14.03.2025
Справа № 642/7345/24
Провадження 1-кп/642/118/25
14 березня 2025 Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч. 4 ст. 185 КК України, -
20 листопада 2024 року до Ленінського районного суду м. Харкова з Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова надійшло дане кримінальне провадження.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 31.10.2024р. обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає.
Прокурор підтримала клопотання про продовження строків тримання ОСОБА_6 під вартою у зв'язку з тим, що він може переховуватися від суду або впливати на свідків з метою уникнення суворого покарання чи вчинити нові злочини, ризики не зменшилися.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти клопотання прокурора.
Суд враховує, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 спливає, але судовий розгляд справи не закінчено, а ризики щодо нього які було встановлені ухвалою слідчого судді від 31.10.2024р., не сплинули та є реальними.
Стороною захисту жодним чином не спростовано ризики, та не подано доказів про їх хибність. При цьому суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшились. Так, обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення суворого покарання, впливати на свідків з метою змінити їх покази на свою користь або вчинити новий злочин.
Також суд враховує відомості про особу обвинуваченого, ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення корисливого злочину, являється військовослужбовцем, та знову обвинувачується у вчиненні корисливого злочину.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який. Діючий запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються ОСОБА_6 , кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк дії даного запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316, 331, 334 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строків тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою - задовольнити.
Продовжити застосування до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк дії ухвали - до 12 травня 2025 року включно.
Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 14.03.2025.
Суддя ОСОБА_1