Справа №639/4817/24
Провадження №2/639/205/25
10 березня 2025 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Рубіжного С.О.,
за участю секретаря - Чубенко О.С.,
представника відповідача - Павленка Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
13.08.2024 року представник позивача ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №22.01.2024-100003192 від 22.01.2024 року у розмірі 13752,01 грн. та стягнути судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач посилаєтьсяна те, що 22.01.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) 22.01.2024-100003192. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 9000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 22.01.2024 року, строком на 28 днів. Відповідно до Договору від 22.01.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 9000 грн. строком на 9000 днів, ОСОБА_1 22.01.2024 отримано кредитні кошти у розмірі 9000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 18.02.2024 р., утворилась заборгованість у розмірі 13752,01 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 3402.01 грн. та комісія - 1350,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
У зв'язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.08.2024 року позов залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.
На виконання ухвали суду від 19.08.2024 року представником позивача вказані недоліки позовної заяви були усунуті.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Призначено судове засідання.
09 вересня 2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Василенко С.І. надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач позовні вимоги визнає у частині заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000,00 грн. В частині стягнення заборгованості по процентам в розмірі 3402,01 грн. та комісія -1350,00 грн вважає доводи позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав: Представником позивача не надано розрахунок заборгованості за нарахованими відсотками, що позбавляє можливість перевірити законність їх нарахування у заявленому розмірі. Крім того, відсутня виписка по кредитному рахунку, що є первинним документом та підтверджує наявність заборгованості за відсотками. Відтак, у межах наявних у матеріалах справи доказів не є можливим встановити відповідність нарахованих відсотків за користування кредитом у сумі 3402.01 грн їх реальному використанню та погашенню. - Надаючи оцінку довідці-розрахунку, вважає її необгрунтованою, оскільки вона не містить достатньої інформації щодо підстав нарахування відсотків за користування кредитними коштами в сумі 9000,00 гривень. Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/564/18, доказами які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»
Отже, довідка - розрахунок не є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тому не може слугувати доказом, який підтверджує розмір заборгованості відповідача за договором по процентах . Таким чином, вважаю необхідним відхилити доводи позивача про необхідність стягнення відсотків за договором, позаяк позивачем не надано належних, достатніх, достовірних і допустимих доказів щодо узгодження між сторонами інших умов кредитного договору, зокрема в частині сплати відсотків, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
ТОВ «Споживчий центр» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано. Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії пов'язаної з наданням кредиту належить відмовити.
18 вересня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представ позивача просив, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У відповіді представник зазначив, що відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 9000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 22.01.2024, строком на 28 днів. Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі - "черговий період").
Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку. Таким чином розрахунок заборгованості був здійснений наступним чином. 9 000 грн.(сума виданих кредитних коштів) * 1,35% (фіксована незмінна процентна ставка) * 28 (кількість днів користування кредитними коштами за фіксованою незмінною процентною ставкою) та дорівнює 3 402,01 грн.
На підтвердження даного розрахунку надаємо суду та стороні відповідача виписку по кредитному договору із зазначенням щоденного розміру нарахування процентів.На підтвердження даного розрахунку долучили виписку по кредитному договору із зазначенням щоденного розміру нарахування процентів.
Щодо заперечень сторони відповідача стосовно надання доказів узгодження між сторонами умов договору в частині сплати відсотків, зазначає наступне.
Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.
Звертаємо увагу суду, що при отриманні кредиту позичальник заповнює відповідну анкету, яка містить інформацію про позичальника, проте стороною відповідача не спростовано зазначені у ній відомості й не доведено, що вони не відповідають дійсності.
Також повідомляє, що Відповідачем було неодноразово підтверджено факт розуміння умов, на яких укладається кредитний договір , про що зазначено у структурних елементах кредитного договору а саме : »Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс - повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер 0503230636. E163 “ - шляхом введення до відповідного поля одноразового ідентифікатору.
