18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
25 лютого 2025 року м. Черкаси Справа № 925/322/23(925/875/23)
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з помічником (за дорученням судді) Пастуховою О.С.,
представники сторін: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Румата Груп»
до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
про стягнення 1 400 000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Румата Груп» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення сплачених лізингових платежів в рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за Договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016 у розмірі 1 400 000,00 грн, а також суми сплаченого за подання цієї позовної заяви судового збору.
18.07.2023 Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., зокрема, відкрив провадження у справі та призначив її для розгляду у загальному провадженні у підготовче судове засідання на 10.08.2023.
26.06.2023 Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А. вирішив у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Румата Груп» від 26.06.2023 №26-06-23 відмовити повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2023 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04.04.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2023 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Автоматизована система документообігу Господарського суду Черкаської області для розгляду справи №925/322/23(925/875/23) визначила суддю Боровика С.С.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.05.2024 прийнято справу №925/322/23(925/875/23) до свого провадження і вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 30.07.2024.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.05.2024 виправлено в ч.2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Черкаської області від 17.05.2024 допущену описку, а саме: призначено підготовче засідання у справі на 1130 годину 23 липня 2024 року у приміщенні Господарського суду Черкаської області за адресою: бул. Шевченка, 307, зал судових засідань №312, м. Черкаси, 18005.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.07.2024 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено; витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» належним чином посвідчені банком копії платіжних доручень (інструкцій) від 25.07.2016 на суму 233 088,12 грн та від 23.08.2016 на суму 2 333 019,57 грн, якими сплачено частину вартості об'єкта лізингу за Договором фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01.07.2016; відкладено підготовче засідання на 24.09.2024.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2024.
18.11.2024 від представника АТ КБ «Приватбанк» Іванової С.О. надійшли заяви про відкладення розгляду справи та про закриття провадження у справі.
18.11.2024 від ліквідатора ТОВ «Румата Груп», арбітражного керуючого Слостіна А.Г., надійшло пояснення по справі, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
19.11.2024 у судовому засіданні заяву представника АТ КБ «Приватбанк» Іванової С.О. про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 25.02.2025.
29.11.2024 від представника ТОВ «Румата Груп» Накоп'юка Я.В. надійшло заперечення на заяву про закриття провадження у справі.
24.02.2025 від арбітражного керуючого Слостіна А.Г. надійшла заява, в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить судове засідання провести без його участі.
Від представника АТ КБ «Приватбанк» Труфанової О.С. надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Труфанової О.С. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, оскільки час, на який ухвалою суду призначено судове засідання у даній справі, вже заброньований іншими користувачами для проведення судових засідань в режимі відео конференції.
24.02.2025 від представника АТ КБ «Приватбанк» Труфанової О.С. надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату та просить суд провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції.
Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 25.02.2025, обов'язковою не визнавалася.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, з'ясувавши обставини справи, суд установив наступне.
01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Румата Груп» укладено договір фінансового лізингу № 4Р16049ЛИ (далі - договір), який містить, зокрема, такі умови (пункти):
1. Предмет Договору.
1.1. Банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку №1 до Договору (надалі - майно). Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строки, на умовах фінансового лізингу (надалі - лізинг).
1.2 На дату укладання цього Договору вартість майна становить: 279 705 738,00 гривень.
1.4. Для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим Договором банк відкриває рахунки:
- рахунок для сплати вартості предмета лізингу №20717050001750;
- рахунок для сплати винагород за лізингом №20787050000305.
2. Лізингові платежі.
2.1 Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком №2.
2.2. Лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього Договору.
2.3. Лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього Договору:
2.3.1. Винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок у день укладення цього Договору;
2.3.2. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку №2.
2.3.3. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24 (двадцять чотири) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком №2.
3.1. Передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно з актом прийому - передачі майна, зазначеним у додатку №3, що є невід'ємною частиною цього Договору. З моменту підписання додатку №3, лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна. Ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе лізингоодержувач.
