Справа № 953/1137/23
н/п 2/953/110/25
03 березня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі
головуючої судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Максимовської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТТЕХ» , 3-ті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у суд з позовом до відповідача, ТОВ «Побуттех», в якому просить визнати дійсною угоду купівлі-продажу укладену 1992р. та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 - приміщення 1, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, гараж Б, сарай В, душ Г та частину огорожі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що житловий будинок по АДРЕСА_2 з 1959 року знаходився у володінні заводу «Рембуттехніка». Після реорганізації завод перетворився на АТ «Побуттех», а згодом був зареєстрований як ТОВ «Побуттех» . Він проживає у вказаному будинку з 1954 року, його родина користується приміщеннями квартири АДРЕСА_3 , 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6 ), ганком аб, гаражем Б, сараєм В, літнім душем Г, воротами №1 та ч. паркану №6.
У 1991 році він звертався до керівництва заводу із заявою про викуп квартири та отримав згоду. 10.01.1991р. він здійснив на користь заводу оплату за квартиру, яка була визначена оціночною комісією , в сумі 2300 рублів.
Посадові особи не виконали усіх необхідних дій для нотаріального посвідчення договору, а правонаступник заводу відмовляється посвідчити договір.
Враховуючи положення ст. 47 ЦК 1963 року договір підлягає визнанню укладеним, а за ним підлягає визнанню право власності на квартиру АДРЕСА_4 , що складає 37/100 частини будинку.
Відповідач - ТОВ «Побуттех» у судове засідання не з'явився, надав пояснення, що будинок АДРЕСА_2 на баланс товариства ніколи не передавався. Визнав, що він є правонаступником заводу «Рембуттехніка», проте не власником будинку. На базі заводу було утворено чотири підприємства, тому не виключено, що будинок був переданий на баланс одному із чотирьох утворених підприємств.
Треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, пояснень не надали, повідомлялися належним чином.
Ухвалами суду було відкрито провадження у справі, витребувані докази, прийняті до розгляду змінені позовні вимоги, залучені треті особи, справа призначена до судового розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно реєстраційного посвідчення від 30.04.1992р., виданого Харківським міським бюро технічної інвентаризації будинок АДРЕСА_2 в цвілому зареєстрований за заводом «Рембуттехніка» на підставі архівної виписки протоколу №5 засідання виконавчого комітету Київського районного виконавчого комітету депутатів трудящих від 17.03.1959 року .
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок по АДРЕСА_2 на час розгляду справи зареєстрований за наступними особами: ОСОБА_2 - 36/100 частина, ОСОБА_3 - частина, ОСОБА_4 - 27/100 частина.
Так, згідно наказу директора харківського заводу «Рембуттехніка» від 20.03.1992 №32 на базі структурних підрозділів заводу було створено:
- на базі структурного підрозділу цеху № 1 створено орендне підприємство «Послуга»; - на базі структурного підрозділу цеху № 2 створено орендне підприємство «Карат»;
- на базі структурного підрозділу цеху № 3 створено орендне підприємство «Фірма Побуттех»;
- на базі структурного підрозділу цеху № 5 створено орендне підприємство «Автомобіліст».
Отже, на базі майна харківського заводу «Рембуттехніка» було створено чотири окремих орендних підприємства.
У подальшому Харківський завод «Рембуттехніка» реорганізовано шляхом приєднання його до орендного підприємства «Фірма Побуттех» згідно наказу Відділу побутового обслуговування населення Харківської обласної Ради народних депутатів № 35 від 12.12.1994.
Згідно інвентаризаційного опису основних засобів від 17.01.1995 на балансі Харківського заводу «Рембуттехніка» не перебував будинок за адресою АДРЕСА_2 .
Орендне підприємство «Фірма Побуттех» згідно розпорядження Виконавчого комітету Київської районної у місті ради № 616 від 21.03.1996 реорганізоване в ВАТ по наданню побутових послуг населенню фірма «Побуттех», яке є його правонаступником.
ВАТ по наданню побутових послуг населенню фірма «Побуттех» згідно вимог ЗУ «Про акціонерні товариства» 514-VI було перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Побуттех» .
З 22.12.2017 Публічне акціонерне товариство «Побуттех» шляхом перетворення перереєстровано в Товариство з додатковою відповідальністю «Побуттех», яке є його повним правонаступником.
З 31.07.2018 Товариство з додатковою відповідальністю «Побуттех» шляхом перетворення перереєстровано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Побуттех», яке є його повним правонаступником, підтверджується наданим статутом
Згідно наданого акту передачі державного майна №5 від 06.03.1997 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області ВАТ по надання побутових послуг населенню фірмі «Побуттех» передано державне майно, а саме будинки, павільйони та автомобілі. Будинок по АДРЕСА_2 до вказаного акту не включений.
Отже на балансі ТОВ «Побуттех» будинок за адресою АДРЕСА_2 ніколи не перебував. Зазначене підтверджується відповіддю регіонального відділення фонду Державного майна України по Харківській області від 02.10.2024р., наданої на виконання ухвали суду .