У судовому засіданні 18.11.2024 року судом, не виходячи до нарадчої кімнати, визнано явку представника позивача ТОВ «Споживчий центр» обов'язковою для надання особистих пояснень у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 16 грудня 2024 рокуклопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Павленка Дмитра Олександровича про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та за допомогою додатку EasyСon по цивільній справі №639/4817/24 - задоволено.
В судовому засіданні 10 березня 2025 року представник позивача Павленко Д.О. підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та віповіді на відзив. Зазначив, що нарахування процентів здійснено відповідно до умов договору, комісія передбачена договором саме за послугу надання кредиту, тому є оплатною. При дослідженні умов договору висловив свою позицію щодо зменшення загального розміру боргу до розміру загальної вартості кредиту, визначеного в договорі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, в матеріалах справи міститься заява представника Василенко С.І. про розгля справи без участі відповідача та його представника, відзив підтримала.
Суд, вислухавши прелдставника позивача, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, та не заперечується відповідачем що, 22.01.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №22.01.2024-100003192, невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 9000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 22.01.2024 року, строком на 42 днів (а.с. 9, 10-14).
Отже договір складається із Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 22.01.2024 року та Заявки №22.01.2024-100003192 від 22.01.2024 року.
Відповідно до умов кредитного договору, даний електронний кредитний договір, частиною якого є заявка, укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Дата повернення (виплати) кредиту 18.02.2024 року, первинний період користування Кредитом - 14 днів з дня його надання, черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі «черговий період»). Продовження строку, на який видається кредит, не передбачене. Процентна ставка фіксована незмінні процентна ставка у розмірі 1,35 % за 1 день користування кредитом.
Крмісія, пов'язана з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту) - 15 % від суми кредиту та дорівнює 1350 грн. 00 коп.. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 13091,49 грн..
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Разом з тим, відповідально до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК Україниякщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 1054та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
У ст.ст.526,527,530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
З матеріалів справи вбачається, що пропозиція про укладання кредитного догвору (оферти) додаток до анкети позичальника від 22.01.2024, заявка до кредитного договору №22.01.2024-100003192 від 22.01.2024, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №22.01.2024-100003192 від 22.01.2024 року, паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е163 (а.с. 10-14, 16-18).
Так, згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Абз. 2 ч.2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
З урахуванням викладеного будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Оскільки в матеріалах справи на підтвердження укладення кредитного договору наявні докази, які містять всі істотні умови кредитного договору, зокрема суму кредиту, строк користування кредитом, процентну ставка за користування кредитом, заявка та підтвердження кредитного договору підписані власноручним електронним підписом відповідача, що ним не визнається, суд вважає, що наявні підстави вважати, що відповідач підписав кредитний договір та був проінформований про всі істотні його умови.
Що стосується заперечень сторони відповідача щодо нарахування процентів та комісії, суд зазначає наступне.
У постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 753/23979/15-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 367/786/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 723/602/17 суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- у справі № 753/23979/15-ц: банк, звертаючись до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, надав розрахунок розміру цієї заборгованості. Однак апеляційним судом належним чином не було досліджено наявні в справі докази, не було надано їм належної оцінки, не вирішено питання про наявність чи відсутність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з встановлених судом обставин. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що він не має повноважень визначати розмір заборгованості, є безпідставним, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону. Те ж саме стосується висновку суду про неможливість здійснення ним перевірки розрахунку заборгованості через ненадання позивачем виписки з особового рахунку відповідача. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України). Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором, як позивача, так і відповідача), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що розмір заборгованості за кредитним договором є недоведеним, апеляційний суд не врахував наведені вище обставини та вимоги процесуального законодавства і фактично не вирішив спір по суті. Оскільки суд апеляційної інстанції порушив вищенаведені норми процесуального права та не дослідив належним чином зібрані у справі докази, зокрема розрахунки заборгованості позивача та відповідача за кредитним договором у сукупності та взаємозв'язку з умовами вказаного договору, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - факти наявності чи відсутності заборгованості позичальника перед банком та дійсний розмір такої заборгованості, ухвалене в справі рішення апеляційного суду слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- у справах № 367/786/17 і № 723/602/17: належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що розмір заборгованості за кредитним договором є недоведеним, суди не врахували наведені вище обставини та вимоги процесуального законодавства, висновки щодо відсутності заборгованості за кредитним договором за усіма її складовими не зроблені. Зокрема, судами жодним чином не обґрунтовано відмову у стягненні заборгованості перед банком за тілом кредиту, не вирішено питання про часткове задоволення позову, виходячи з попередньої відсоткової ставки, чим фактично суди ухилився від вирішення спору по суті;
В постанові Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 175/2871/21 (провадження № 61-20946св21) суд касаційної інстанції дійшов висновку: належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Зазначена правова позиція також зазначена у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 335/4991/16-ц.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Слід зазначити, що до позову долучено довідку-розрахунок про стан заборгованості, яка містить печатку та підпис, відповідно до якої ОСОБА_1 має зобов'язання за договром у розмірі 13752,01 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 3402.01 грн. та комісія - 1350,00 грн..
