Іменем України
Справа №133/602/22
13.03.25 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022025230000067 від 19.03.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с. Стародуб Брянської області Російської Федерації, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого заступником генерального директора з фінансів ТОВ «СОКА-Україна», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, не депутата, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
19.03.2022, приблизно о 04 годині 00 хвилин ОСОБА_4 знаходячись в житловому будинку, що по АДРЕСА_2 , розмовляв по мобільному телефону із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який чергував під час нічної зміни в приміщенні охорони ТОВ «СОКА-Україна», що розташовується по вул. Довженка, 22-а в м. Козятин Вінницької області. Під час розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла сварка та у ОСОБА_4 внаслідок раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_6 , виник умисел на спричинення йому тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 прийшов до приміщення охорони ТОВ «СОКА-Україна», яке розташоване по вул. Довженка, 22-а в м. Козятин Хмільницького району Вінницької області та наніс два удари правою рукою в область голови потерпілому ОСОБА_6 . Внаслідок незаконних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 спричинив тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку судово медичної експертизи у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження: тупу травму носа, що супроводжувалось синцем та двома саднами в ділянці спинці носа, перелом кісток носа.
Ушкодження у громадянина ОСОБА_6 небезпечними для життя в момент заподіяння не були та спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я і за цим критерієм відносяться до умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад
Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України - тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 19.04.2022 розгляд справи призначено до судового засідання.
Обвинувачений ОСОБА_4 17.02.2025 в судовому засіданні вину визнав. Пояснив, що згоден з обвинуваченням, однак не підтримує цивільний позов. Обставини за яких він наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 він пам'ятає. З потерпілим перебуває у неприязних відносинах. Жалкує щодо події, яка сталася.
Потерпілий ОСОБА_6 17.02.2025 в судовому засіданні пояснив, що він працює на підприємстві з 2012 року. ОСОБА_4 прийшов на підприємство працювати у 2015 році, і в 2017 році у них був конфлікт. Стосунки з обвинуваченим у нього були нейтральні. 12.03.2022 він знаходився на роботі, було чотири дзвінки на телефон від ОСОБА_4 з погрозами. Близько 04 год. ранку на прохідну з'явився ОСОБА_4 та раптово наніс йому два удари в обличчя, після чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді синців та перелому носа. Розборонили їх свідки події. Після чого він викликав поліцію та керівництво підприємства. Вибачення обвинувачений у потерпілого не просив.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні 17.02.2025 суду пояснив, що ОСОБА_4 зайшовши в приміщення відразу наніс удар ОСОБА_6 . Після чого він разом з ОСОБА_8 розборонив ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Обвинуваченого виставили за територію підприємства. У ОСОБА_6 був розбитий ніс.
Прокурор від допиту свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні відмовився, й така відмова була прийнята судом.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, сторона обвинувачення посилається на такі письмові докази, які були безпосередньо дослідженні під час судового розгляду, а саме:
- витяг з ЄРДР №12022025230000067 від 19.03.2022, відповідно до якого були внесені відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 125 КК України;
- протокол прийняття заяви про кримінальний проступок та іншу подію, відповідно до якого ОСОБА_6 звернувся до поліції про нанесення йому тілесних ушкоджень;
- заява про залучення до провадження як потерпілого ОСОБА_6 ;
- пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_6 ;
- висновок експерта № 19 від 22.03.2022, відповідно до якого у ОСОБА_6 виявлено ушкодження - тупу травму носа, що супроводжувалась синцем та двома саднами в ділянці спинки носа, переломом кісток носа. Вищевказана травма виникла від не менш, як двократної травматичної дії тупого твердого предмету (в т.ч. кулаки тощо), можливо, 19.03.2022. Тупа травма носа легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний (понад 6 діб, не більше 21 доби) розлад здоров'я (п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.06.95.);
- консультаційний висновок спеціаліста щодо ОСОБА_6 ;
- постанова про перекваліфікацію злочинних діянь від 12.04.2022, з якої встановлено, що вчинений кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України перекваліфіковано на кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України;
- копія паспорта ОСОБА_4 ;
- довідка №81 від 23.03.2022, з якої вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога не перебуває;
- довідка №476 від 23.03.2022, з якої вбачається, що ОСОБА_4 за психічною допомогою не звертався;
- вимога про судимість ОСОБА_4 , відповідно до якої останній не судимий;
- характеристика на ОСОБА_4 , з якої вбачається, що останній за місцем проживання характеризується з позитивної сторони.
Суд, дослідивши вказані вище докази, з врахуванням їх належності та допустимості, у сукупності з визнанням обвинуваченим своєї вини, вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_4 кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме в спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано правильно та його вина доведена такими доказами:
- витягом з ЄРДР №12022025230000067 від 19.03.2022, відповідно до якого були внесені відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 125 КК України;
- протоколом прийняття заяви про кримінальний проступок та іншу подію, відповідно до якого ОСОБА_6 звернувся до поліції про нанесення йому тілесних ушкоджень;
- заявою про залучення до провадження як потерпілого ОСОБА_6 ;
- висновком експерта № 19 від 22.03.2022, відповідно до якого у ОСОБА_6 виявлено ушкодження - тупу травму носа, що супроводжувалась синцем та двома саднами в ділянці спинки носа, переломом кісток носа. Вищевказана травма виникла від не менш, як двократної травматичної дії тупого твердого предмету (в т.ч. кулаки тощо), можливо, 19.03.2022. Тупа травма носа легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний (понад 6 діб, не більше 21 доби) розлад здоров'я (п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.06.95.);
- постановою про перекваліфікацію злочинних діянь від 12.04.2022, з якої встановлено, що вчинений кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України перекваліфіковано на кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України;
- показами потерпілого ОСОБА_6 ;
- показами свідка ОСОБА_7 .
