09.03.2025м. СумиСправа № 920/585/24(589/2502/24)
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/585/24 (589/2502/24)
за позовом: Акціонерного товариства “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд.4, код ЄДРПОУ 14282829)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 77 794,89 грн,
Акціонерне товариство “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулося до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість у сумі 77 794,89 грн, а також просить стягнути судовий збір.
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.08.2024 передано цивільну справу за позовом Акціонерного товариства “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано до Господарського суду Сумської області, за підсудністю.
У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.01.2025 справу № 920/585/24 (589/2502/24) призначено судді Соп'яненко О.Ю.
У провадженні судді Соп'яненко О.Ю. перебуває справа №920/585/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою від 09.01.2025 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/585/24 (589/2502/24); визначив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи № 589/2502/24 здійснювати в межах справи № 920/585/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , в окремому позовному провадженні; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала від 09.01.2025 про відкриття провадження у справі, що була надіслана відповідачу у її електронний кабінет, доставлена 09.01.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, будь-яких клопотань чи заяв не подав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 6 ст. 233, ст. 252 ГПК України розгляд справи з постановленням рішення (вступної та резолютивної частини) закінчений 09.03.2025.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до позовної заяви, між Акціонерним товариством “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 29.04.2015 на підставі кредитного договору № 26255029109399 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 7 500 грн, який пізніше було збільшено до 51 800 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.03.2024 складає 77 794 грн 89 коп., з яких:
- 51 271,08 грн - заборгованість за кредитом;
- 26 523,81 грн - заборгованість по процентам;
- 0 грн - заборгованість за комісією.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1, 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Так, в якості доказів на підтвердження позовних вимог позивач надав суду Письмову вимогу (повідомлення) № КНО-44.2.2/196 від 31.03.2024 та Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 26255029109399 від 29.04.2015 зі всіма змінами і доповненнями до нього станом на 31.03.2024 (включно).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду обгрунтованість заявлених ним позовних вимог належними та допустимими доказами.
Зокрема, з наданої позивачем Письмової вимоги (повідомлення) № КНО-44.2.2/196 від 31.03.2024 вбачається, що кредитний договір з ОСОБА_1 був укладений ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є АТ “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».
Кредитний договір № 26255029109399 від 29.04.2015 суду не наданий, як і докази переходу прав за кредитним договором до позивача. Також не надані всі зміни і доповнення до нього, про що зазначено у Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» станом на 31.03.2024 (включно).
Отже, суд позбавлений можливості встановити та перевірити умови кредитного договору на предмет його укладення, визначення суми кредитування та умов і порядку збільшення кредитного ліміту, визначення розміру процентів за користування кредитом та комісій, відповідальності сторін за порушення умов договору, строку дії договору тощо.
Позивачем не надано доказів надання відповідачу кредитних коштів (встановлення кредитного ліміту), а з огляду на наведене вище суд також позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків заборгованості по кредиту та процентам.
За викладених обставин, суд вважає неправомірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентами у загальній сумі 77 794 грн 89 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 13, 73-79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову Акціонерного товариства “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 - відмовити.
Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення підписане 14.03.2025.
Суддя О.Ю. Соп'яненко