Справа № 214/6332/20
1-кп/214/261/25
11 березня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, об'єднане кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020045750000085 (12021041750000176, 12023041750000966) щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, яка не працює, незаміжня, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.4 ст.185, ч.1 ст.190 КК України, -
В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться об'єднане кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020045750000085 (12021041750000176, 12023041750000966) щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.185, ч.1 ст.190 КК України.
Відповідно до обвинувальних актів у вказаному об'єднаному кримінальному провадженні, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.185, ч.1 ст.190 КК України, за таких обставин.
Так, 13.07.2020 приблизно о 12-30 годині, ОСОБА_5 , знаходилась в кіоску з продажу продуктів харчування, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де працює її знайома - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час, у ОСОБА_5 виник прямий злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.
Після цього, перебуваючи за вказаною вище адресою, ОСОБА_5 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою і обернення його на свою користь, переслідуючи корисливу мету власного збагачення, під приводом здійснення телефонного виклику, зловживаючи довірою своєї знайомої ОСОБА_7 , заволоділа належним потерпілій мобільним телефоном марки «Samsung» моделі «А10», синього кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартість якого складає 1966,67 грн.
Далі, ОСОБА_5 з місця скоєння кримінального проступку зникла, розпорядившись чужим майном на власний розсуд, завдавши тим самим потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток в розмірі 1966,67 грн.
Окрім того, ОСОБА_5 , 30.03.2021 приблизно о 18-00 годині, знаходилась за адресою АДРЕСА_3 , за запрошенням власника помешкання ОСОБА_8 . В цей час, реалізуючи раптово виниклий намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_8 пішов відпочивати, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно, викрала належний останньому мобільний телефон «Samsung Galaxy J 500», вартість якого становить 1200 грн., в якому заходилась карта пам'яті на 8 Гб вартістю 80 грн. Після цього, з місця скоєння злочину з вкраденим майном зникла, в подальшому розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_8 збиток на загальну суму 1280 грн.
Також, ОСОБА_5 , повторно, 31.03.2021 о 13-00 годині, знаходилась за адресою АДРЕСА_3 , за запрошенням власника помешкання ОСОБА_8 . В цей час, реалізуючи раптово виниклий намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, будучи впевненою, що її дії носять таємний характер, шляхом вільного доступу, таємно, викрала належну потерпілому ОСОБА_8 портативну колонку «XO-F12», вартість якої становить 485,10 грн. Після цього, з місця скоєння злочину з вкраденим майном зникла, в подальшому розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_8 збиток в розмірі 485,10 грн.
Окрім того, указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, введено воєнний стан в Україні на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України. На теперішній час, воєнний стан продовжено Указом Президента України №26/2025 від 14.01.2025, який затверджений Законом України №4220-ІХ від 15.01.2025. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 строком на 90 діб, тобто до 09.05.2025.
ОСОБА_5 , в період дії воєнного стану, 27.07.2023 приблизно о 18-00 годині, перебувала за адресою: АДРЕСА_4 . В цей час, з корисливих мотивів, переслідуючи мету власного збагачення, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, будучи впевненою, що за її діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, шляхом вільного доступу, таємно викрала майно, належне потерпілій ОСОБА_9 , а саме: мобільний телефон марки «Xiаomi Redmi a1 2/32 GB», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , синього кольору, у справному стані, маючий незначні подряпини на задній панелі від використання, вартість якого становить 1975 гривень 00 копійок. Після цього, ОСОБА_5 з вкраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, в подальшому розпорядившись ним на власний розсуд.
Внаслідок умисних дій ОСОБА_10 потерпілій ОСОБА_9 спричинено матеріальний збиток у розмірі 1975,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч.2 ст.185 КК України тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно;
- ч.4 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану;
- ч.1 ст.190 КК України тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
В судовому засіданні прокурор звернулася до суду з клопотанням, в якому просила закрити об'єднане кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.185, ч.1 ст.190 КК України, на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Обвинувачена та її захисник, кожен окремо, не заперечували проти задоволення клопотання прокурора. При цьому, обвинувачена пояснила, що наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав їй зрозумілі, вона з ними згодна та не бажає продовжувати судовий розгляд.
Представник потерпілої в судовому засіданні не заперечував проти клопотання прокурора, але просив розглянути цивільний позов та задовольнити його.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали об'єднаного кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора щодо закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Так, Європейський суд з прав людини вважає, що стаття 7 Конвенції є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009, заява №10249/03).
