Справа № 352/1998/24
Провадження № 22-ц/4808/125/25
Головуючий у 1 інстанції Кузьменко С. В.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
04 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Бойчука І. В., Максюти І. О.,
секретаря Шемрай Н.Б.
за участю апелянта ОСОБА_1 ,
представника апелянта адвоката Марущака В.І.
відповідача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2024 року у складі судді Кузьменка С. В., ухвалене у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 21 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на майно,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_1 , звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на майно.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх чоловік та батько - ОСОБА_5 . У зв'язку із оформленням спадщини їм стало відомо, що за батьком ОСОБА_5 . ОСОБА_6 як головою колгоспного двору було визнано право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 . На момент вступу в дію Закону України «Про власність» (15 квітня 1991 року) у вказаному колгоспному дворі проживали ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . За таких обставин кожному з них належало по 1/4 частині домоволодіння.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого відкрилась спадщина на належне йому майно. Належну йому 1/4 частину вказаного будинковолодіння прийняли спадкоємці - дружина ОСОБА_7 та діти ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29 січня 2004 року. Крім того, 21 березня 2008 року нотаріусом видано спадкоємцям за законом свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку (пай), розташований на території села Березівка.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 . Після її смерті належну їй частину (1/4+ 1/12=4/12) будинковолодіння прийняв син ОСОБА_5 , який проживав разом із нею, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 09 травня 2004 року, однак не оформив спадщину в установленому законом порядку в зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів. Інший син ОСОБА_2 спадщину не прийняв, оскільки із заявою про прийняття спадщини не звертався до нотаріуса.
Після смерті ОСОБА_5 , відкрилась спадщина на все належне йому майно, в тому числі, і на 2/3 частини будинковолодіння по АДРЕСА_2 . Спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Позивачі постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину. Відповідачка ОСОБА_3 подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини.
13 квітня 2024 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу видала їм свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади в АБ «Укргазбанк». Одночасно у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне будинковолодіння нотаріус відмовила, оскільки будинковолодіння є колгоспним двором, співвласниками є всі члени двору, а тому неможливо встановити спадкову масу та рекомендовано звернутися до суду.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просили визнати за кожним із них право власності на 1/3 будинковолодіння по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29 серпня 2024 року сторони подали заяву про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Тисменицького районного суду від 03 жовтня 2024 року відмовлено у затвердженні мирової угоди, укладеної між сторонами та продовжено судовий розгляд.
Рішенням Тисменицького районного суду від 12 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідний орган місцевого самоврядування. У цій справі спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . Відповідач ОСОБА_2 фактично не проживав на момент відкриття спадщини із ОСОБА_5 та не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідачка ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , про що подала відповідну заяву нотаріусу. Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідача у цій справі. Належний відповідач - орган місцевого самоврядування в особі територіальної громади Березівської сільської ради до участі у розгляді позивачами не залучений, клопотання про заміну неналежного відповідача під час розгляду справи до суду не надійшло. Крім того, суду не надані будь-які докази щодо власників та/або користувачів земельного ділянкою, на якій розташоване будинковолодіння, визнання права власності на яке є предметом розгляду справи. А тому суд вважав, що рішення у справі може порушувати права територіальної громади за місцезнаходженням будинковолодіння щодо розпорядження земельними ділянками. Відповідно позов у справі пред'явлено до неналежних відповідачів, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами у справі. При цьому не врахував, що визначений ними відповідач ОСОБА_2 є співвласником спірного будинку. А тому, рішення у справі безпосередньо впливає на його права чи охоронювані законом інтереси. А ОСОБА_3 не зважаючи на подання до нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті батька могла дану відмову оспорити, як шляхом подання зустрічного позову, так і шляхом доказування в межах розгляду судом цієї справи. Відповідно рішення у справі ймовірно також виплаває на її права чи охоронювані законом інтереси. Крім того, спірне спадкове майно в контексті вимог статті 1277 ЦК України не є відумерлою спадщиною, орган місцевого самоврядування не претендував і не претендує на нього, доказів протилежного судом не здобуто. Спірне майно успадковане позивачами, які в судовому порядку, заявили про свої права на нього.
