Справа № 139/924/24
Провадження № 2/139/404/24
іменем України
14 березня 2025 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,
з участю:
представника позивача адвоката Шоломіцького І.В.,
представника відповідача адвоката Валігури О.О.,
секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнянське" про розірвання договору оренди землі,
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,3727 га з кадастровим номером 0522886200:04:001:0261. 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Рівнянське» щодо цієї земельної ділянки договір оренди землі без номера строком на тридцять років.
ТОВ «Рівнянське» взяті на себе обов'язки із вчасної виплати орендної плати за 2021, 2022, 2023 роки не виконало, з моменту укладення договору оренди жодної діяльності на орендованій земельній ділянці не здійснювало.
У зв'язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати та невикористанням земельної ділянки за її цільовим призначенням, позивач 27 грудня 2024 року звернулася до Мурованокуриловецького районного суду із позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522886200:04:001:0261, який було укладено з ТОВ «Рівнянське». До суду позов подав представник за довіреністю (а.с. 10) Коломієць М.В.
Ухвалою від 30 грудня 2024 року (а.с. 13) відкрито провадження у справі та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою від 09 січня 2025 року (а.с. 20) відповідачу продовжено процесуальний строк, встановлений судом для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до 23 січня 2025 року (включно).
23 січня 2025 року відповідач через підсистему «Електронний суд» подав відзив (а.с. 23-24, 28-29) з додатком (а.с. 25), а також заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 26-27).
Задля уникнення порушення права на доступ до суду як складового елементу права на справедливий судовий розгляд, ухвалою суду від 24 січня 2025 року (а.с. 30) постановлено про перехід від розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду в загальному позовному провадженні.
11 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про долучення доказів (а.с. 34-35) та самі докази, а також заяву про виклик свідків (а.с. 36). Крім того, безпосередньо у підготовчому засіданні представник відповідача Валігура О.О. заявив клопотання про визнання явки позивача до суду обов'язковою.
За результатами підготовчого провадження ухвалою суду від 17 лютого 2025 року (а.с. 51-52) задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів та про визнання явки позивача обов'язковою, а в задоволенні заяви про виклик свідків відмовлено, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 9-ту годину 10 березня 2025 року.
Ухвалою суду від 10 березня 2025 року розгляд справи відкладено на 10-ту годину 30 хвилин 14 березня 2025 року.
Позивач в судове засідання не з'явилася. Через підсистему «Електронний суд» представник позивача адвокат Шоломіцький І.В. направив до суду клопотання, підписане ОСОБА_1 (а.с. 54), про розгляд справи без її участі, оскільки її інтереси в суді представлятиме адвокат, в якому позивач також підтримала позовні вимоги про розірвання договору оренди землі.
Враховуючи що у клопотанні про розгляд справи за її відсутності позивач чітко висловила перед судом свою позицію щодо підтримання заявлених позовних вимог, а подані стороною відповідача акт-згода та відомість про отримання орендної плати, з урахуванням яких судом було постановлено ухвалу про обов'язкову участь позивача при розгляді справи по суті, є лише внутрішніми документами ТОВ «Рівнянське», а не заявами по суті справи у розумінні ст.ст. 182, 183 ЦПК України, а також враховуючи, що предметом позову є розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі, а підставою такого розірвання позивач зазначила систематичну несплату орендної плати, з огляду на принцип змагальності, відповідно до якого на відповідача покладається обов'язок спростувати твердження позивача про невиплату орендної плати та довести належними і допустимими доказами, що він своєчасно нараховував та виплачував позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою, а вона ухилялася від її отримання, з огляду на обставину, що ОСОБА_1 достеменно інформована про розгляду у суді справи за її позовом (доказ, зокрема, на а.с. 53), але від позову не відмовилася, - суд ухвалив розглянути справу в цьому судовому засіданні за відсутності позивача на підставі поданих сторонами доказів.
Представник позивача адвокат Шоломіцький Іван Валентинович (повноваження на а.с. 33, 45) в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав з підстав, зазначених у позові. Зокрема, зазначив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка знаходяться під багаторічними насадженнями (сад) у с. Рівне. 19 листопада 2020 року позивач уклала договір оренди землі із ТОВ «Рівнянське». В порушення вимог пунктів 10 і 12 цих Договорів позивач в період з 2021 року до 2023 року включно не отримувала орендної плати. Заборгованість була виплачена у 2024 році, в період, коли ОСОБА_1 готувала позов до суду. Крім того, передана відповідачу в оренду земельна ділянка являє собою сад, але жодної сільськогосподарської діяльності відповідач на ній не вчиняв впродовж 2021-2023 років, що є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі.
Представник відповідача ТОВ "Рівнянське" адвокат Валігура О.О. (повноваження на а.с. 38-39) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав. Його позиція ґрунтується на тому, що у товариство належно виконувало перед орендодавцем умови договору про своєчасну сплату орендної плати, про що свідчить підписаний позивачем акт-згода. Крім того, поданими до суду разом з відзивом документами доводиться господарська діяльність ТОВ «Рівнянське» на орендованих ним земельних ділянках, зокрема у 2024 році. За таких обставин просив відмовити в позові.