Також сам обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив обставини вчинення ним кримінального проступку та визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Обставин, які пом'якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Прокурор просив застосувати до обвинуваченого покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн, а потерпілий просив покарати обвинуваченого якнайсуворіше.
Обвинувачений погодився з позицією прокурора в частині призначеного покарання. Захисник, обвинувачений визнали цивільний позов частково.
Призначаючи покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, позитивну характеристику щодо обвинуваченого; раніше не судимого; працюючого; також те, що на обліку у лікаря нарколога та психіатра він не перебуває.
Тому, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень має бути кримінальне покарання у виді штрафу, як це визначено санкцією ч. 2 ст. 125 КК України.
Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 , у якому він просить стягнути з цивільного відповідача - ОСОБА_4 на його, ОСОБА_6 , користь 75 000 грн. відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, в обґрунтування якого вказав, що внаслідок отриманих ним тілесних ушкоджень йому була заподіяна моральна шкода, яка знайшла своє вираження у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я; а також у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою обвинуваченого щодо його. Внаслідок заподіяних йому тілесних ушкоджень він втратив душевну рівновагу, погано спить ночами, боїться повторення протиправних дій ОСОБА_4 щодо нього.
Вирішуючи заявлений цивільний позов, суд виходить з такого.
Згідно із положеннями ст. ст. 12, 76 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову.
Статтею 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Згідно з ч.1 ст.129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
Як роз'яснено в п.п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Встановлено, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого, через легкі тілесні ушкодження, які потерпілому завдав обвинувачений, ОСОБА_6 пережив фізичний біль, емоційний стрес.
Разом з тим, суд бере до уваги, що потерпілий (як він сам пояснив) за медичною допомогою не звертався, швидка допомога до нього не викликалась, у день подій він продовжив виконувати свої робочі обов'язки після спричинених йому тілесних ушкоджень. Докази, які були надані суду, щодо стану здоров'я потерпілого не відноситься до подій, що є предметом розгляду цієї справи.
Так, до позову надано такі докази:
- копія паспорту ОСОБА_6 ;
- копія пенсійного посвідчення ОСОБА_6 ;
- консультаційний висновок спеціаліста, з якого вбачається, що ОСОБА_6 переніс у минулому інфаркт міокарда ІХС Стабільна стенокардія напруги 11 ФК. Має постінфарктний кардіосклероз \ ІМ без О від 2003 р., постійна форма фібріляції передсердь тахісистолія; гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця з (застійною) серцевою недостатністю; гіпертонічна хвороба 111 ст. ст. 2 Гіпертензивне серце; дуже високий серцево судинний ризик;
- виписка з медичної картки стаціонарного хворого №2517, з якого вбачається, що ОСОБА_6 в період з 26.05.2003 по 29.05.2003 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом - Д-1: ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги, гіпертонічна хвороба ІІ ст.;
- виписка з медичної картки стаціонарного хворого, з якого вбачається, що ОСОБА_6 в період з 23.06.2021 по 30.06.2021 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом - гінекомастія правої грудної залози;
- епікріз №1271, з якого вбачається, що ОСОБА_6 в період з 10.03.2006 по 20.03.2006 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з діагнозом - компресійни перелом тіла РП9 І-ІІ ст.;
- виписка з медичної картки стаціонарного хворого №1082, з якого вбачається, що ОСОБА_6 в період з 28.02.2007 по 19.03.2007 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом - Д-8;
Однак вказані вище докази хоча й свідчать про наявність у потерпілого певних захворювань, але не є такими, що підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між наявними хворобами та спричиненими йому обвинуваченим у справі тілесними ушкодженнями. Вказані докази лише підтверджують загальний стан здоров'я ОСОБА_6 . Тому такі докази не мають жодного відношення до обставин розгляду справи та не можуть бути належними доказами на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд виходить із того, що кримінальне правопррушення, що було вчинено, безумовно мало наслідком сприченення моральної шкоди, оскільки будь-які протиправні дії щодо особи впливають на її емоційний та психологічний стан, несуть у собі певні негативні наслідки, що порушують нормальне життя людини. Проте, розмір шкоди, заявлений у позові, є необгрунтованим в частині власне розміру шкоди та його відповідності ступеню моральних страждань, які жодними доданими доказами не підтверджуються. Тож суд виходить насамперед з фактичних обставин цієї справи, та беззаперечності наявності принаймні мінімальної моральної шкоди в силу встановлення факту вчинення кримінального правопорушення.
Слідуючи загальним принципам розумності, виваженості та справедливості, що закріплені в ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, беручи до уваги особу потерпілого ОСОБА_6 , який є пенсіонером та особою похилого віку, суд задовольняє позов частково.
За таких обставин, суд, враховуючи думку учасників процесу в частині наявності моральної (немайнової) шкоди у цивільного позивача, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових трат (їх тривалості, можливості відновлення), стану його здоров'я, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, пропорційності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування потерпілому ОСОБА_6 моральної шкоди задовольнити в сумі 7000 грн, що за встановлених судом обставин є достатнім у якості компенсації моральних страждань. У задоволенні решти позовних вимог в частині розміру моральної шкоди (68000 грн) слід відмовити у зв'язку із недоведеністю.
Речові докази та судові витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 50, 65-67 КК України, ст.ст. 100, 124, 174, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 ( одна тисяча сімсот) гривень.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 (сім тисяч) гривень. У стягненні решти суми відмовити.
На вирок може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_9