Також вказують, що предметом спору не є набуття права чи користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне будинковолодіння. У зв'язку із цим вважає, що суд першої інстанцій дійшов хибного висновку що набуття права власності на домоволодіння, розташоване на земельній ділянці в с. Березівка Івано-Франківської області може порушити права територіальної громади за місцезнаходженням домоволодіння щодо розпорядження земельними ділянками.
Крім того зазначає, що з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, які стосуються виключно прав і обов'язків сторін у справі, сторонами була подана на затвердження суду першої інстанції мирова угода. Зміст поданої сторонами мирової угоди відповідав вимогам законодавства України. Проте, Тисменицький районний суд ухвалою від 03 жовтня 2024 року відмовив у затвердженні мирової угоди, чим жодним чином не сприяв примірюванню сторін, процесуальній економії та втрутився у волевиявлення сторін.
Позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою апеляційного суду до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Івано-Франківську міську раду.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні апеляційного суду апелянт та його представник вимоги скарги підтримали, просили її задоволити.
Відповідачі щодо задоволення скарги не заперечили, вважають її підставною.
Представник третьої особи просив слухати справу за відсутності представництва органу місцевого самоврядування.
Фактичні обставини справи
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на жилий будинок від 10 квітня 1989 року жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_3 належав на праві власності колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_6 .
За змістом довідки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 09 травня 2024 року №74/121-11/13в згідно запису в по господарській книзі № 2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) Березівської сільської ради за 1991 -1995 року житловий будинок по АДРЕСА_2 належав до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_6 . Станом на 15 квітня 1991 року у ньому проживали ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - голова двору, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дружина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - син.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтво про смерть від 07 серпня 2004 року.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 09 травня 2024 року №22/121-11/13в на день смерті ОСОБА_6 разом з ним були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_8 , син ОСОБА_2 , син ОСОБА_5 , невістка ОСОБА_1 , онука ОСОБА_3 .
21 березня 2008 року ОСОБА_7 діючи від свого імені та від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , звернулась до Тисменицької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 .
Того ж дня державним нотаріусом Тисменицької районної державної адміністрації видано ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 21,32 га у умовних кадастрових одиницях в спілці селян «Ліси України».
Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 09 травня 2024 року №70/121-11/13в на день смерті ОСОБА_7 разом з нею були зареєстровані та проживали: син ОСОБА_2 , син ОСОБА_5 , невістка ОСОБА_1 , онука ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .
За змістом довідки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 09 травня 2024 року №72/121-11/13в на день смерті ОСОБА_5 разом з ним були зареєстровані та проживали: брат ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 .
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 50/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . 09 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Глущенко І. В. заяву про відкриття спадкової справи. У заяві зазначила, що спадщину вона прийняла, оскільки постійно проживала та була зареєстрована із спадкодавцем на день відкриття спадщини. Крім неї спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Того ж дня ОСОБА_3 подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини після смерті батька ОСОБА_5
30 квітня 2024 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Глущенко І. В. видано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 грошових вкладів, з відповідними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексаціями, (в тому числі права вимоги їх отримання), що знаходяться рахунках у АБ «Укргазбанк».
Листом від 17 липня 2024 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Глущенко І. В. повідомила ОСОБА_1 , що спадкоємець був членом колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ). За даними запису з погосподарської книги №2 за 1990-1995 роки особистий рахунок № НОМЕР_2 вказано неповну адресу нерухомого майна колгоспного двору, а саме: Івано-Франківська області, Тисменицький район, с. Березівка, головою якого був ОСОБА_6 . Оскільки частки у спільній власності згідно норм Цивільного кодексу України не визначені, то вони не можуть бути об'єктом цивільно-правових відносин та свідоцтво про право на спадщину в зазначеному майні видати не представляється можливо. Рекомендовано звернутися до суду для наступного оформлення спадкових прав на нерухоме майно колгоспного двору.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі праваі обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Згідно зі статтями 1296,1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадшину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року за №7).
Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою пункту першого статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, і способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Предметом розгляду в цій справі є визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на домоволодіння АДРЕСА_2 .
