Справа 350/170/25
Номер провадження 3/350/75/2025
14 березня 2025 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши матеріали у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,-
установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 252599 від 30.01.2025, ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених статею 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 23.01.2025 біля 13:00 год. з хуліганських спонукань кидав каміння у житловий будинок ОСОБА_3 ,1948 року народження, жителя АДРЕСА_2 .в результаті чого розбив вікно.
У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП не визнав. Вказав, що його син не вчиняв жодного адміністративного правопорушення, а факт розбиття вікна саме ним жодним доказом не підтверджено. Він в повній мірі забезпечує належні умови виховання та проживання сина. Просив закрити провадження відносно нього.
Вислухавши особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вивчивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно до ч. 1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.
Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
До обов'язкового складу об'єктивної сторони невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей входить ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція статті 184 КУпАП є бланкетною, а особа, яка визначена ст. 255 КУпАП, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зобов'язана зазначити в ньому закон/норму закону, яку порушила особа, відносно якої складено протокол.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення невиконання передбачених законодавством обов'язків, щодо необхідних умов виховання свого сина не може бути підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч.1 КУпАП, а згідно інших матеріалів, працівниками поліції не було належно підтверджено, що ОСОБА_1 не виконує обов'язків, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання сина.
На переконання суду, за наявності факту вчинення особою адміністративного правопорушення поліцейський, який склав вказаний протокол, повинен був, використовуючи свої повноваження, зібрати і інші докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростовували свідчення особи, але таких доказів в матеріалах справи не міститься.
Все вищевказане є порушенням порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, в тому числі і процесуального документу - протоколу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не визначено які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на її ухилення від батьківських обов'язків.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення викликає розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов'язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що вказана у протоколі подія відбулася не в наслідок ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення виховання дитини.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
В силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 184, 245, 247, 251, 252, 256, 283, 284 КУпАП,-
постановив:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд.
Суддя: