Справа № 199/918/24
(2/199/222/25)
Іменем України
25.02.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Попружко Д.О.
позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_4 , про встановлення факту належності нерухомого майна на праві спільної часткової власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_4 , про встановлення факту належності нерухомого майна на праві спільної часткової власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтуванні позовних вимог посилався на те, що позивачу ОСОБА_1 та його батькам - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.07.2009 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням від 24.07.2009 року за №4/151-09.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 . На момент смерті ОСОБА_4 був розлучений із матір'ю позивача - ОСОБА_5 , мав двох синів - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які є єдиними спадкоємцями за законом першої черги.
Рідний брат позивача ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини не звертався, адреси реєстрації місця свого проживання не мав.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 30.06.2021 року у справі №199/3236/21 позивачу ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька. Утім, постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з відсутністю у спадкодавця зареєстрованого місця проживання, що унеможливило встановлення кола спадкоємців.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 . За заявою ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 . Четвертою дніпровською державною нотаріальної конторою було заведено спадкову справу №145/2021.
При оформленні спадкових прав позивачем було встановлено наступні обставини.
11.07.1997 року родина ОСОБА_1 , а саме - матір ОСОБА_5 , батько ОСОБА_4 , брат ОСОБА_4 , дід ОСОБА_6 , та бабка ОСОБА_7 приватизували спірну квартиру, але згодом за заявою родини позивачів вказана приватизація була анульована відповідно до розпорядження Управління житлового господарства виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №305 від 04.12.1997 року.
Відповідно до інформаційної довідки №10/5-2334 від 03.12.2021 року, виданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб, за даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_1 , у різні часові проміжки були зареєстровані наступні особи:
-ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований з 18.03.1988 року (внесений до Ф-1 матері), по паспорту з 31.07.2001 по теперішній час;
-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований з 16.04.1985 (внесений до Ф-1 матері), по паспорту з 31.07.2001 по 13.04.2007, з 06.05.2011 по 07.09.2020;
-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований з 27.03.1990 року по 29.03.2016 року;
-ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була зареєстрована з 21.06.1973 по 22.11.1979, з 12.11.1984 по 02.09.2020;
-ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був зареєстрований з 20.02.1968 по 01.12.1983, з 12.11.1984 по 20.01.1998;
-ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , була зареєстрована з 19.10.1967 по 22.11.1979, з 12.11.1984 по 20.01.1998.
У 2008 році родина позивача вирішила повторно приватизувати спірну квартиру, але в іншому складі співвласників, внаслідок чого 24.07.2009 року Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради було видано свідоцтво про право власності на житло на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..
Після отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_5 звернулася до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» із заявою про реєстрацію права власності, однак 11.09.2009 року рішенням Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради було відмовлено ОСОБА_5 у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки у матеріалах реєстраційної справи містяться відомості про реєстрацію права власності за іншими особами.
На теперішній час оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно втрачено, тому позивач звернувся до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про видачу йому дублікату вказаного свідоцтва,
Згідно з відповіддю Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 15.11.2021 року №3/12-549в, позивачу було відмовлено у видачі дубліката свідоцтва про право власності у зв'язку з тим, що станом на 12.11.2021 року у департаменті зберігається два примірника свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про відмову у проведенні реєстрації права власності.
Крім того, постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Коцар І.В. від 25.11.2021 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно та відсутність державної реєстрації права власності у Комунальному підприємстві «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради.
Тому, посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд:
-встановити факт належності на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ;
-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Представник відповідача Дніпровської міської ради надала до суду відзив, в якому заперечувала проти позову із посиланням на те, що позивач обрав неналежним спосіб захисту своїх прав, оскільки рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки спадкодавець не набув права власності на об'єкт нерухомого майна, то спадкодавець також не набуває права власності в порядку спадкування.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мельник В.С. позов підтримали та просили його задовольнити.
Представник відповідача Дніпровської міської ради Григоренко А.В. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали спадкової справи №145/2021 після смерті ОСОБА_5 , та матеріали спадкової справи №157/2021 після смерті ОСОБА_4 , суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.07.1997 року виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів на підставі розпорядження органу приватизації від 11.07.1997 року №4/1848-97, позивачу, його батьку ОСОБА_4 , брату ОСОБА_4 , матері ОСОБА_5 , бабці ОСОБА_7 , діду ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на житло, а саме спірну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.35).
Управлінням житлового господарства виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів 04.12.1997 року на підставі заяви вищевказаних співвласників спірної квартири прийнято розпорядження №305, яким вирішено: вважати анульованим розпорядження органу приватизації від 11 липня 1997 року №4/1848-97 про передачу у власність родині у складі шести осіб спірної квартири; вважати недійсним свідоцтво про право власності з реєстровим №1848А-97; зобов'язано начальника відділу приватизації повідомити МБТІ про скасування приватизації квартири (а.с.25).
Відповідно до інформаційної довідки №10/5-2334 від 03.12.2021 року, виданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб, за даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30), у різні часові проміжки були зареєстровані наступні особи:
-ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований з 18.03.1988 року (внесений до Ф-1 матері), по паспорту з 31.07.2001 по теперішній час;
-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований з 16.04.1985 (внесений до Ф-1 матері), по паспорту з 31.07.2001 по 13.04.2007, з 06.05.2011 по 07.09.2020;
-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований з 27.03.1990 року по 29.03.2016 року;
-ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була зареєстрована з 21.06.1973 по 22.11.1979, з 12.11.1984 по 02.09.2020;
-ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був зареєстрований з 20.02.1968 по 01.12.1983, з 12.11.1984 по 20.01.1998;
-ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , була зареєстрована з 19.10.1967 по 22.11.1979, з 12.11.1984 по 20.01.1998.
