Справа № 216/1635/25
провадження 1-кс/216/584/25
іменем України
12 березня 2025 року місто Кривий Ріг
Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025041230000582 від 01.03.2025 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України, -
12 березня 2025 слідчий СВ Криворізького РУР ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 подав до суду клопотання про арешт майна, що перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Слідчий суддя, вивчивши клопотання слідчого приходить до висновку про необхідність повернення даного клопотання для усунення недоліків, із наступних підстав.
Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положення ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема: 1) підстави і мету, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Відповідно до ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею,судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З матеріалів клопотання вбачається, що СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025041230000582 від 01.03.2025 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України, за яким 07.03.2025 року провідному фахівцю централізованої бухгалтерії відділу освіти виконкому Довгинцівської районної у місті ради ОСОБА_3 пред'явлено підозру.
Клопотання слідчого містить лише загальні формулювання підстав і мети арешту майна згідно процесуального закону, з яких не вбачається, які конкретно підстави, визначені ч.2 ст. 170 КПК України слідчий вважає існують для накладення арешту та необґрунтована мета вказаної дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням викладеного, клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків у строк 72 години.
На підставі викладеного і керуючись ст.170-172,309,372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ Криворізького РУР ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025041230000582 від 01.03.2025 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України - повернути прокурору Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 для доопрацювання в строк до 72 годин.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_5