Справа №639/4464/24
Провадження №2/639/192/25
27 лютого 2025 року Жовтневий районний суд м. Харкова
в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,
за участю секретаря - Кобзар І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
29.07.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дьоміна Т.В. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 і просить суд визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 11.08.1995 року по 02.05.2023 року, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.05.2023 року, справа №639/1326/23, про розірвання шлюбу. У період перебування у шлюбі ними була придбана за договором купівлі-продажу від 18.02.2003 року №426, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Після розлучення сторони не змогли дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеної квартири. Оскільки майно було придбане ними в період шлюбу, воно належить сторонам, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за нею 1/2 частки квартири, в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У зв'язку з викладеним, позивач вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.07.2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.
На виконання ухвали суду представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Дьоміною Т.В. сплачено судовий збір та надано уточнену позовну заяву.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.08.2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.
На виконання ухвали суду представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Дьоміною Т.В. вказані недоліки були усунуті.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.08.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.09.2024 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задоволено. Зобов'язано Приватного нотаріуса ХМНО Ємельянову І.Г. надати суду: завірену копію договору купівлі-продажу квартири від 18.02.2003 року №426, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребувані докази надані на адресу суду.
10.01.2025 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дьоміної Тетяни Вікторівни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі №639/4464/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задоволено. Забезпечено проведення подальших підготовчих і судових засідань в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Дьоміній Т.В. через систему «EasyCon» за наступними реквізитами: електронна адреса -ІНФОРМАЦІЯ_2
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.01.2025 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання 27.02.2025 року учасники справи не з'явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дьоміна Т.В. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_2 , згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у судові засідання повторно не з'явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав, у зв'язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.02.2025 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Як вбачається з копії рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстровано 11 серпня 1995 року у Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1056. Рішення набрало законної сили 02.06.2023 року. В рішенні суду також встановлено, що сторони уклали шлюб, який було зареєстровано 11 серпня 1995 року у Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1056, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим повторно 14.03.2023 року.
Під час перебування позивача ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , останнім 18.02.2003 року була придбана квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та підтверджується копією договору купівлі-продажу від 18.02.2003 року №426, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Ємельяновою І.Г. Вказаний договір не містить вказівок на те, що квартира придбана з особисті кошти ОСОБА_2 (а.с. 68). Факт купівлі-продажу і державної реєстрації квартири підтверджуються Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30.10.2023 року щодо об'єкта - квартири АДРЕСА_2 і зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 з 20.02.2003 року (а.с. 12, 14).
Згідно з довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 01.03.2024 року квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , її ринкова вартість складає 1 886 410,61 грн. (а.с.8-9).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема,: визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування, а отже, і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, в ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Так д ружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Згідно з частиною першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Порушення принципу рівності часток подружжя при укладенні договору про поділ майна за статтею 69 СК України - добровільне укладання договору про поділ майна подружжя передбачає можливість сторін відступити від рівності часток подружжя у спільно набутому майні за час шлюбу. Виходячи із зазначеного, такі договори укладаються за добровільною згодою сторін.
Частинами 1, 4, 5 ст. 71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Однак, відповідно до частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до ч.3 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги . Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
Частиною 7 ст. 57 СК України передбачено: якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Пунктами 23 та 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірванні шлюбу, визнанні його недійсним і поділі спільного майна чоловіка й жінки» визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, зокрема, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
З огляду на досліджені докази, розглядаючи спір в межах позовних вимог, враховуючи, ненадання відповідачем відзиву на позов з відповідними запереченнями і доказами на їх підтвердження, судом встановлено, що спірна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не є особистою приватною власністю відповідача, придбана ним під час шлюбу з позивачем, докази того, що майно набуто виключно або частково за кошти, які належали особисто відповідачу ОСОБА_2 суду не надані, отже вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином суд, виходячи з презумпції права спільної сумісної власності подружжя на спірне майно і рівності часток, враховуючи, що протилежне відповідачем не доведено, а оскільки вимоги про поділ в натурі неподільної речі та стягнення грошової компенсації позивачем не заявлені, вважає за необхідне позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити, визнавши квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісної власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , залишивши у спільній частковій власності ОСОБА_2 іншу половину зазначеної квартири.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Окрім того, відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 10 643,25 грн. (а.с.29-30).
Керуючись ст.ст. 4, 5,11-13, 76-81, 128, 141, 142, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. 16 ЦК України,ст.ст. 57, 60, 70, 71 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісної власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 10 643 (десять тисяч шістсот сорок три) гривні 25 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 13.03.2025 року.
Суддя Н.В. Баркова