Відповідно до довідки Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 10.07.2008 року №4002, станом на 10.07.2008 року за обліком технічної інвентаризації право приватної власності на нерухоме майно у м. Дніпропетровську не зареєстровано (а.с.26).
06.08.2008 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим 06.08.2008 року Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №425 (а.с.20).
Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради 24.07.2009 року на підставі розпорядження органу приватизації від 24.07.2009 року №4/151-09 за реєстровим №151А-09, було видано свідоцтво про право власності на житло, яким посвідчено належність спірної квартири на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_1 та його батькам - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.36).
Після отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_5 звернулася до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» із заявою про реєстрацію права власності, однак 11.09.2009 року рішенням Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради було відмовлено ОСОБА_5 у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки у матеріалах реєстраційної справи містяться відомості про реєстрацію права власності за іншими особами (а.с.38).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 30.10.2017 року Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №1191 (а.с.13).
02.03.2021 року та 18.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявами №462, №630 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 (а.с.82,93).
Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Коцар І.В. від 18.03.2021 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, у зв'язку з відсутністю відомостей про зареєстроване місце проживання спадкодавця на момент смерті неможливо встановити місце відкриття спадщини та коло спадкоємців, які прийняли спадщину, а також спадкоємцем не подано правовстановлюючого документу на спадкове майно (а.с.94).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 30.06.2021 року у справі №199/3236/21 ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.32-33).
10.08.2021 року та 25.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявами №1954, №3075 про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 (а.с.98, 104 зворот).
Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Коцар І.В. від 25.11.2021 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спірної квартири після смерті в тому числі батька позивача, що мотивовано неподанням спадкоємцем правовстановлюючого документу на спірну квартиру, наявністю в інвентаризаційній справі двох свідоцтв про право власності на житло (спірну квартиру), з яких неможливо встановити співвласників квартири, відмови у державній реєстрації права власності на спірну квартиру за останнім за часом свідоцтвом про право власності на житло. Крім того, державний нотаріус послалась і на відсутність відомостей про зареєстроване місце проживання спадкодавця на момент смерті, що унеможливлює встановлення місця відкриття спадщини та коло спадкоємців, які прийняли спадщину (а.с.105).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим 01.09.2020 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №1250 (а.с.15).
26.02.2021 року позивач звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою №439 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.60). Також, ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_4 , який є рідним братом позивача, звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою №440 про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.60 зворот).
Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Коцар І.В. від 25.11.2021 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спірної квартири після смерті в тому числі батька позивача, що мотивовано неподанням спадкоємцем правовстановлюючого документу на спірну квартиру, наявністю в інвентаризаційній справі двох свідоцтв про право власності на житло (спірну квартиру), з яких неможливо встановити співвласників квартири, відмови у державній реєстрації права власності на спірну квартиру за останнім за часом свідоцтвом про право власності на житло. Крім того, державний нотаріус послалась і на відсутність відомостей про зареєстроване місце проживання спадкодавця на момент смерті, що унеможливлює встановлення місця відкриття спадщини та коло спадкоємців, які прийняли спадщину (а.с.74).
У зв'язку із втратою оригіналу свідоцтва про право власності на майно, ОСОБА_1 звернувся до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про видачу дубліката свідоцтва про право власності. Однак, згідно з відповіддю Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 15.11.2021 року №3/12-549в, позивачу було відмовлено у видачі дубліката свідоцтва про право власності у зв'язку з тим, що станом на 12.11.2021 року у департаменті зберігається два примірника свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про відмову у проведенні реєстрації права власності (а.с.34).
Положеннями статті 1217 Цивільного кодексу Україна встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.
Згідно з нормами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно з частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України "Про нотаріат", при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України "Про нотаріат", покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених статтями 335, 376 та 392 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24.07.2009 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням від 24.07.2009 року за №4/151-09, позивачу ОСОБА_1 та його батькам - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.36).
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).
У свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).
Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім'я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.
Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а його право в такому випадку підлягає судовому захисту.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Згідно з п. п. 1,2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні спорів у зв'язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України та враховувати, що заповідач, зокрема, має право: призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК); без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Відповідно до п. 23 вказаної Постанови Пленуму, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року зазначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.
Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
До посилань представника відповідача щодо неправильного обрання позивачем способу захисту суд ставиться критично, оскільки відповідач не оспорює та ніколи не оспорював сам факт перебування квартири (спадкового майна) у власності позивача та членів його сім'ї, натомість не анульовано і не скасовано свідоцтво про право власності на житло від 24.07.2009 року, видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням від 24.07.2009 року за №4/151-09, яким позивачу ОСОБА_1 та його батькам - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.36).
Таким чином, видачею вищевказаного свідоцтва про право власності на житло від 24.07.2009 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням від 24.07.2009 року за №4/151-09, було завершено процес приватизації та передачі у власність громадянам майна. Щодо відсутності реєстрації майна у КП ДМБТІ, то на теперішній час позивач не позбавлений права провести державну реєстрацію нерухомого майна у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний спосіб захисту є ефективним, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, тому вважає:
-встановити факт належності на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ;
-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Витрати по справі суд вважає покласти на рахунок сторони, що їх понесла.
Керуючись ст.ст. 328, 331, 392, 1216-1218, 1258, 1265, 1268, 1276, 1297 ЦК України, ст.ст. 9, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_4 , про встановлення факту належності нерухомого майна на праві спільної часткової власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом, - задовольнити.
Встановити факт належності на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Судові витрати покласти на сторону, яка їх понесла.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Дніпровська міська рада, код ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження за адресою: м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75.
Третя особа: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Л.Г. Якименко