6.2. Лізингоодержувач зобов'язується:
6.2.4. Повернути майно банку у випадку розірвання Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору. Лізингоодержувач зобов'язаний усунути погіршення майна, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення майна банк має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
6.2.11. Сплачувати банку:
- винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)";
- лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна);
- відсоткову винагороду за користування майном;
- винагороду за користування майном отриманим в лізинг;
- інші витрати банка, безпосередньо пов'язані з цим договором.
8.2. Цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банка шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) дні, у наступних випадках:
8.2.3. У випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) днів. Порушення строків сплати винагород за договором.
8.3. У випадку розірвання цього договору, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем у термін розірвання, по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.
9.1. Строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.06.2036. У частині невиконаних сторонами зобов'язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором у випадках розірвання договору.
01.07.2016 за Актом прийому-передачі майна №1 ПАТ КБ «ПриватБанк» передало, а ТОВ «Румата Груп» прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно-предмет, яке зазначено в додатку № 1 до договору.
ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслало ТОВ «Румата Груп» повідомлення про розірвання Договору з 15.06.2017 в односторонньому порядку з ініціативи банку на підставі пп. 8.2.3 п. 8.2 розділу 8 Договору у зв'язку з простроченням ТОВ «Румата Груп» сплати більше ніж на 30 днів заборгованості з відсоткової винагороди за користування майном, переданим в лізинг. До того ж ПАТ КБ «ПриватБанк» у вказаному повідомленні заявив вимогу про сплату заборгованості та повернення майна за договором.
15.06.2017 ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Румата Груп» підписали акт прийому-передачі майна, відповідно до якого ТОВ «Румата Груп» як лізингоодержувач відповідно до пп. 6.2.4 п. 6.2 та п. 8.3 договору передав ПАТ КБ «ПриватБанк», а останній прийняв на праві власності нерухоме майно - предмет лізингу за договором загальною вартістю 279 705 738,00 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі 925/1222/18 позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Румата Груп» (бул. Шевченка, 266, оф. 405/1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39681821) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. М. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) 11 275 343,00 грн заборгованості зі сплати відсоткової винагороди за користування майном, 418 684,33 грн пені та 175 410,41 грн судового збору.
На виконання рішення суду видано наказ.
Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили і наразі є чинним, були встановлені, зокрема, такі обставини:
- сторони 01 липня 2016 року, 07 липня 2016 року, 29 липня 2016 року, 05 серпня 2016 року, 22 серпня 2016 року та 03 листопада 2016 року укладали додаткові угоди до Договору;
- відповідно до п. 6.2.11 Договору лізингоодержувач зобов'язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банка, безпосередньо пов'язані з цим Договором;
- починаючи з 07 листопада 2016 року лізингоодержувач сплачує відсоткову винагороду за ставкою 10,5% річних, що було узгоджено сторонами у додатковій угоді від 03 листопада 2016 року;
- графіком лізингових платежів (в редакції від 05 серпня 2016 року) передбачена сплата лізингових платежів 25 липня 2016 року, 25 серпня 2016 року, в подальшому щомісяця з 25 липня 2017 року до 25 червня 2026 року;
- відповідач за весь час дії Договору сплатив лише два лізингові платежі: 25 липня 2016 року в розмірі 233 088,12 грн та 23 серпня 2016 року в розмірі 2 333 019,57 грн, що підтверджується банківською випискою. В подальшому лізингові платежі відповідачем не сплачувалися;
- також відповідач допустив порушення строків сплати відсоткової винагороди за користування майном. Зокрема, відповідна прострочена заборгованість виникала у лізингоодержувача 01 березня 2017 року, 01 квітня 2017 року, 01 травня 2017 року, 01 червня 2017 року та 01 липня 2017 р оку, що підтверджується виписками за рахунками 2078*, 2079*;
- доказів сплати банку заборгованості за відсотковою винагородою за користування предметом лізингу, станом на час прийняття рішення судом відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.4 ст.75. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі 925/1222/18 обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
20.06.2019 згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження №59389897 з примусового виконання наказу суду від 20.05.2019 у справі №925/1222/18 про стягнення з ТОВ "Румата Груп" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 11869437,74 грн.
