Справа № 629/1015/25
Номер провадження 3-зв/629/5/25
14.03.2025 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Ткаченко О.А., за участю секретаря судових засідань Торенко Ю.П., розглянувши заяву судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Харабадзе Карини Шакровни про самовідвід, -
встановив:
05.03.2025 року суддя Харабадзе К.Ш. подала заяву про самовідвід по справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-7 КУпАП відносно ОСОБА_1 , інспектора ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області. Зазначивши, що особа відносно якої в провадження судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Харабадзе К.Ш. надійшов матеріал про адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією є рідним братом ОСОБА_2 - помічника іншого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області. Також зазначає, що з січня 2021 року її помічник ОСОБА_3 , а з січня 2024 року її секретар Петренко Ю.С. з ОСОБА_2 є членами апарату одного суду, відвідують спільні заходи та беруть участь у спільних нарадах суду, спілкуються і підтримують добрі відносини. Крім цього працюючи в одному колективі протягом кількох років суддя Харабадзе К.Ш. підтримує добрі і теплі взаємовідносини з помічником судді Шаровським Є.О., виявляє до нього повагу, що може виключно викликати у стороннього спостерігача сумнів в безсторонності, об'єктивності судді при розгляді даної справи та прийнятті рішення суддею.
Суддя Харабадзе К.Ш. надала заяву про розгляд заяви про самовідвід за її відсутності, пояснення давати не бажає.
Суд вважає можливим розглянути заяву про самовідвід за відсутності учасників судового провадження.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно вимог ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Положеннями КУпАП питання відводів або самовідводів судді у справі про адміністративне правопорушення не врегульоване.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на віднесення справ про адміністративні правопорушення до кримінальної сфери судочинства.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, а саме норми КПК України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності підстав, які викликають сумнів у його неупередженості.
Водночас, слід розуміти, що зловживання самовідводом не допускається і може потягнути застосування дисциплінарної відповідальності. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у випадку неможливості ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі.
З рекомендацій розроблених в рамках участі 7ААС у міжнародному проекті «Судова влада і суспільство в Україні», вбачається що у розумінні пункт 4 частини 1 статті 36 КАС України не є обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, зокрема такі обставини, коли учасником справи є працівник апарату цього суду, за винятком обставин, що свідчать про наявність прямого підпорядкування вказаного учасника справи головуючому у справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об'єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У відповідності з практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.
Згідно до положень ст.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.10.2010 для забезпечення існування неупередженості суду для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Між тим, заявлений суддею самовідвід не містить належних даних, які б свідчили про наявність підстав для самовідводу судді, що передбачені зазначеною в заяві про самовідвід нормою КПК України, однак зазначена позиція судді, яка встановила для себе такі критерії самовідводу не може бути не врахованою, а тому з метою зняття у сторін будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, запобігання нарікань на необ'єктивність та неупередженість головуючого судді, а також звинувачень у заінтересованості результатів розгляду справи, запобігання конфліктних ситуацій, які ставлять під сумнів можливу неупередженість головуючого судді, суд приходить до висновку про задоволення заяви про самовідвід.
На підставі викладеного, керуючись ст.75,80,81 КПК України, суд, -
постановив:
Заяву судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Харабадзе Карини Шакровни про самовідвід - задовольнити.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення №629/1015/25 номер провадження 3/629/273/25, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-7 КУпАП відносно інспектора ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Шаровського Віктора Олександровича, передати на повторний авторозподіл, для визначення складу суду, відповідно до ст.35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Олександр ТКАЧЕНКО