Як встановлено в ході розгляду справи, разом із ОСОБА_5 на день його смерті в будинку АДРЕСА_2 проживали ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про що зазначено в довідці від 09 травня 2024 року.
09 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
09 листопада 2023 року ОСОБА_3 подала до приватного нотаріуса заяву, що вона відмовляється від спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , де б вона не була і з чого б вона не складалась.
30 квітня 2024 року ОСОБА_4 подав до приватного нотаріуса заяву, що він прийняв спадщину яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 .
13 квітня 2024 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу видала їм свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади в АБ «Укргазбанк». Одночасно, у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне будинковолодіння нотаріус відмовила, оскільки будинковолодіння є колгоспним двором, співвласниками є всі члени двору, а тому неможливо встановити спадкову масу та рекомендовано звернутися до суду. Тобто підставою звернення позивачів до суду стала неможливість оформлення права на спадщину внаслідок невстановлення часток співвласників майна колгоспного двору.
Як правильно встановив суд першої інстанції, за життя батька ОСОБА_6 на час вступу 15 квітня 1991 року в дію Закону України «Про власність» будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2 належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , кожен з яких мав по 1/4 частці.
Після смерті ОСОБА_6 його 1/4 (3/12) частку прийняли в спадщину ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 по 1/12 частки кожен, відповідно, кожен з них став власником 4/12 частки.
Після смерті ОСОБА_7 її 4/12 частку прийняв у спадщину ОСОБА_5 .
Відповідач не заперечив встановлену судом обставину, що ОСОБА_2 , фактично не проживав у будинку з 2008 року, в тому числі, на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , а отже вважається таким, що не прийняв спадщину.
Відповідно, ОСОБА_5 став власником 8/12 частки, а ОСОБА_2 залишився власником 4/12 частки.
Як уже зазначалося, після смерті ОСОБА_5 заяву про вступ у спадщину щодо його майна подали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
У зв'язку з відмовою від спадщини ОСОБА_3 , інших спадкоємців немає.
Отже, оскільки підставою позову є неможливість оформити право в порядку спадкування через нерозподіл часток майна колгоспного двору, належним відповідачем позивачем обґрунтовано зазначено ОСОБА_2 , який є співвласником спірного будинковолодіння та членом колгоспного двору.
Висновок суду щодо необхідності залучення в спірному випадку в якості відповідача - органу місцевого самоврядування, оскільки стоїть питання про визнання права власності на домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці і можуть бути порушені права територіальної громади не можна вважати обґрунтованим, оскільки позивачами заявлено вимогу про визнання права власності на частки в будинковолодінні, тоді як питання земельної ділянки не є предметом спору.
Щодо залучення відповідачем ОСОБА_3 , спадкоємиці, яка відмовилася від спадщини, то висновок суду в цій частині правильний.
Також не є обґрунтованим висновок суду щодо відсутності спору, оскільки позивачами належно обґрунтовано підстави подання позову, - як неможливість в інший спосіб оформити право власності в порядку спадкування, що відповідає матеріальному закону.
За таких обставин, висновок суду про відмову у позові за суб'єктним складом є помилковим.
Щодо суті спору, то в силу відмови нотаріуса, спадкоємці-позивачі позбавлені можливості оформити право. При цьому, як встановлено з матеріалів справи, брати ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , будучи членами колгоспного двору, кожен мав право на частку у майні такого - спірному будинку по 1/4. Також за наслідком спадкування після смерті батьків, враховуючи відповідні частки і порядок спадкування ними, про що зазначалося вище, у них виникало право на спадкування з наступним розподілом часток: ОСОБА_5 - 8/12, а ОСОБА_2 - 4/12, спірного домоволодіння. Розмір часток в даному випадку сторони не заперечують. Отже, після смерті ОСОБА_5 , його спадкоємці мають право на спадщину на 2/3 (8/12) спірного домоволодіння.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на викладене, оскаржуване рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 задоволити .
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на майно задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 будинковолодіння по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 будинковолодіння по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний тест постанови складено 14 березня 2025 року.
Суддя-доповідач . Л. В. Василишин
Судді: І. В. Бойчук
І. О. Максюта