08.07.2021 згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження постановою Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову про повернення вказаного виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
03.04.2023 боржник звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про залік зустрічних однорідних вимог за вих.№02-2023, у якій зазначив: що Господарський суд Черкаської області своїм рішенням від 12.03.2019 у справі №925/1222/18 ухвалив стягнути з ТОВ "Румата Груп" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 11 275 343,00 грн. заборгованості зі сплати відсоткової винагороди за користування майном, 418684,33 грн. пені та 175410,41 грн. судового збору; що за час дії договору фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ боржник сплатив два лізингові платежі на суму 2 566 107,69 грн.: 25.07.2016 у розмірі 233 088,12 грн. та 23.08.2016 у розмірі 2 333 019,57 грн., отже, грошові зобов'язання АТ КБ "ПриватБанк" перед ТОВ "Румата Груп" становлять суму 2 566 107,69 грн. по сплаті заборгованості за повернення сплачених лізингових платежів, як сплату частини вартості об'єкту лізингу; що ТОВ "Румата Груп", керуючичь ст.601 ЦК України, повідомляє про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 2 566 107,69 грн. за такими зобов'язаннями за вказаним вище договором: у розмірі 11 869 437,74 грн. по сплаті заборгованості по оплаті відсоткової винагороди за користування майном та пені; 2 566 107,69 грн. по сплаті заборгованості за повернення сплачених лізингових платежів, як сплату частини вартості об'єкту лізингу; що за цією заявою на дату її складання взаємні зобов'язання сторін договору на суми, визначені у цій заяві, вважаються припиненими.
Будь-яка відповідь на вказану вище заяву на адресу ТОВ "Румата Груп" не надходила.
24.03.2023 позивач звернувся до відповідача із вимогою від 21.03.2023 №01-2023 про сплату у семиденний строк з моменту отримання вимоги повернути ТОВ "Румата Груп" лізингові платежі у сумі 2 566 107,69 грн як попередню оплату за не отримане у майбутньому майно (об'єкти лізингу) за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ. Будь-якої відповіді на вказану вимогу відповідач не надіслав і зобов'язання щодо сплати коштів не виконав.
17.04.2023 ТОВ "Румата Груп" направило до суду у справу №925/1222/18 заяву за вих.№04-2023 про визнання наказу суду від 20.05.2019 у справі таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ на суму 2 566 107,69 грн. В обґрунтування своєї заяви боржник заявляв, що підставою для визнання наказу, виданого у справі №925/1222/18, таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 2 566 107,69 грн заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, є подання ним заяви стягувачу про зарахування зустрічних однорідних вимог на наведену суму. Отже, на думку товариства з обмеженою відповідальністю “Румата Груп», зобов'язання на цю суму припинилося.
12.03.2023 ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі №925/1222/18 заяву ТОВ "Румата Груп" від 17.04.2023 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.
03.05.2023 ухвалою Господарського суду Черкаської області відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Румата Груп", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Пономаренка А.О.
АТ КБ «ПриватБанк» сплачені ТОВ «Румата Груп» лізингові платежі в рахунок оплати вартості об'єкту лізингу за Договором в сумі 279 705 738,00 грн не повернуло, що й спричинило даний спір, у якому позивач заявив до стягнення з відповідача лише частину - 1400000,00 грн., від вказаної суми сплачених ним лізингових платежів.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.06.2023 (суддя Хабазня Ю.А.) у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Румата Груп» від 26.06.2023 №26-06-23 відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2023 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04.04.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2023 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до Господарського кодексу України:
ст.292. Лізинг - господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до Цивільного кодексу України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
ч.2,4 ст.653. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
ст.655. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
ст.806. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
ст.1. Фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
ч.2 ст.7. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
ч.1 ст.10. Лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
ч.2 ст.11. Лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема: своєчасно сплачувати лізингові платежі; в разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
ст.16. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 зазначив, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмета купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов'язувався передати лізингоодержувачу у власність. У зв'язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов'язок у відповідача відсутній.
Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.
Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, зазначивши, що належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця є відсутність у нього обов'язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.
Ураховуючи структуру та призначення лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 стосується вирішення спору за позовом лізингодавця до лізингоодержувача, зокрема, про стягнення заборгованості за лізинговими платежами під час дії договору лізингу, який у подальшому було розірвано. Однак оскільки викладені Великою Палатою Верховного Суду висновки стосуються, зокрема, питання наявності/відсутності правових підстав для сплати лізингоодержувачем лізингових платежів (у тому числі відшкодування вартості об'єкта лізингу) до моменту розірвання договору лізингу, вони підлягають врахуванню mutatis mutandis також щодо спірних у цій справі правовідносин стосовно правомірності утримання лізингодавцем сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів до моменту розірвання договору лізингу. Тож, викладені в зазначеній вище постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 висновки підлягають прийняттю до уваги під час розгляду цієї справи з урахуванням висновків, викладених в ухваленій пізніше постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.04.2024 у справі №925/322/23(925/875/23) за участю відповідача з тим же предметом позову - про стягнення сплачених лізингових платежів у рахунок сплати вартості об'єкта лізингу за іншим договором фінансового лізингу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зроблений висновок про те, що лізингодавець не може вимагати і повернення об'єкта лізингу, і відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
Дійсна структура лізингових платежів за Договором включала:
- лізингові платежі, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу;
- відсоткову винагороду за користування майном у розмірі, визначеному підпунктами 2.3.2 та 2.3.3 пункту 2.3 розділу 2 Договору;
- винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі, визначеному підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 розділу 2 Договору.
Графіком лізингових платежів (в редакції від 05 серпня 2016 року) передбачена сплата лізингових платежів, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу: першого платежу - 25 липня 2016 року, другого платежу - 25 серпня 2016 року і в подальшому щомісяця, починаючи з 25 липня 2017 року і закінчуючи 25 червня 2026 року.
ТОВ «Румата Груп» на виконання Договору сплатило лише два перші лізингові платежі, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу, а саме: 25.07.2016 у розмірі 233 088,12 грн та 23.08.2016 у розмірі 2 333 019,57 грн.
Саме частину від цієї суми коштів в розмірі 1400000,00 грн ТОВ «Румата Груп» й вимагає стягнути АТ КБ «ПриватБанк» в порядку повернення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України після розірвання Договору і повернення предмета лізингу лізингодавцю.
Підпункт 6.2.4 пункту 6.2 розділу 6 "Права та обов'язки лізингоодержувача" Договору передбачає обов'язок лізингоодержувача повернути майно банку у випадку розірвання Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість з лізингових платежів на поточну дату, інших платежів за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору.
Тобто, в підпункті 6.2.4 пункту 6.2 розділу 6 "Права та обов'язки лізингоодержувача" Договору йдеться про сплату лізингоодержувачем заборгованості з лізингових платежів за Договором в разі його розірвання без зазначення конкретного виду платежу, що входить до структури лізингових платежів за Договором.
Водночас умовами Договору не передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу або мати інше призначення, у тому числі вважатися відповідальністю за порушення умов Договору.
Як уже зазначалось, правовою підставою позову у цій справі визначено, зокрема, положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, необхідність та правомірність застосування яких до спірних правовідносин відповідає наведеній вище правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20.
При цьому Верховний Суд у вказаній постанові виснував про імеративність норми частини 2статті 693 Цивільного кодексу України щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі не передання у власність товару, а тому у контексті спірних правовідносин господарський суд не бере до уваги положення підпункті 6.2.4 пункту 6.2 розділу 6 "Права та обов'язки лізингоодержувача" Договору як такі, що передбачають право лізингодавця не повертати сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу, при достроковому розірванні Договору.