З матеріалів інвентаризаційної справи, вбачається, що згідно виписки із протоколу №6 спільного засідання профсоюзного комітету та адміністрації заводу «Рембуттехніка» від 22.05.1992 року була надана згода на купівлю-продаж половин будинку 4-х квартирного, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , колишнім співробітникам зводу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Наказом директора заводу «Рембуттехніка» від 10.07.12 адміністрацією заводу прийнято рішення:
- здійснити продаж ОСОБА_1 , квартири, яку він займає по АДРЕСА_5 ;
-оплату вартості провести на рахунок заводу в сумі 5881 рублів в строк до 20.07.1992р. ;
-затвердити оціночний акт та оформити договір купівлі-продажу;
-заводу виключити зі свого балансу квартиру АДРЕСА_1 ;
-покласти обов'язок з оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на юристконсульта заводу.
Згідно наданої квитанції від 10.01.1992 року ОСОБА_1 сплатив за придбану квартиру по АДРЕСА_5 - 2300 рублів.
Статтею 227 ЦК України в редакції 1963 року передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Положеннями ст.ст. 153, 154 ЦК України 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.
Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 2 грудня 1988 року «Про продаж громадянам в особисту власність квартир в будинках державного та суспільного житлового фонду СРСР» державним підприємства дозволялось відчужувати у власність громадян займані ними квартири у відомчих будинках за ціною, яка встановлена рішенням оціночної комісії.
Положення про продаж громадянам у особисту власність квартир у домах державного та суспільного житлового фонду, їх утримання та ремонт, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР та Укрсовпрофа від 19 травня 1989 року, передбачало нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу.
Так, пп. 14, 15, 18 Положення передбачено, що рішення про продаж в власність громадян квартир (будинків), що входять до житлового фонду місцевих Рад народних депутатів, приймають виконавчий комітет районної, міської, районної у місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а тих, що входять до відомчого і громадського житлового фонду, - відповідно адміністрація підприємства, об'єднання, організації, орган громадської організації.
Купівля-продаж квартири (будинку) оформляється договором, який повинен бути нотаріально посвідчений і зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, а там, де є орган технічної інвентаризації, - в цьому органі. ( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ УРСР N 163 ( 163-91-п ) від 22.08.91 )
Громадяни, які уклали договір купівлі-продажу квартири (будинку), набувають права власності на квартиру (будинок) з моменту укладення договору.
За статтею 47 ЦК України в редакції 1963 року передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених в законі. Недотримання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, яка вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд має право на вимогу сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому випадку наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Виходячи з наведеного, договір купівлі-продажу частини житлового будинку повинен бути укладений в письмовій формі, із зазначенням істотних умов договору, щодо його дати укладання, предмету, ціни, порядку оплати, а також такий договір має бути посвідчений нотаріально.
Згідно Положення громадянин набуває право власності на квартири (будинок) з моменту укладання договору.
Між тим, письмовий договір між позивачем та заводом «Рембуттехніка» відсутній.
За наданими документами між заводом та позивачем були лише наміри укласти такий договір, відповідно до яких пропонувалось продати квартиру АДРЕСА_1 за 5881 рублів.
Позивачем надана квитанція про сплату за квартиру АДРЕСА_1 2300 рублів.
Тобто, між сторонами не досягнуто усіх істотних умов договору щодо вартості майна, порядку оплати та опису предмету договору, зокрема щодо складових квартири - загальної площі, житлової площі, надвірних будівель (про які позивач посилається у позові).
Надані суду квитанція на суму 2300 рублів та стисла характеристика на приміщення по АДРЕСА_2 , здійснена БТІ , не свідчать про досягнення між сторонами усіх істотних умов договору, а лише свідчать про намір заводу продати квартиру.
Положення ст. 47 ЦК передбачають, що між сторонами існує укладений договір, досягнута згода по усім істотнім його умовам, проте сторона відмовляється посвідчувати його нотаріально. Положення вказаної статті не передбачають визнання не укладеної угоди - дійсною.
Також судом встановлено, що на базі заводу Рембуттехніка створено чотири підприємства, одне з яких ОСОБА_5 , яке в подальшому було поступово перетворено у ТОВ «Побуттех», вказаній фірмі житловий будинок по АДРЕСА_6 у власність не передавався.
Отже, позивачем не доведено, що саме ТОВ «Побуттех» є власником спірного нерухомого майна та саме він ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Саме на позивача покладений обов'язок, щодо доведення заявлених позовних вимог.
Посилання позивача на рішення судів у цивільних справах №№2-2602/10/02, 953/21573/21, не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки вони не мають преюдиціального значення, спір був не між тими самими сторонами, що у даному позові.
З урахуванням наведеного за недоведеністю заявлених вимог, відсутності доказів порушення прав позивача саме відповідачем, підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 10, 12, 13,77-81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд ,-
вирішив:
В задоволені позовних вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТТЕХ» , 3-ті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст виготовлений 13.03.2025р.
Суддя Бородіна Н.М.