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 9000 грн., строком на 28 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.
Тож розрахунок заборгованості здійснено наступним чином:
9 000 грн. (сума виданих кредитних коштів) * 1,35% (фіксована незмінна процентна ставка) * 28 (кількість днів користування кредитними коштами за фіксованою незмінною процентною ставкою) та дорівнює 3 402,00 грн.
Тобто розрахунок позивача щодо процентів відповідає умовам договору, підтверджений належними доказами, але має похибку в розмірі 0,01 грн.
Доказів щодо відсутності (сплати ) заборгованості відповідачем не надано.
Що стосується заперечень відповідача щодо нарахування комісії з посиланням на правовий висновок викладений в останов Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
За обставинами справи № 496/3134/19, яка перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду, комісія за обслуговування кредитної заборгованості включала, зокрема, плату за надання інформації про стан кредиту. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що така комісія є нікчемною і для кваліфікації умови цього договору як оспорюваної чи нікчемної має значення не назва комісії, а її зміст, тобто перелік дій банку, за які він цю комісію передбачив.
При цьому в постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. (п..п. 31.17,31.18).
Тобто законом передбачено встановлення вомісії за надання кредиту, як й за обслуговування та поверненя кредиту, крім комісії, які в силу ч.ч.1,2 ст. 11 цього Закону мають надаватися безоплатно.
Враховуючи навдене, суд не вбачає підстав вважати встановлену договором комісію за надання кредиту в розмірі 1350,00 грн нікчемною.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п.п. 2-4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» визначені терміни:
загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом;
загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит;
загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Перелік інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зазначено в ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.2 цієї статті, до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Згідно п.6 ч.4 цієї статті, інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
Згідно інформації яка міститься в паспорті споживчого кредиту, надана інформація орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, яка складається з тілу кредиту, процентів та комісії, а також визначені в договорі складає 13091,49 грн., в той же час предметом позовних вимог є стягнення заборгованості в розмірі 13 752,01 грн, що перевищую загальну вартість кредиту зазначену.
На підставі чого, суд вважає, що доведений в судовому засіданні загальний розмір заборгованості не має перевищувати загальну вартість кредиту для споживача в розмірі 13091,49 грн. яку суд вважає можливим стягнути з відповідача та проти якої не заперчував у судовому засіданні представник позивача.
На підставі досліджених письмових доказів, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» засновані та умовах укладеного договору, підписаного сторонами, обґрунтовані належними доказами та підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 22.01.2024-100003192 від 22.01.2024 у розмірі 13 091,49 грн..
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2305,74 грн.., який пропорційний до обгрунтованих позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 252-259, 261, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 639,1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 22.01.2024-100003192 від 22.01.2024 у розмірі 13 091 (тринадцять тисяч дев'яносто одну) гривню 49 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 2305 (дві тисячі триста п'ять) гривень 74 копійки.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ:37356833, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А;.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 14.03.2025.
Суддя С.О. Рубіжний