Справа № 214/9928/23
2-п/214/14/25
14 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
представника заявника (відповідача) - Шафранової О.В.,
представника заінтересованої особи (позивача) - Шевченко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шафранової Олени Валеріївни про перегляд заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.07.2024 у цивільній справі №214/9928/23 за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, -
Адвокат Шафранова О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою 17.12.2024, в якій просить суд: поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.07.2024 у цивільній справі №214/9928/23 за позовом АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, визнавши причини пропуску такого строку поважними; прийняти заяву до розгляду; скасувати заочне рішення суду та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення боргу, заявлених за період з 01.11.2019 до 17.05.2020 (основний борг 4 428 грн. 58 коп., інфляційні втрати - 733 грн. 33 коп., 3% річних - 256 грн. 34 коп., а також з 18.05.2020 до 31.12.2020).
В обґрунтування вимог заяви представник відповідача зазначила, що копію заочного рішення суду від 18.07.2024 відповідач не отримував, а про його ухвалення дізнався випадково 21.11.2024 під час отримання консультації у адвоката. 22.11.2024 адвокатом Шафрановою О.В. в інтересах ОСОБА_1 було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, з якими вона фактично ознайомилась 03.12.2024, у тому числі і з судовим рішенням. До того часу жодних судових та позасудових документів відповідач не отримував, про перебування справи у провадженні суду обізнаний не був, а тому не міг подати відзив на позов та докази на підтвердження своїх заперечень щодо пред'явлених до нього вимог. З огляду на зазначені обставини представник відповідача вважає, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення ним пропущено з поважних причин, який просить поновити. По суті заявлених до ОСОБА_1 вимог представник зауважила, що він дійсно є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , однак не є споживачем послуг АТ «Криворізька теплоцентраль» із 2015 року, а саме, з моменту присвоєння єдиної адреси для кв. АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , де й фактично мешкає. До моменту звернення АТ «Криворізька теплоцентраль» до суду з позовом він не отримував від підприємства жодних претензій, та споживачем послуг цього підприємства себе не вважав. Відтак, він не міг передбачити виникнення судового спору між ним та АТ «Криворізька теплоцентраль» за послугами з постачання теплової енергії, які не отримував. Крім того, представник відповідача зазначила, що відповідач також заперечує проти заявлених вимог з підстав, поміж іншим, заявлення їх поза межами строку позовної давності, оскільки борг заявлений за період з 01.11.2019 до 17.05.2020, в той час як позов подано до суду у грудні 2023 року.
17.12.2024 матеріали заяви передано на розгляд судді Євтушенку О.І. як попередньо визначеному складу суду, який ухвалював заочне рішення. Фактично матеріали отримано суддею 01.01.2025 після виходу з лікарняного.
Ухвалою суду від 03.01.2025 поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду; заяву прийнято до провадження суддею Євтушенком О.І. з призначенням до розгляду по суті.