Враховуючи факт розірвання Договору та повернення об'єкта лізингу лізингодавцю - АТ КБ «ПриватБанк», у ТОВ «Румата Груп» на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право на повернення сплачених ним лізингових платежів у рахунок вартості об'єкта лізингу.
Щодо закриття провадження у справі.
18.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява про закриття провадження у справі, яка умотивована тим,
що АТ КБ «ПриватБанк» отримало від ТОВ «Румата Груп» заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 03.04.2023 щодо припинення зустрічних однорідних вимог на суму 2 566 107,69 грн,
що заява ТОВ «Румата Груп» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.04.2023 є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі, що відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова від 22.01.2021 у справі №910/11116/19),
що заявлена сума позивачем вже була погашена шляхом здійснення заліку зустрічних однорідних вимог, а тому відсутній предмет спору.
29.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Румата Груп» надійшло заперечення на заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим,
що заяву ТОВ «Румата груп» про залік зустрічних однорідних вимог АТ КБ «ПриватБанк» не визнало та зазначило, що заявлені до зарахування вимоги не є зустрічними зобов'язання Банку, а тому Банк не є і не може бути боржником перед ТОВ «Румата Груп» за заявленим до зарахування зобов'язанням на суму 2 566 107,69 грн,
що Банку достеменно відомо про висновки судів першої та апеляційної інстанцій, в яких зазначено, що залік зустрічних однорідних вимог за заявою є незаконним, безпідставним та неможливим до того моменту, як ТОВ «Румата Груп» не доведе такий обов'язок Банку у судовому порядку, чого на теперішній момент ще немає, адже даний спір і розглядається у нашій справі,
що станом на момент заявлення АТ КБ «ПриватБанк» заяви про закриття провадження у справі на підставі існування заяви ТОВ «Румата Груп» про зарахування зустрічних вимог ТОВ «Румата Груп» вже визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру,
що в момент дії мораторію заборонено боржнику в будь-який спосіб виконувати свої зобов'язання, зокрема виключена можливість зарахування зустрічних однорідних вимог перед ініціюючим кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 5015/118/11),
що на момент направлення ТОВ «Румата Груп» на адресу Банку заяви про залік зустрічних однорідних вимог остання була Банком проігнорована, Банк заяву не визнавав, заперечував її виконання у своїх процесуальних документах (зокрема, відзив на позовну заяву),
що в процедурі банкрутства відповідно до ч. 5 ст. 64 Кодексу України з питань банкрутства погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови що це не порушує майнові права інших кредиторів,
що проведення заліку на даному етапі буде суперечити нормам законодавства та буде порушувати майнові інтереси кредиторів у справі про банкрутство.
Проаналізувавши доводи представників сторін в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд зазначає наступне.
I.Як було зазначено вище, ТОВ «Румата Груп» зверталось до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про залік зустрічних однорідних вимог від 03.04.2023 щодо припинення зустрічних однорідних зобов'язань на суму 2 566 107,69 грн, однак відповідь на вказану заяву АТ КБ «ПриватБанк» не надало.
У відзиві представник АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що заявлені до зарахування вимоги не є зустрічними зобов'язання Банку, яке полягає у поверненні лізингових платежів, сплачених як частина вартості об'єкту лізингу за період до моменту розірвання договору фінансового лізингу, не існує. Тому Банк не є і не може бути боржником перед ТОВ «Румата Груп» за заявленим до зарахування зобов'язанням на суму 2 566 107,69 грн.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно застосовує доктрину заборони суперечливої поведінки, яка ґрунтується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основу якої покладено принцип добросовісності, складовою якого є, зокрема, заборона суперечливої поведінки та заборона зловживання процесуальними правами. Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду від її недобросовісних дій.