Розглянувши справу в судовому засіданні, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
Обов'язок доказування відповідно зі статтею 12 ЦПК покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,3727 га (кадастровий номер 0522886200:04:001:0261), що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 397191163 від 30 вересня 2024 року (а.с. 8-9). Відповідно до інформації, що міститься у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права», 09.12.2020 державний реєстратор Вербовецької сільської ради Пушкар О.М. за № 39714617 зареєструвала право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522886200:04:001:0261 на підставі договору оренди землі від 19 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Рівнянське» (а.с. 5-7), строком на 30 років;
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
В силу положень ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки, наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.
Аналогічні умови містить і договір оренди землі, який є предметом цього позову (а.с. 5-7). Зокрема, згідно п. 39 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
У п. 10 Договору оренди землі від 19 листопада 2020 року (а.с. 5-7) сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій або натуральній формі (з урахуванням ринкових цін на момент розрахунку) та становить 600 (шістсот) гривень. Пунктом 11 вищевказаного договору визначено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням зміни коефіцієнтів, визначених законодавством. Пунктом 12 погоджено, що орендна плата вноситься один раз на рік з 01 вересня до 31 грудня кожного року оренди.
Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Відповідно до п. 31 Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. В свою чергу, згідно п. 34 Договору, орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою, що передана в оренду.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України). Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов, зокрема, договору.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
Під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23).
Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач не виконав своє зобов'язання, передбачене умовами Договору оренди землі з нею, та не виплатив їй орендну плату за користування земельною ділянкою у 2021-2023 роках в строки, визначені Договором.
Ця обставина заперечується представником відповідача, який заявляє, що своє зобов'язання з виплати орендної плати ОСОБА_1 ТОВ «Рівнянське» виконувало своєчасно, про що у акті-згоді підтвердила сама позивач.
Дійсно, стороною відповідача до суду подано акт-згоду про проведення розрахунків по орендній платі зі ОСОБА_1 (а.с. 47). Із цього документу слідує, що 15 червня 2024 року ОСОБА_1 підписала його заздалегідь надрукований текст про те, що вона своєчасно отримала орендну плату за 2021-2023 роки в повному обсязі.
В той же час, стороною відповідача до суду подано відомість № 6 про отримання орендної плати власниками земельних часток (паїв) за період 2021-2023 роки (а.с. 25), в якому зафіксовано, що лише 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 виплачено орендну плату за три попередніх роки в загальному розмірі 1800 гривень.
Пояснення у судовому засіданні представника відповідача про те, що ця відомість сформована 19 вересня 2024 року для підтвердження факту своєчасного отримання орендодавцями орендної плати, суд сприймає як спосіб уникнути цивільної відповідальності у вигляді розірвання договору оренди землі. Зокрема, суд зауважує, що в даному випадку належним доказом виконання орендарем свого обов'язку з виплати орендної плати мали б бути відомості про виплату орендної плати за кожен рік окремо, ці відомості мали б бути підписані тодішнім керівництвом ( ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Рівнянське» у 2024 році, про що подано докази у вигляді електронних документів разом із відзивом), а також докази про сплату відповідних податків у 2021-2023 роках, а не у 2024 році (докази про це також подано відповідачем у вигляді електронних документів разом із відзивом).
Отже, у цій справі встановлено, що орендар ТОВ "Рівнянське" допустило невиконання свого зобов'язання за Договором оренди від 19 листопада 2020 року і не виплатило орендодавцю ОСОБА_1 орендну плату за 2021-2023 роки у строки, встановлені п. 12 Договору, що слід кваліфікувати як систематичне з боку ТОВ "Рівнянське" невиконання такої істотної умови Договору як сплата орендної плати.
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби. Такий висновок міститься у п. 177 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23.
За наведеного вище обґрунтування, суд приймає рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду з цим позовом сплатила 1211 гривень 20 копійок судового збору (а.с. 4), її вимога задоволена повністю, а тому судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору підлягають компенсації з відповідача у повному розмірі.
Будь яких доказів про понесені позивачем інші витрати, пов'язані із розглядом справи, суду не надано.
На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 202, 526, 549, 551, 610, 611, 612, 628, 629, 638 ЦК України, ст. 90, 93, 141, 152 ЗК України, ст.ст. 1, 3, 8, 13, 14, 15, 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», укладеним між сторонами договором оренди землі без номера від 19 листопада 2020 року, ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 264, 265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України ЦПК України, суд
Позов задовольнити. Розірвати договір оренди землі без номера від 19 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» щодо земельної ділянки площею 0,3727 га, кадастровий номер 0522886200:04:001:0261.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнянське» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211 (тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнянське», код ЄДРПОУ 43722528, місце знаходження юридичної особи: 23425, с. Рівне Могилів-Подільського району Вінницької області, вул. Центральна, 6.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 14 березня 2025 року.
Суддя: _________