Справа № 930/3230/24
Провадження №2-а/930/15/25
17.02.2025 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Войницької Т.Є.,
за участі секретаря судового засідання Загребельного С.В.,
представника позивача адвоката Чайки Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чайки Романа Олеговича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Представник ОСОБА_1 - адвокат Чайка Р.О. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записом у паспорті громадянина України та інформацією з військово-облікового документу «Резерв+».
07.10.2024 року ОСОБА_1 приїхав у м. Одеса по особистих справах. Рухаючись на автомобілі по бульвару Італійський м. Одеси, був зупинений працівниками поліції та військовослужбовцями на «мобільному блок-посту». Після зупинки на вказаному блок-посту, два військовослужбовці незаконно проникли в автомобіль позивача та наказали проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Повістка з метою взяття на військовий облік або уточнення своїх персональних: даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів - не вручалась.
Того ж дня, 07.10.2024 року, ОСОБА_1 , без його згоди поставлено на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача зазначає, що після направлення скарг до правоохоронних органів для проведення службової перевірки, ІНФОРМАЦІЯ_3 , «заднім числом», виніс Постанову №АВ/20590 від 08.10.2024р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 начебто, порушуючи пп. 1, п. Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», не перебуває на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання.
Про наявність оскаржуваної постанови позивачу стало відомо 12.12.2024 року із конверту, який прийшов за адресою проживання позивача.
Представник позивача звертає увагу на те, що даний лист не є рекомендованим, тобто не містить штрих коду та номеру, по якому можливо прослідкувати рух листа згідно трекеру відправлень на офіційному сайті «Укрпошта».
Представник позивача вважає, що відповідач свідомо відправив лист простим конвертом без можливості відстеження дати та часу направлення, що свідчить про спробу приховати факт винесення постанови "заднім числом" та без участі самого позивача.
Окрім цього, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона винесена 08.10.2024 року, а копію постанови, як стверджує відповідач, ОСОБА_1 отримав 23.10.2024 року.
Дата отримання позивачем копії постанови є надрукованою, тому незрозуміло, як відповідач при винесенні постанови 08.10.2024 року міг знати, що її копію буде вручено в майбутньому 23.10.2024 року.
Також, представник позивача зазначає, що відповідач відносно позивача не складав жодного протоколу про адміністративне правопорушення, що є порушенням процедури винесення постанови про адміністративне правопорушення, права на захист, права давати покази, заявляти клопотання та долучати докази.
Із цього порушення випливає інше, позивачу не повідомлено про дату та час слухання справи про адміністративне правопорушення, що також грубо порушує його права, передбачені КУпАП та Конституцією України.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .
22.05.2004 року позивачу виповнилось 25 років, після чого у ОСОБА_1 виник обов'язок стати на військовий облік як військовозобов'язаний.
Відповідно до тимчасового посвідчення, що видавалось взамін військового квитка за №111/17 позивач 06.10.2004 року знятий з обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а 13.10.2004 був взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Тобто без порушення 10-ти денного терміну.
Також, зі змісту посвідчення вбачається, що в подальшому позивач з військового обліку не знімався, його визнано придатним до військової служби та присвоєно військово-облікову спеціальність.
Більше того, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративно-каране правопорушення, оскільки відповідно до свого військово-облікового документу перебуває на військовому обліку з 13.10.2004 року та по цей час не знімався.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не складався, відповідно примірники не надавались.
Тож немає ні події, ні складу адміністративного правопорушення ч.3 ст. 210 КУпАП, за яке позивача піддано такому суворому стягненню як 17000 грн. штрафу. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, бо закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії. Крім того, згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП відносно позивача не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
До оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення від 08.10.2024 року не долучено, зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо позивача, як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та не виконує правила військового обліку.
Враховуючи вищевикладене, представник позивача вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Ухвалою судді від 28.10.2024 року поновлено позивачу процесуальний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, прийнято до розгляду позовну заяву та визначено, що справа буде розглянута у порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи через електронний кабінет відповідача у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, відзив на позовну заяву не надав, заяв та клопотань від нього не надходило.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковника ОСОБА_3 № АВ/20590 від 08.10.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за те, що 08 жовтня 2024 о 14 год. 30 хв. було виявлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану та проведення мобілізації, у порушення пп.1 п.1 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: не перебуває на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Приписами ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 статті 210 КУпАП (в редакції, чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час. Отже, станом на 27.06.2024 року (дата розгляду справи про адміністративне правопорушення) діяв особливий період.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року та від 30.12.2022 року № 1487.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Згідно абз.2 підп.1 п.1 додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних» (затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022) «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Судом встановлено, що згідно посвідчення №111/17 взамін військового квитка, виданого ІНФОРМАЦІЯ_8 , позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, оскільки 27.05.2004 на підставі ст.18 п.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» переданий на військовий облік військовозобов'язаних. 06.10.2004 взятий на облік військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 та 06.10.2004 знятий з обліку. 13.10.2004 взятий на облік Немирівським п/с Немирівського району Вінницької області. Згідно паспорта серії НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 13.10.2004: АДРЕСА_1 . Таким чином склад адміністративного правопорушення у діях позивача у вигляді порушення правил військового обліку, як зазначено в постанові, а саме: не перебування на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, відсутній.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.3ст.210 КУпАП без присутності позивача, в зв'язку з чим право на подання заперечень, пояснень та право скористуватися правової допомогою, право приймати участь розгляді справи порушено. Крім того, в постанові не зазначено обов'язкових даних, а саме місце вчинення адміністративного правопорушення, відсутність належних доказів прямого умислу або необережності в діях ОСОБА_1 , а тому суд вважає постанову по справі про адміністративне правопорушення не обґрунтованою та незаконною в зв'язку з чим постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів в підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП в діях ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 10, 77, 90, 241-246, 251, 268, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 210, 235, 247, 251, 255, 280, 286 КУпАП, 19 Конституції України, суд, -
Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 а - адвоката Чайки Романа Олеговича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 №АВ/20590 від 08.10.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та призначено штраф у розмірі 17000 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлено 24.02.2025 року.
Суддя Т. Є. Войницька