Не погоджуючись із заявою про перегляд заочного рішення, представник заінтересованої особи (позивача) АТ «Криворізька теплоцентраль» Шевченко Ю.С. подала письмові заперечення, направлені через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», вважаючи, що заочне рішення від 18.07.2024 ухвалене судом у відповідності до вимог процесуального та матеріального права, а відтак правові підстави для його перегляду відсутні. Так, в обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення суду представник відповідача зазначила, що судом не застосовано строки позовної давності до періоду заборгованості, заявленого у позові. При цьому, представник АТ «Криворізька теплоцентраль» акцентувала увагу, що в даному випадку відповідачем та його представником не враховано, що 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (КОВІД-19)», відповідно до якого «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (КОВІД-19), строк позовної давності продовжено на строк дії такого карантину. У свою чергу, Законом України від 15.03.2022 №2120 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено п.19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за комунальні послуги в силу приписів п.п.12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було продовжено спочатку на строк дії карантину, а пізніше - воєнного стану. Таким чином, позовна давність для пред'явлення позовних вимог у справі №214/9928/23 за період з 01.11.2019 до 31.10.2023 станом на день звернення до суду з позовом 12.12.2023 не сплила, оскільки її перебіг був зупинений до кінця дії карантину 30.06.2023. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні. Представник відповідача у заяві про перегляд заочного рішення посилається на незаконність стягнення з відповідача ОСОБА_1 інфляційних витрат та 3% річних у зв'язку з неврахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 « Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Проте, на виконання вимог вказаної вище урядової постанови позивач не здійснював з 24.02.2022 інфляційні нарахування та нарахування 3% річних на заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг і не просить у позові їх стягнути з відповідача, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 434,39 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1294,41 грн., які нараховані до 24.02.2022, на переконання представника, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як зазначається представником відповідача, ОСОБА_1 не є споживачем комунальних послуг АТ «Криворізька теплоцентраль» у зв'язку з встановленням автономного опалення, на підтвердження наведеного, як доказ надає копію технічного паспорта на квартиру, в якому міститься примітка: «Будинок підключено до телефонної мережі, об'єднаної диспетчерської системи та обладнано водопроводом (холодне, гаряче водопостачання), каналізацією, газопостачанням, опаленням, указати яким, автономне…..» та складеними актами ОСББ «Спаська-8» якими підтверджується, що в будинку АДРЕСА_4 наявно 5 квартир, в яких встановлено індивідуальну систему опалення, в тому числі й в квартирі АДРЕСА_5 . Окрім того, в даних актах зазначено, що в будинку АДРЕСА_4 місця загального користування не забезпечуються житлово-комунальною послугою з теплопостачання. З приводу цих доводів представник позивача зауважила, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відтак, зазначені представником відповідача акти ОСББ «Спаська-8» жодним чином не підтверджують факт законності встановлення автономного опалення за адресою: АДРЕСА_6 . Звертає увагу суду, що відповідачем та його представником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження додержання ними Порядку від 22.11.2005 №4 (зі змінами) при відключенні квартири від мереж централізованого опалення.
Будучи незгодною з доводами позивача, 12.03.2025 представник відповідача подала клопотання про долучення додаткових доказів щодо відсутності адреси, за якою АТ «Криворізька теплоцентраль» здійснено нарахування боргу у зв'язку з наявністю рішення виконкому Саксаганської районної у місті ради №363 від 15.08.2018, яким присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_5 чотирьохкімнатній квартирі загальною площею 90,35 кв.м., житловою площею 61,4 кв.м. реконструйованій з кв. АДРЕСА_7 , шляхом об'єднання в одну квартиру ( ОСОБА_1 ). Стосовно строку позовної давності, представник відповідача зауважила, що позивач не подавав заяв про поновлення строку позовної давності при зверненні до суду, а тому правові підстави для стягнення заборгованості за період з 01.11.2019 до 17.05.2020 відсутні.
Присутня в судовому засіданні 13.03.2025 представник заявника (відповідача) ОСОБА_1 - адвокат Шафранова О.В. вимоги заяви підтримала та наполягала на перегляді заочного рішення суду від 18.07.2024 із наведених нею підстав. Зазначила, що наразі у провадженні суду (суддя Попов В.В.) перебуває цивільна справа за позовом АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості за послуги за адресою: АДРЕСА_5 , судове рішення не ухвалене. Зауважила, що наявність рішення виконкому Саксаганської районної у місті ради №363 від 15.08.2018, яким присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_5 чотирьохкімнатній квартирі загальною площею 90,35 кв.м., житловою площею 61,4 кв.м. реконструйованій з кв. АДРЕСА_7 , свідчить про те, що кв. АДРЕСА_8 як самостійний об'єкт не існує. Доводи в іншій частині підтримала з наданням пояснень, аналогічних викладеним у заяві.
