчук
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 14 березня 2025 року.