Одним із способів захисту добросовісної сторони є правовий принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своєї позиції, якщо її попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції (принцип естопеля). Під принципом естопеля розуміється неможливість суперечливої (непослідовної) поведінки, яка може проявлятися як в матеріальних правовідносинах, так і в судовому процесі. Найчастіше процесуальний естопель знаходить свій вияв під час оскарження судових рішень і може полягати в тому, що сторона радикально змінює свою правову позицію у справі в порівнянні з правовою позицію у суді попередньої інстанції. Юридичним наслідком принципу естопеля є втрата права, за захистом якого сторона звернулася до суду, в зв'язку з оцінкою судом фактичної поведінки сторони та її добросовісності.
II. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.05.2023, зокрема, відкрито провадження у справі №925/322/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Румата Груп», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.11.2023 затверджено перелік конкурсних кредиторів, розмір їх вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги:
1) Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570): 26 840,00 грн. - судового збору, який підлягає погашенню у першу чергу; 60 300,00 грн. - авансованої грошової винагороди арбітражному керуючому, яка підлягає погашенню у першу чергу; 9 303 330,05 грн. - вимоги не забезпечені заставою, які підлягають погашенню у четверту чергу;
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес пром інновація» (69002, м.Запоріжжя, вул.Грязнова, 2-Б, ідентифікаційний код 39811653), яке не має права вирішального голосу на зборах кредиторів та на зборах комітету кредиторів: 5 368,00 грн. - судового збору, який підлягає погашенню у першу чергу; 398 816,02 грн. - заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів від 27.06.2016 №642-БВ), яка підлягає погашенню у четверту чергу;
3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Старт-Н» (54001, м.Миколаїв, вул.Спаська,75А/1, ідентифікаційний код 37279546), яке не має права вирішального голосу на зборах кредиторів та на зборах комітету кредиторів: 5368,00 грн. - судового збору, який підлягає погашенню у першу чергу; 7 063 795,94 грн. - заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 01.08.2016 №2158/2/2118, яка підлягає погашенню у четверту чергу.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 30.01.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «Румата Груп» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Тобто, станом на момент заявлення АТ КБ «ПриватБанк» заяви про закриття провадження у справі на підставі існування заяви ТОВ «Румата Груп» про зарахування зустрічних вимог ТОВ «Румата Груп» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
В момент дії мораторію, що введений у справі про банкрутство, заборонено боржнику в будь-який спосіб виконувати свої зобов'язання, зокрема, виключена можливість зарахування зустрічних однорідних вимог перед ініціюючим кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 5015/118/11).
Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:
ч.5 ст.64. Погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови що це не порушує майнові права інших кредиторів.
У постанові Верховного суду від 27.04.2016 у справі № 908/6061/15 зазначено, що залік зустрічних однорідних вимог можливий лише за згодою кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника, після закінчення попереднього засідання суду у справі про банкрутство.
У справі про банкрутство можуть існувати кредитори інших черг задоволення, майнові права яких можуть порушуватись внаслідок відсутності їх згоди на проведення заліку зустрічних однорідних вимог конкретного кредитора, оскільки, сума, на яку здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог кредитора до боржника, є активом боржника, який мав би бути, направлений на погашення вимог всіх кредиторів згідно черговості.
Залік зустрічних однорідних вимог у ліквідаційній процедурі боржника можливий лише за згодою комітету кредиторів, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів, а в матеріалах справи відсутні докази згоди кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника, на такий залік зустрічних однорідних вимог, а тому заява АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
ч.1,3 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
ст.76. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
ч.1 ст.77. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
ст.78. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
ст.79. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі
№ 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
За подання позову позивачем сплачено 21 000,00 грн. судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову сплачений позивачем судовий збір за подання позову необхідно покласти на відповідача.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Румата Груп» (бул. Шевченка, 208, офіс 17/4, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 39681821) 1 400 000,00 грн (один мільйон чотириста тисяч гривень 00 коп.) боргу з повернення лізингових платежів, сплачених в рахунок оплати вартості об'єкта лізингу за Договором фінансового лізингу № 4Р16049ЛИ від 01.07.2016, та 21 000,00 грн (двадцять одну тисячу гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.03.2025.
Суддя С.С. Боровик