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як слідує з загального правила, що закріплене у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
При цьому, відповідно до положень ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX (далі Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Тобто, з 09.08.2024 змінився мінімальний розмір завданої шкоди, що визначає кримінальну відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 КК України, яка до внесення змін до КУпАП Законом №3886-ІХ складала: 210,20 грн. станом на 01.01.2020; 227,00 грн. станом на 01.01.2020 та 268,40 грн. станом на 01.01.2023.
Цим законом внесені зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 Розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що неоподатковуваний мінімум щодо адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1. п.169.1. ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно з п.п.169.1.1, п. 169.1. ст. 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст.7 Законів України «Про державний бюджет України на 2020 рік» «Про державний бюджет України на 2021 рік» та «Про державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи з 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2023 - встановлений в розмірі 2102 грн., 2270 грн. та 2684 грн., відповідно.
Таким чином, межею адміністративної та кримінальної відповідальності за викрадення чужого майна та шахрайство є його вартість в зазначених вище розмірах у відповідні роки.
Зміна розміру дрібного викрадення чужого майна з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є зміною кримінального закону в частині кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 КК України, оскільки у тексті кримінального закону цей розмір не визначений, а зазначений в ст.51 КУпАП.
Таким чином, внесені Законом №3886-ІХ зміни призвели до часткової декриміналізації діяння, тому дія цього Закону має зворотну дію у часі, отже скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 в справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24), з якого слідує, що зміни до ст.51 КУпАП, які стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для кваліфікації відповідних діянь, як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Визначення суми, яка дорівнює двом неоподатковуваним мінімумів доходів громадян, здійснюється виходячи з його розміру, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Як зазначалося вище, згідно з обвинувальними актами, на момент внесення відомостей до ЄРДР, дії ОСОБА_5 кваліфікувались за ч.2 ст.185, ч.4 ст.185, ч.1 ст.190 КК України.
Разом з цим, 13.07.2020, 30.03.2021, 31.03.2021 та 27.07.2023, тобто на час вчинення ОСОБА_5 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, загальна сума матеріальної шкоди, спричиненої потерпілим становила 1966,67 грн., 1280,00 грн., 485,10 грн. та 1975,00 грн., відповідно.
Отже, суд приходить до висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчинених ОСОБА_5 діянь, оскільки вартість майна, у викраденні та заволодінні яким вона обвинувачується не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та станом на день розгляду кримінального провадження судом не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України, а може бути лише підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно з абз.4 ч.7 ст.284 КПК України, ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої, зокрема, п.4-1 ч.1 цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст.479-2 КПК України.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Так, судом роз'яснено обвинуваченій зміст Закону №3886-ІХ, яким внесені зміни до КУпАП та положення КК України, які втратили чинність, як правова підстава для притягнення її до кримінальної відповідальності. При цьому, обвинувачена ОСОБА_5 погодилася на закриття кримінального провадження щодо неї з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Отже, враховуючи вимоги ч.3 ст.479-2 КПК України та позицію обвинуваченої, суд вважає за можливе закрити об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.185, ч.1 ст.190 КК України, на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Що стосується заявленого потерпілою ОСОБА_7 цивільного позову суд зазначає таке.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст.129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Таким чином, вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог при закритті провадження по справі, суперечить вказаним вище нормам закону, отже він не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.
В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК підставах, суд зобов'язаний роз'яснити цивільному позивачеві його право пред'явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.
Тому, приймаючи до уваги закритті вказаного кримінального провадження, заявлений потерпілою ОСОБА_7 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду, що за змістом ч.7 ст.128 КПК України не перешкоджає пред'явленню позову в порядку цивільного судочинства.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
Судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи в розмірі 653 грн. 80 коп. суд вважає за необхідне віднести на рахунок Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного, керуючись п.4-1 ст. 284, ст.372, ч.3 ст.479-2 КПК України, суд,-
Об'єднане кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020045750000085 (12021041750000176, 12023041750000966) за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.4 ст.185, ч.1 ст.190 КК України - закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Речові докази:
- завірену копію документів на мобільний телефон «Самсунг А10» на одному аркуші, яка долучена до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження (том 4 а.с.15, 16);
- копію сторінки б/н журналу фіксації купівлі-продажу мобільних телефонів ФОП ОСОБА_11 , яка долучена до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження (том 4 а.с.26, 27).
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Витрати пов'язані з проведенням судової експертизи в розмірі 653 (шістсот п'ятдесят три) грн. 80 коп., віднести на рахунок Державного бюджету України (том 4 а.с.30).
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 14.03.2025.
Суддя ОСОБА_1