Представник заінтересованої особи (позивача) - ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення заяви, не вбачаючи достатніх підстав, які б визначали доцільність перегляду заочного рішення суду від 18.07.2024, підтримавши свою позицію, викладену у запереченнях. Зауважила, що попри наявність рішення виконкому Саксаганської районної у місті ради №363 від 15.08.2018, яким присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_5 , належна відповідачеві кв. АДРЕСА_8 юридично продовжує існувати як самостійний об'єкт - житлове приміщення за даними, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та жодних змін з цього приводу до реєстру за зверненням власника не вносилось. Підстави для застосування строку позовної давності у рамках спірних правовідносин відсутні, нарахування боргу та збитків за ст.625 ЦК України позивачеві проведені у відповідності до вимог закону.
На підставі ч.2 ст.258, ч.4 ст.259 ЦПК України для постановлення ухвали за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення у судовому засіданні 13.03.2025 оголошено перерву до10.40 год. 14.03.2025.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, зміст та вимоги заяви про перегляд заочного рішення, врахувавши позицію учасників справи, доходить такого висновку.
Судом встановлено, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.07.2024, ухваленим при заочному розгляді цивільної справи №214/9928/23, позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії - задоволено: стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_6 за період з 01.11.2019 до 17.05.2020 в розмірі основного боргу - 4 428 грн. 58 коп., інфляційні втрати - 733 грн. 33 коп., 3% річних - 256 грн. 34 коп., та за період з 18.05.2020 до 31.10.2023 в розмірі основного боргу - 17 645 грн. 64 коп., інфляційні втрати - 561 грн. 08 коп., 3% річних - 178 грн. 05 коп., плату за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 до 30.10.2023 - 188 грн. 88 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» 2 684 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Як визначено ч.ч.1-3 ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду від 18.07.2024, адвокат Шафранова О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала заяву про його перегляд.
З аналізу ст.280 ЦПК України слідує, що для скасування заочного рішення необхідна одночасна наявність 4-х наведених умов, які в сукупності визначають матеріальний та процесуальний аспекти для скасування заочного рішення, що також визначено в п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».
Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез'явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (ч.1 ст.280 ЦПК України).
Що стосується виклику/повідомлення відповідача про розгляд справи, слід керуватися приписами ч.5 ст.128 ЦПК України, відповідно до якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України).
Верховний Суд вказує, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18 та ряді інших, що свідчить про сталість судової практики стосовно цього.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу зареєстрованого місця проживання є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
У справі, що переглядається, до вирішення питання відкриття провадження у справі судом було встановлено, що за відомостями реєстру Криворізької міської територіальної громади відповідач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.20). Зважаючи на це, ухвалу суду про відкриття провадження у справі, ухвалу суду про виключення неналежних відповідачів, інші судові та позасудові документи було направлено судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується роздруківками з АСДС КП «ДЗ», де вказано трекінг поштового відправлення. За таких обставин, позивач, відповідно п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається повідомленим про судові засідання в суді належним чином. І відповідно аргумент представника відповідача про неналежне повідомлення відповідача необґрунтований, а тому суд його відхиляє.
Таким чином, саме по собі неотримання відповідачем кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом як свідчення його неналежного повідомлення про розгляд справи, а також не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи судом, адже зі свого боку суд вчинив усі процесуальні дії, необхідні для повідомлення відповідача про розгляд справи. Позаяк, у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відтак, при ухваленні рішення суд дотримався процесуальних вимог щодо проведення заочного розгляду справи. До того ж згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції, доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).
У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи. З іншого боку, відповідачу ч.1 ст.284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом, на чому також акцентовано увагу Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 у справі №756/11081/20 (п.п.36, 37).
Тлумачення ст.ст.286, 287 ЦПК України в сукупності із ч.1 ст.288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у ч.3 ст.287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з'явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв'язку із чим і було ухвалене заочне рішення.
Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, ОСОБА_1 та його представником не надано доказів, які б мали істотне значення для вирішення справи, потенційно могли змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та визначали необхідність перегляду заочного рішення, а всі доводи зводяться виключно до незгоди з вирішенням спору. Так, ініціюючи перегляд заочного рішення суду, представник відповідача зазначила, що наявність рішення виконкому Саксаганської районної у місті ради №363 від 15.08.2018, яким присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_5 чотирьохкімнатній квартирі загальною площею 90,35 кв.м., житловою площею 61,4 кв.м. реконструйованій з кв. АДРЕСА_7 , свідчить про те, що кв. АДРЕСА_8 як самостійний об'єкт не існує, а відтак відповідач не є споживачем послуг АТ «Криворізька теплоцентраль». Підстави для нарахування вартості послуг за цією адресою відсутні, у тому числі й зважаючи на наявність автономного опалення. Крім того, акцентувала увагу на пропуску позивачем строку позовної давності за заявленими вимогами та неправомірність нарахування позивачем збитків на заборгованість в порядку ст.625 ЦК України в результаті неврахування постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 « Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».
Так, ухвалюючи заочне рішення 18.07.2024 суд виходив з відомостей, наданих АТ «Криворізька теплоцентраль», згідно з якими за даними по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_6 , власником житлового приміщення є ОСОБА_1 . Крім того, судом було враховано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 11.06.2024, відповідно до яких житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 зареєстроване за типом майна «квартира», реєстраційний номер майна 3424272 із реєстрацією права власності на неї за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 14.11.2003, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацком Я.О., зареєстрованого в реєстрі за №13336, Право власності зареєстроване за відповідачем з 17.05.2004, запис №248 в книзі 21п-278.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 13.03.2025, вищевказана квартира обліковується як самостійний об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_6 , власником її є ОСОБА_1 . Відтак, сама по собі наявність рішення виконкому Саксаганської районної у місті ради №363 від 15.08.2018, яким присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_5 чотирьохкімнатній квартирі, реконструйованій з кв. АДРЕСА_5 , АДРЕСА_8 , розташованих у буд. АДРЕСА_4 , не свідчить про те, що кв. АДРЕСА_8 як об'єкт нерухомості не існує, адже відсутність юридичної реалізації цього рішення шляхом звернення відповідача ОСОБА_1 з приводу внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, погашення запису про право власності тощо не може свідчити про те, що юридично квартира не існує.
Суд вважає, що вирішуючи спір, суд в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи за обсягом наявних доказів, надав їм належну правову оцінку, врахував принцип покладення тягаря утримання майна на власника приміщення - ОСОБА_1 , та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Наведені представником відповідача причини неявки в судове засідання відповідача, неподання відзиву не є поважними, оскільки з урахуванням подання заяви про перегляд заочного рішення зі сплином півроку після його ухвалення, фактично свідчать про свідоме нехтування процесуальними правами та несумлінне відношення до виконання обов'язків не тільки як відповідача у справі, а й загалом як споживача послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль».
Істотних аргументів та власного контррозрахунку, які б у сукупності визначали невірність заявленого АТ «Криворізька теплоцентраль» розміру боргу, неправомірність нарахування збитків на підставі ст.625 ЦК України, існування підстав для застосування строку позовної давності в умовах дії карантину та воєнного стану, доказів встановлення у квартирі відповідача автономного опалення, відповідачем та її представником не наведено та не надано, а усі викладені у заяві доводи ґрунтуються на суб'єктивній оцінці дійсних обставин та тлумаченні норм чинного законодавства України на власний розсуд, що не може бути за достатню підставу для перегляду заочного рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної в п.40 рішення від 03.04.2008 у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України», та в рішенні «Устименко проти України» від 29.10.2015 «…право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Повноваження судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру, але не для здійснення нового судового розгляду…».
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав, які б виправдували необхідність повторного перегляду справи. У зв'язку з цим заяву ОСОБА_1 слід залишити без задоволення відповідно до п.1 ч.3 ст. 287 ЦПК України, що не перешкоджає відповідачеві та його представникові оскаржити рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст.247, 261, 280-288, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шафранової Олени Валеріївни про перегляд заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.07.2024 у цивільній справі №214/9928/23 за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати підписання ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повну ухвалу суду складено та підписано без проголошення о 10.40 год. 14.03.2025 після перерви, оголошеної у судовому засіданні 13.03.2025.
Суддя О.І. Євтушенко